Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2635/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2635/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Дата і місце ухвалення: 13.05.2020р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. при секретарі Рябоконь Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альянссервіс» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, - В С Т А Н О В И Л А : 27 березня 2020 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альянссервіс», код ЄДРПОУ 34280742, застосованого рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 28 лютого 2020 року. Позов обґрунтовувало тим, що на підставі наказу від 26.02.2020р. №834 посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «Агро-Альянссервіс» для проведення документальної планової виїзної перевірки. Однак, керівником ТОВ «Агро-Альянссервіс» ОСОБА_1 було відмовлено посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, про що було складено акт від 27.02.2020р. У зв`язку з цим, 28.02.2020р. заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Агро-Альянссервіс», обґрунтованість якого, у відповідності до п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України, має бути перевірена судом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 13.05.2020р., з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки з моменту прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна сплило 96 годин, то в силу приписів п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна припинено. Судом не враховано, що п.94.10 ст.94 ПК України кореспондується виключно із положеннями ч.7 ст.283 КАС України, а тому відсутнє припинення арешту на підставі п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління ДФС в Одеській області №6284 від 07.08.2019р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агро-Альянссервіс», код за ЄДРПОУ 34280742», з урахуванням наказу Головного управління ДПС в Одеській області №834 від 26.02.2020р. «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області №6284 від 07.08.2019р.», призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агро-Альянссервіс», з 27.02.2020р. тривалістю 10 робочих днів. 27.02.2020р. працівниками Головного управління ДПС в Одеській області, на підставі вищезазначених наказів та направлень на перевірку від 26.02.2020р. №907/05/07, №908/05/07, №909/05/07, №910/05/07, №911/05/07, №912/05/07, №913/05/07, №914/05/07, №915/05/07, №916/05/07, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України та з метою проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агро-Альянссервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2018р. з 27.02.2020р., було здійснено вихід за податковою адресою товариства. Керівник ТОВ «Агро-Альянссервіс» ОСОБА_1 відмовила посадовим особам Головного управління ДПС в Одеській області у допуску до перевірки, посилаючись на те, що перевірка повинна проводитись у 2019 році згідно плану перевірки на 2019 рік, про що Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт про відмову у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агро-Альянссервіс» від 27.02.2020р. №132/15-32-05-07. 28.02.2020р. о 11 годині 30 хвилин заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Агро-Альянссервіс». 28.02.2020р. о 15 год. 58 хв. Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку ч.2 ст.283 КАС України, про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Агро-Альянссервіс». Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2020р. по справі №420/1719/20 заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків повернуто Головному управлінню ДПС в Одеській області. 27.03.2020р. Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом в загальному порядку, в якому просило суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Агро-Альянссервіс». Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що як на момент звернення позивача до суду так і на момент прийняття рішення у справі сплив передбачений Податковим кодексом України 96 годинний строк звернення до суду щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Агро-Альянссервіс», тому підстави для задоволення позову Головного управління ДПС в Одеській області відсутні, так як такий арешт є припиненим. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Пунктом 94.1 ст.94 Податкового кодексу України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Положеннями п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Відповідно до п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Згідно приписів п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Згідно п.п.94.6.1 п.94.1 ст.94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна. Пунктом 94.10 ст.94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Аналогічні положення закріплено в Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017р. №632, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 року за №948/30816. Крім того, вказаним Порядком, а саме розділом IV визначено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. При прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об`єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність. Разом з тим, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу. Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості. Таким чином, як встановлено судом, у пункті 94.2 вказаної статті передбачені підстави для застосування адміністративного арешту майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 91 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Перелік підстав для застосування адміністративного арешту майна наведенні в пункті 94.2 вказаної статті та є вичерпним. Підпунктом 94.19.1 пункту 94.19. ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що припиненні адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку із відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнанні арешту обґрунтованим. Пунктом 94.21 ПК України встановлено, що у разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється. Як вже зазначалося колегією суддів, 28.02.2020р. Головним управлінням ДПС в Одеській області, керуючись пунктами 94.2, 94.6, 94.10 Податкового кодексу України, було подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків в порядку ст.283 КАС України. Водночас, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2020р. у справі №420/1719/20 заяву Головного управління ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Агро-Альянссервіс» було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 17 год. 20 хв. шляхом надання до суду доказів сплати судового збору. При цьому, позивач, як суб`єкт владних повноважень не скористався своїм правом на усунення недоліків позову та не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку із чим ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2020р. по справі №420/1719/20 заяву Головного управління ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Агро-Альянссервіс» було повернено заявнику у зв`язку з не усуненням недоліків. Отже, контролюючим органом було реалізовано владну управлінську компетенцію щодо прийняття та реалізації рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків шляхом звернення до суду з відповідною заявою, яка була розглянута судом в межах адміністративної справи №420/1719/20. Відповідно до абз.3 ч.3 ст.283 КАС України, повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення де суду. Отже, у випадку повернення заяви, поданої в порядку ст.283 КАС України, податковий орган наділений правом повторно звернутись до суду з такою самої заявою не пізніше 48 годин з моменту складання акту про відмову від допуску до фактичної перевірки. Проте, податковий орган не скористався правом на повторне звернення з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «Агро-Альянссервіс» та звернувся до суду з даним адміністративним позовом з тими самими вимогами в загальному порядку. Та обставина, що заява не була розглянута по суті, оскільки провадження не було відкрито через її недоліки, не може братися колегією суддів до уваги та не може слугувати підставою для розгляду спірного питання у загальному порядку, оскільки не є поважними, позивач не виконав умови суду та не усунув недоліки, які судом зазначені. Обставини справи вказують, що контролюючий орган, в даному випадку діяв обізнано. Статтею 283 КАС України визначено порядок звернення податкових органів до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Відповідно до ч.3 ст.283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Відповідно до ч.5 ст.283 КАС України, відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. Аналіз вказаних положень КАС України дає підстави вважати, що податковий орган наділений правом звернутись до суду в загальному порядку з тими самими вимогами виключно у разі відмови у відкритті провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. За таких обставин, з огляду на положення підпункту 94.19.1 пункту 94.19. ст. 94 ПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що адміністративний арешт майна ТОВ «Агро-Альянссервіс» вважається припиненим, оскільки з моменту прийняття рішення заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області від 28.02.2020р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків вже минуло 96 годин. У разі, коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту, він припиняється в силу закону незалежно від причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято. Такі висновки колегії суддів відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.11.2019р. по справі №140/2485/18. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Принцип «належного урядування», який висвітлено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України», передбачає покладення на державні органи обов`язку запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Оскільки судом першої інстанції встановлено, а колегією суддів підтверджено порушення Головним управлінням ДПС в Одеській області процедури підтвердження умовного адміністративного арешту майна платника податку, що виключає його обґрунтованість, у зв`язку із чим, на думку колегії суддів, підстави для задоволення позову відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на посиланнях, які судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, а тому підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС в Одеській області та скасування рішення суду першої інстанції від 13 травня 2020 року не вбачається. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі ч.3 ст.272 КАС України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 272, 283, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 17 листопада 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук