Постанова 4855 № 640/8838/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8838/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА Іменем України 16 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15 січня 2020 року № 1439087/41808613; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 45 від 30 серпня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 13 вересня 2019 року; - визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15 січня 2020 року № 1439097/41808613; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 47 від 06 серпня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 13 вересня 2019 року - визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15 січня 2020 року № 1439095/41808613; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 49 від 07 серпня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 13 вересня 2019 року; - визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15 січня 2020 року № 1439096/41808613; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 50 від 07 серпня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 13 вересня 2019 року. Рішенням Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2020 року позов задоволено. Головне управління ДПС у місті Києві в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є правомірним. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Преміум прайд» є юридичною особою приватного права, що була створена 14 грудня 2017 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації 1 274 102 0000 014615. Основний вид діяльності ТОВ «Преміум прайд» - діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код КВЕД 46.11.), а також вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11). В рамках означеної вище господарської діяльності ТОВ «Преміум прайд» укладено з АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Договір поставки № 394 від 29 липня 2019 року про поставку зерна українського походження врожаю 2019 року. Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 3.1. Договору кількість, якість, ціна Товару зазначається в Додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами. Відповідно до пунктів 5.1.1. - 5.1.2. Договору № 394 від 29 липня 2019 року оплата за Товар АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - «АТ «ДПЗКУ») здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури. Перший платіж - в розмірі вартості Товару без ПДВ, вказаного у відповідному рахунку-фактурі, здійснюється на протязі п`яти банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку-фактури. Другий платіж - в розмірі суми ПДВ вартості фактично отриманого Товару, здійснюється протягом п`яти банківських днів з дати отримання покупцем документів зазначених у п. 10.4 Договору. Відповідно до Договору № 394 від 29 липня 2019 року, ТОВ «Преміум прайд» отримало від АТ «ДПЗКУ» передоплату за товар, що підтверджується банківськими виписками в період з 31 липня 2019 року по 31 липня 2019 року. На виконання умов Договору поставки № 394 від 29 липня 2019 року, ТОВ «Преміум прайд» поставило АТ «ДПЗКУ» товар за наступними видатковими накладними: - видаткова накладна № 106 від 06 серпня 2019 року на суму 126 034,09 грн, на поставку пшениці 3 класу згідно Додаткової угоди № 017П3 від 01 серпня 2019 року, щодо податкової накладної № 47; - видаткова накладна № 142 від 30 серпня 2019 року на суму 1 744 801,39 грн, на поставку пшениці 2 класу згідно Додаткової угоди № 009П2 від 29 липня 2019 року, щодо податкової накладної № 45; - видаткова накладна № 155 від 07 серпня 2019 року на суму 463 856,35 грн, на поставку пшениці 3 класу згідно Додаткової угоди № 017П3 від 01 серпня 2019 року, щодо податкової накладної №

50. Щодо іншої частини зобов`язань за вищевказаними додатковими угодами сторони уклали Угоду № 1/582 від 30 вересня 2019 року, за умовами якої припинили зобов`язання з поставки товару і зарахували суми передоплати за ними, на які не було поставлено товар, в рахунок оплати за додатковими угодами № 017П3, № 009П2 та додатковими угодами до ряду інших договорів поставки між сторонами, перелічених в пункті 28 Угоди № 1/582 від 30 вересня 2019 року. Надалі, з урахуванням вищевказаних операцій сторони провели коригування боргу, що відображено в бухгалтерському обліку позивача та підтверджується картками рахунку №

361. Відповідно до пункту 28 угоди № 1/582 вбачається, що сторонами було досягнуто домовленість про припинення зобов`язань Постачальника з постачання Товару по Додаткових угодах № 007Ж3 від 06 червня 2019 року, № 008Ж3 від 06 червня 2019 року до Договору поставки № 228 від 28 травня 2019 року, Додаткових угодах № 010Ж3 від 19 липня 2019 року, № 009Ж3 від 19 липня 2019 року, № 008Ж3 від 19 липня 2019 року до Договору поставки№ 328 від 10 липня 2019 року, Додатковій угоді № 006Ж2 від 23 липня 2019 року до Договору поставки № 378 від 19 липня 2019 року, Додаткових угодах № 015П3 від 29 липня 2019 року, № 005П3 від 29 липня 2019 року, №010П3 від 29 липня 2019 року, № 011П3 від 29 липня 2019 року, № 008П2 від 29 липня 2019 року, № 004П2 від 29 липня 2019 року, №003П3 від 29 липня 2019 року, № 006П3 від 29 липня 2019 року, № 001П3 від 29 липня 2019 року, № 016П2 від 29 липня 2019 року до Договору поставки № 394 від 29 липня 2019 року, Додаткових угодах № 011 П2 від 01 серпня 2019 року, № 001П3 від 01 серпня 2019 року, №002П2 від 01 серпня 2019 року, № 006П3 від 01 серпня 2019 року, № 008П2 від 01 серпня 2019 року до Договору поставки № 417 від 01 серпня 2019 року та з виплати компенсації за отримані послуги актів здачі - приймання робіт (надання послуг) № 3, № 4 та № 5 від 27 вересня 2019 року. Щодо товару поставленого згідно із податкових накладних № 45 від 30 серпня 2019 року № 47 від 06 серпня 2019 року, № 49 від 07 серпня 2019 року, № 50 від 07 серпня 2019 року то факт його наявності у Позивача підтверджується договором поставки № 1207/2019, укладеним з ТОВ «Київ-Агро» та Договір № 2019/08/01-05 укладений із ТОВ «ФГ «ГАЛ - СОЛЮШНЗ» та банківські виписки, що підтверджують оплату за даний товар та видатковими накладними на закупівлю товару(копії додаються). У зв`язку із вищевказаними отриманнями передоплати і поставкою товару, ТОВ «Преміум прайд» було складено: - податкову накладну № 45 від 30 серпня 2019 року на суму 494 800,39 грн, та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; - податкову накладну № 47 від 06 серпня 2019 року на суму 126 034,09 грн, та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; - податкову накладну № 49 від 07 серпня 2019 року на суму 160 060,12 грн, та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; - податкову накладну № 50 від 07 серпня 2019 року на суму 463 856,35 грн, та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з отриманими квитанцією № 9209833353 від 13 вересня 2019 року, щодо податкової накладної № 45 від 30 серпня 2019 року; квитанцією № 9209877783 від 13 вересня 2019 року, щодо податкової накладної № 47 від 06 серпня 2019 року; квитанцією № 9209872356 від 13 вересня 2019 року, щодо податкової накладної № 49 від 07 серпня 2019 року; квитанцією № 9209863234 від 13 вересня 2019 року, щодо податкової накладної № 50 від 07 серпня 2019 року, перераховані податкові накладні було прийнято, однак їх реєстрація була зупинена на підставі підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків. Надалі, ТОВ «ПРЕМІУМ ПРАЙД» були направлені на адресу Головного управління ДПС у місті Києві пояснення та копії документів по зазначеним господарським операціям та податковим накладним, разом з відповідними повідомленнями про подання документів про підтвердження реальності здійснення операцій, щодо податкової накладної № 45 від 30 серпня 2019 року - повідомлення № 45 від 11 січня 2020 року; щодо податкової накладної № 47 від 06 серпня 2019 року - повідомлення № 46 від 09 січня 2020 року; щодо податкової накладної № 49 від 07 серпня 2019 року - повідомлення № 54 від 11 січня 2020 року; щодо податкової накладної № 50 від 07 серпня 2019 року - повідомлення № 55 від 11 січня 2020 року. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Преміум прайд», на адресу Головного управління ДПС у місті Києві було направлено такі документи: договір поставки з АТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ»; видаткові накладні; банківські виписки; документи, що підтверджують закупівлю відповідного товару у ТОВ «Київ-Агро», та ТОВ «ФГ «ГАЛ - СОЛЮШНЗ» зокрема, договір поставки та видаткові накладні. Рішеннями комісії Головного управління ДПС у місті Києві від 15 січня 2020 року № 1439087/41808613, щодо податкової накладної № 45 від 30 серпня 2019 року; від 15 січня 2020 року № 1439097/41808613, щодо податкової накладної № 47 від 06 серпня 2019 року; від 15 січня 2020 року № 1439095/41808613, щодо податкової накладної № 49 від 07 серпня 2019 року; від 15 січня 2020 року № 1439096/41808613, щодо податкової накладної № 50 від 07 серпня 2019 року, якими було відмовлено у реєстрації вище вказаних податкових накладних. Вище вказані рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві було оскаржено товариством «Преміум прайд» до ДПС України в адміністративному порядку. Рішеннями ДПС України від 24 січня 2020 року № 2003/41808613/2, № 1966/41808613/2, № 2027/41808613/2, № 1965/41808613/2, у задоволенні скарг Позивачу було відмовлено. Проте, не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваних Рішень про відмову у реєстрації податкових накладних від 15 січня 2020 року №№ 1439087/41808613, 1439097/41808613, 1439095/41808613, 1439096/41808613 їх відповідності вимогам чинного законодавства. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - КАС) встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу). Розділ V ПК (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК). Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Для платників податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, встановлені особливі терміни складання податкової накладної (пункт 201.4. статті 201 ПК). Згідно з абз. 1 - 3, 5 пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку передбачено зазначення «критерій(ї) ризиковості платника податку» та/або «критерій(ї) ризиковості здійснення операцій». Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій на час виникнення спірних правовідносин були затверджені в.о. Голови ДФС України 05 листопада 2018 року (далі - Критерії): критерії ризиковості платника податку визначені у п. 1, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п.

2. Отже, податкові накладні / розрахунки коригування підлягають перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, що перелічені у п. 2 Критеріїв. Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у п. 1, перевіряються саме платники податку. Положеннями п. 1 Критеріїв передбачено, що якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. У свою чергу п. 1.6 Критеріїв містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків. Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку критеріям, що перелічені у п. 1.6 Критеріїв, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із перелічений у критеріїв було виявлено. У квитанціях № 1 в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних зазначено, що : «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку». Посилання на невідповідність податкової накладної критеріям, визначеним для перевірки ризиковості операцій - відсутні. Також відсутні посилання на те, який саме із семи передбачених п. 1.6 критеріїв було встановлено у даному випадку. Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, не виконано вимоги пп. 3 п. 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанції відомості не дають можливості однозначно встановити: - критерії ризиковості чого саме було виявлено: платника податків чи податкової накладної (операції); - який саме із семи критерії, передбачених п. 1.6 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 був виявлений у даному випадку. У відповідності до п. 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були надіслані контролюючому органу документи про підтвердження реальності здійснення операцій та копії документів. Відповідно до п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. В оскаржуваному рішенні зазначено, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало ненадання платником податків копій: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. При цьому, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним. При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи і пояснення достатніми для прийняття рішення. Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18 та від 22 липня 2019 року у справі № 815/2985/18. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення відповідачів щодо відмови в реєстрації спірних податкових накладних є необґрунтованими та незаконними і були правомірно скасовані судом першої інстанції. При цьому, колегія суддів враховує положення п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. З огляду на положення частини другої статті 77 КАС спірні господарські операції між позивачем та його контрагентом не були належним чином досліджені під час здійснення податкового контролю, а тому надання їм оцінки у ході судового розгляду є недоцільним, передчасним та не вплине на висновок суду про встановлену у ході розгляду справи неправомірність оскаржуваних рішень. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі наводить лише виклад норм, які регулюють спірні правовідносини та зазначає, що позивачем не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій. Проте, відповідач не зазначає які саме документи не були надані, чому саме ті чи інші документи повинні були бути надані та чому документів, надісланих позивачем було недостатньо. З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача зареєструвати спірні накладні, що є цілком ефективним способом захисту порушених прав позивача, допустимість якого скаржник в апеляційній скарзі не спростував. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя І.В. Федотов