Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/5821/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/5821/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 (суддя першої інстанції Букіна Л.Є) в адміністративній справі №160/5821/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із заробітної плати за період з 01.08.90 року по 31.07.95 року та зобов`язати останнього провести перерахунок пенсії виключено із заробітної плати за період з 01.08.90 року по 31.07.95 року. В обґрунтування позову позивач посилався на протиправні дії відповідача, які на його думку полягали у безпідставному включенні періодів страхового стажу з 01.07.2000 року по 31.12.2007 року до періоду, з якої обчислюється заробітна плата для перерахунку пенсії, що призвело до заниження індивідуального коефіцієнту та мало наслідком зменшення розміру отримуваної пенсії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу п без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ст.311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 03.04.2001 року отримує пенсію на пільгових умовах, яка з 01.01.2004 року розрахована згідно із Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та після призначення пенсії позивач продовжував працювати. У лютому 2020 року позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії із заробітної плати за період з 01.08.90 року по 31.07.95 року, проте отримав відмову з обґрунтування того, що такі дії призведуть до зменшення пенсії. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у поданих заявах про перерахунок пенсії згоду щодо зміни (додавання) періоду страхового стажу, з якої обчислюється пенсія не надавав та відповідні дії вчиненні відповідачем самостійно, отже, такі дії відповідача є протиправними, оскільки Пенсійний орган не має права самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято зарплату для обчислення пенсії при її призначенні або останньому перерахунку. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України). Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV). 01.10.2017 р. вступив в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2010р. Згідно з п.43 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деякі законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Згідно з ст.7 Закону України №1058, одним із принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ст. 40 Закону України №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Згідно з ч.4 ст.42 Закону України №1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться і заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Відповідно до п.3 п. 4 п.7 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 10-1 від 18.05.2018 року, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Перерахунок проводиться тим особам, які станом на 01 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбачене пунктом 3 цього Порядку, на найбільш вигідних умовах. Перерахунок пенсії проводиться на підставі заяви пенсіонера у строки, встановлені частиною четвертою статті 45 Закону. Як слідує із матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, що при призначенні пенсії позивачу зарахована заробітна плата з 01.08.90 року по 31.07.95 року та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 3,82122. Однак, у подальшому відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача для обчислення пенсії застосована заробітна плата за період після 2000 року, а також змінено показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, що передував відповідному року перерахунку. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідно до ст.42 Закону України №1058, при перерахунку пенсії цей показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії. З урахуванням вищезазначених норм законодавства, пенсіонеру при здійсненні перерахунку пенсії надано право обирати заробітну плату (доход), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України № 1058-ІV. Іншими словами, якщо у своїй заяві про перерахунок пенсії на підставі частини 4 статті 42 Закону № 1058-ІV заявник не вказував на необхідність урахування, окрім стажу, набутого ним після призначення пенсії, заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, то і орган Пенсійного фонду України не має право самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку. У даному випадку Відповідач наведених положень законодавства не врахував і самостійно змінив періоди страхового стажу, з яких обчислювалась заробітна плата (дохід) при призначенні і останньому перерахунку пенсії Позивача, що призвело до зменшення коефіцієнту заробітної плати. При здійсненні перерахунку пенсії за віком у зв`язку із збільшенням страхового стажу особи, яка після призначення пенсії продовжувала працювати, коефіцієнт заробітної плати повинен бути розрахований із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, за винятком випадків коли пенсіонер у своїй заяві виявив бажання здійснити перерахунок пенсії із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону № 1058-ІV. Судом встановлено, що позивач у поданій заяві про перерахунок пенсії згоду щодо зміни (додавання) періоду страхового стажу, з якої обчислюється пенсія не надавав, а отже, відповідач не мав правових підстав здійснювати такий перерахунок із застосуванням правил цієї правової норми, такі дії відповідача є протиправними, оскільки Пенсійний орган не має права самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято зарплату для обчислення пенсії при її призначенні або останньому перерахунку. Враховуючи вищевикладене, дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, що виразились у відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача із заробітної плати за період з 01.08.90 року по 31.07.95 року, тобто із тієї заробітної плати, з якої була обчислена пенсія, є протиправними. Крім того, судом першої інстанції належним чином мотивовано оскаржуване судове рішення у частині способу захисту порушеного права Позивача, виходячи із чого зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 01 липня 2020 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 в адміністративній справі №160/5821/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 13.11.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва