Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1782/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1782/20 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить: - визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" після досягнення мною 50 років неправомірними; - зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах згідно статті 13 пункт б Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України № 1-р/2020 від 23.01.2020, тобто, починаючи з 23 січня 2020 року. Свої вимоги мотивує тим, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 вона має право на пенсію з 50 років. Однак, відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" після досягнення ОСОБА_1 50 років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах згідно ст.і 13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.04.2020. У задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить змінити рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 р. в частині визначення дати призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах згідно ст. 13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.01.2020 р. Вважає, що має право на отримання пенсії на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не з дня подання заяви - 29.04.2020 р., а з дня визнання неконституційним норм ст. 13 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тобто з 23.01.2020 р. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що дата з якої призначається пенсія, визначається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме з дати звернення. Оскільки позивач звернулась до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 29.04.2020 р., відповідно підстави для призначення пенсії з більш ранньої дати відсутні. Окрім того, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що на момент досягнення позивачем 52 років та на момент звернення із заявою при призначення пенсії до Головного управління пенсійного фонду у Чернігівській області, пенсія за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) призначається на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 31 рік 07 місяців 1 день. Стаж на пільгових умовах по Списку № 2, згідно пільгової довідки № 18 від 12.02.2020, з урахуванням результатів атестації робочих місць за умовами праці, довідки про вихододні № 19 від 12.02.2020 та 36 від 09.04.2020 за період роботи з 07.12.1993 по 28.02.2013 складає - 12 років 9 місяців. 29.04.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Листом від 06.05.2020 повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із-за відсутності пенсійного віку (53 років). Не погоджуючись із відмовою у призначенні їй пенсії, позивач звернулась до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що застосування відповідачем до спірних правовідносин норми ст. 114 Закону №1058-IV не відповідає принципу верховенства права, а також суперечить нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод. Очевидною є невідповідність положень ст. 114 Закону 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та ст. 14 Закону № 1058. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак пенсія на пільгових умовах має бути призначена їй з 29.04.2020 р. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави. На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні. Згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015, - на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вказана норма набула чинності з 01.10.2017. Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017. Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII. Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015. Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах". Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону № 1788-XII, в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017. Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 58 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" судом мають враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020. У пункті 3.2. Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми. У пункті 4.4. Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13, Закону № №1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Застосування відповідачем до спірних правовідносин статті 114 Закону №1058-IV не відповідає принципу верховенства права, а також суперечить нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод. Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, які були визнанні неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 14 Закону №1058. Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права. В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i№ dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства. Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» після досягнення ОСОБА_1 53 річного віку. Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Зважаючи на те, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 29.04.2020 р., відповідно саме з цієї дати має бути призначена пенсія. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів керуючись ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційні скарги без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк