Постанова 4855 № 761/22972/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/22972/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Притула Н.Г., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Хмарській К.І. за участю: представника позивача: Малиновської Е.С. представника відповідача: Юрченка О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника Малиновської Елли Станіславівни на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року про передачу за підсудністю справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, третя особа: Департамент державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року передано дану справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач та його представник подали апеляційну скаргу, в якій останні просять суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що існує необхідність поновити позивачу строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 31 липня 2020 року, апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31.07.2020 року передано дану справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва. Приймаючи рішення про передачу даної справи за підсудністю, суд першої інстанції дійшов висновку, що беручи до уваги інститут предметної юрисдикції, яка розмежовує компетенцію адміністративних судів, даний позов не може бути розглянуто Шевченківським районним судом м. Києва, а тому підлягає передачі до Окружного адміністративного суду м. Києва, для його розгляду по суті. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Згідно ст. 1 Кодекс адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Відповідно ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ст.2 ст.20 КАС України). У даному випадку, предметом спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача вчинити відповідні дії в рамках виконавчих проваджень, які відкриті на підставі виконавчих листів, виданих у справах щодо зобов`язання ГУ земельних ресурсів КМДА та КМР розробити проект рішення, та зобов`язання вчинити певні дії. Так, під час визначення підсудності даної справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, відповідно до п. 1-3 ч.1 ст. 20 КАС України, та відсутності даної категорії справ у переліку наведеної статті. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що дана категорія справ віднесена законодавцем до розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Правовими положеннями ч. 5 ст. 287 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. У даному випадку, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, обґрунтував позовні вимоги тим, що державним виконавцем вчиняється бездіяльність (на думку позивача), з виконання виконавчих листів виданих Шевченківським районним судом міста Києва. На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист. Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши предмет спору та суб`єктивний склад сторін, враховуючи, що інститут територіальної юрисдикції розмежовує компетенцію місцевих адміністративних судів, як адміністративних, доходить висновку, що вказаний позов підсудний Шевченківському районному суду міста Києва. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку, що дана справа підлягає передачі за підсудністю. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянтів про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом». Щодо інших доводів апелянтів, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Керуючись ст.ст. 169, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника Малиновської Елли Станіславівни - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року про передачу за підсудністю справи до Окружного адміністративного суду міста Києва - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст постанови виготовлено 16.11.2020 року