Постанова 4851 № 816/4677/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 р.Справа № 816/4677/15 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 14.09.20 року по справі № 816/4677/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області за участю Прокуратури Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Полтава про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2015 № 0163551702, від 25.09.2015 № 0001172301, № 0001152301, № 0001142301. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 23.12.2019 рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 позов задоволено. Відповідач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: п.44.1 ет.44, п.п138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п. 164.2.11 п.164.2 ст. 164 п.п. 170.9.1 п.170.9 ст.170, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3.1, п.3.2, п.7.39, п.7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями), порушено норм процесуального права, а саме: ст. 9, 72, 90, 94, 242 КАС України, надано невірну правову оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У ході судового розгляду встановлено, що у період із 20.07.2015 по 31.08.2015 ДПІ у м. Полтаві проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Квант Пром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 07.09.2015 № 1573/16-01-22-02/32370933 /а.с. 24-91/. Згідно із висновками акта від 07.09.2015 № 1573/16-01-22-02/32370933 під час перевірки встановлено, серед іншого, порушення: - пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 48006,00 грн, у тому числі за 2012 рік 48006,00 грн та заниження від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 3193862,00 грн; - підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5424,73 грн, у тому числі за жовтень 2012 року 1765,45 грн, листопад 2012 року 1411,80 грн, травень 2013 року 2008,50 грн, жовтень 2013 року 238,98 грн; - пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 30443,41 грн. На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення: - від 24.09.2015 № 0163551702, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в загальному розмірі 8257,60 грн, з них 5424,73 грн за основним платежем, 2832,87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 15/; - від 25.09.2015 № 0001142301, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в загальному розмірі 60007,50 грн, з них 48006 грн за основним платежем, 12001,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 18/; - від 25.09.2015 № 0001152301, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3193862 грн /а.с. 17/; - від 25.09.2015 № 0001172301, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30443,41 грн. Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірності своїх рішень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25.09.2015 № 0001172301, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30443,41 грн, колегія суддів зазначає наступне. Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 30443,41 грн по авансових звітах від 19.10.2012 №69 на суму 9900 грн, від 28.11.2012 №76 на суму 8000 грн, від 31.05.2013 №19 на суму 11189,21 грн, від 11.10.2013 № 46 на суму 357,64 грн, від 15.10.2013 №47 на суму 159,96 грн, від 24.10.2013 №48 на суму 836,60 грн. Згідно з пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, (надалі Положення) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Відповідно до пункту 3.2 Положення касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону. Згідно з пунктом 3.3 Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України. Відповідно до пункту 7.39 Положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження. Пунктом 7.40 Положення передбачено, що до уваги береться також і те, що не повинні порушуватися строки та умови видачі готівки під звіт, визначені законодавством України, зокрема пунктом 2.11 цього Положення. Згідно з пунктом 7.41 Положення під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів. Матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення виконання договірних зобов`язань з купівлі-продажу лісопродукції у ДП "Гадяцьке лісове господарство" та Лубенської дистанції захисних лісонасаджень позивачем укладені із фізичною особою не працівником підприємства ОСОБА_1 договори доручення від 08.10.2012 №0810, від 17.05.2013 №1705, від 21.10.2013 №2110 /том 1 а.с.131-138/. Відповідно до пунктів 2.1.4 та 2.1.5 договорів повірений ( ОСОБА_1 ) зобов`язаний особисто отримати лісопродукцію та оплатити її при потребі готівковими коштами. Згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.2 договорів довіритель (ТОВ "Квант Пром") зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення дій за договором та забезпечити його готівковими коштами для оплати лісопродукції Як вбачається із матеріалів справи, повіреному видано довіреності на отримання лісопродукції, а також для забезпечення повіреного готівковими коштами довірителем кошти видавалися під звіт директору ТОВ "Квант Пром" ОСОБА_2 . На виконання договорів доручення ОСОБА_1 здійснив придбання лісопродукції. Проведення закупок підтверджується товарно-транспортними накладними, квитанціями до прибуткового касового ордера, квитанціями банків /том 2 а.с. 84-94/. До звітів про використання коштів від 19.10.2012 № 69 на суму 9 900 грн, від 28.11.2012 № 76 на суму 8 000 грн, від 31.05.2013 № 19 на суму 11 189,21 грн, від 11.10.2013 № 46 на суму 357,64 грн, від 15.10.2013 № 47 на суму 159,96 грн, від 24.10.2013 № 48 на суму 836,60 грн ТОВ "Квант Пром" додано квитанції до прибуткового касового ордера та квитанції банків. Пунктом 1 Положення передбачено, що готівкові розрахунки платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; розрахунковий документ документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; касовий ордер первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України; касові документи документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку. Згідно з листом ДП "Гадяцьке лісове господарство" від 04.02.2016 № 44 при реалізації ТОВ "Квант Пром" лісопродукції виписувались прибуткові касові ордери та не застосовувався реєстратор розрахункових операцій у зв`язку із його відсутністю за місцем відпуску товарів /том 1 а.с. 191/. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.12.2019, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 під час проведення оплати у 2013 році від імені товариства являвся штатним працівником ТОВ "Квант Пром", на підтвердження чого позивачем суду надано особову картку ОСОБА_3 . Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_4 у період з 01 жовтня по 31 жовтня 2013 року перебував з позивачем у цивільно-правових відносинах на підставі договору підряду від 01 жовтня 2013 року. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що документи, долучені позивачем до авансових звітів, є платіжними документами та підтверджують сплату отримувачем готівкових коштів, відповідно, застосування спірним рішенням від 25.09.2015 № 0001172301 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30443,41 грн є безпідставним. Крім того, контролюючим органом встановлено порушення підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5424,73 грн, у тому числі за жовтень 2012 року 1765,45 грн, листопад 2012 року 1411,80 грн, травень 2013 року 2008,50 грн, жовтень 2013 року 238,98 грн. Відповідно до підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу. Підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій. Згідно з підпунктом а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Проте, з урахуванням встановлених обставин справи та висновків суду, зроблених під час розгляду справи прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2015 № 0001172301 щодо підтвердження звітів про використання коштів платіжними документами, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для нарахування податку на доходи фізичних осіб відсутні. Отже, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 24.09.2015 № 0163551702, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в загальному розмірі 8 257,60 грн, з них 5 424,73 грн за основним платежем, 2 832,87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню. Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 25.09.2015 № 0001152301, яким ТОВ "Квант Пром" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 193 862 грн, колегія суддів зазначає наступне. Під час перевірки встановлено порушення ТОВ "Квант Пром" пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено витрати операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)", непідтвердження їх первинними документами (первинні документи відсутні), зокрема за 2014 рік на суму 3193862 грн. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом N 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції). Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Таким чином, виходячи з вищевикладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Судовим розглядом встановлено, що позивач заперечує факт включення ТОВ "Квант Пром" до складу витрат операційної діяльності за 2014 рік суму 3 193 862 грн не підтверджених первинними документами; стосовно ненадання інспекторам-ревізорам під час перевірки планових калькуляцій на продукцію наголошував на тому, що в зв`язку із характером виробництва (відсутність серійного виробництва продукції та виробництво великого асортименту продукції) інспекторам було запропоновано вказати продукцію, на яку необхідно надати калькуляцію, проте, інспекторами не визначено вид товару, на який вимагається калькуляція. У ході розгляду справи представником відповідачів не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції обґрунтованих та підкріплених доказами пояснень, на підставі яких саме документів та відомостей контролюючим органом сформовано висновок про завищення позивачем витрат операційної діяльності за 2014 рік суму 3 193 862 грн. Щодо твердження відповідача, що позивачем не було надано калькуляції (фактичну та/або планову) собівартості продукції згідно якої визначалася ціна готової продукції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи. В силу дії пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України). У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Враховуючи викладене, з моменту початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу. Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство не містить визначення поняття "калькуляція" і відповідно не вимагає оформлення такого документа. Колегія суддів зазначає, що на практиці калькуляція собівартості одиниці виготовленої продукції визначається як обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт і послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат, яка за своє суттю може бути плановою та нормативні калькуляції; що складаються за даними бухгалтерського обліку; фактичні калькуляції. Сам по собі процес калькулювання собівартості (як планової, так і фактичної) готової продукції (робіт, послуг) жодним чином не впливає ні на стан майна і капіталу підприємства, ні на його зобов`язання і фінансові результати діяльності. А калькуляція - документ, в якому визначена сума витрат (планова або фактична) на виробництво одиниці (групи одиниць) виробів. Тож калькулювання собівартості не є господарською операцією, а містить відомості про цей процес. Отже, такі документи як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим органом до первинних бухгалтерських документів є безпідставним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 (адміністративне провадження №К/9901/35378/18). З урахуванням приписів Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд зазначає, що відповідачами не надано до суду обґрунтування щодо документів та відомостей, на підставі яких сформовано висновок про завищення позивачем витрат операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за рахунок не підтвердження первинними документами за 2014 рік на суму 3 193 862 грн; доказів на підтвердження наявності товарів, не підтверджених первинними документами, витрати по яких включені до складу витрат операційної діяльності за 2014 рік, документів, що підтверджують перелік та місцезнаходження вказаних товарів, пояснення та докази щодо розрахунку собівартості таких товарів. Натомість позивачем надано суду первинні документи на підтвердження витрат реалізованих товарів, зокрема за 2014 рік на суму 3 292 866,66 грн /том 2 а.с.1-41, 84-185/. Однак зазначені документи судом не досліджувались у зв`язку із тим, що в акті перевірки не визначено суті порушень, не вказані конкретні господарські операції, по яким виявлені порушення, не зазначено яких саме документів не надано до перевірки. Отже, з огляду на відсутність у матеріалах справи документів, які б підтверджували включення платником податків до складу витрат операційної діяльності за 2014 рік витрат не підтверджених первинними документами на суму 3 193 862 грн, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність висновків контролюючого органу щодо зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 193 862 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25.09.2015 № 0001152301. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25.09.2015 № 0001142301, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в загальному розмірі 60007,50 грн, з них 48006 грн за основним платежем, 12001,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 18/, колегія суддів зазначає наступне. Підставою для донарахування вказаного грошового зобов`язання слугувало встановлене контролюючим органом під час перевірки порушення ТОВ "Квант Пром" пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено витрати операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)" за рахунок включення сум амортизаційних відрахувань по будівлі за адресою: пров. Спортивний, 11 м. Полтава, де розташовано дільницю по обробці деревини та виготовлення погонажних виробів, біржу лісу, на яку відсутні правовстановлюючі документи на загальну суму 287658 грн, у тому числі за 2012 рік (за 2 півріччя 2012 року) на суму 75092,80 грн, за 2013 рік на суму 118965 грн, за 2014 рік на суму 93600 грн. Згідно з пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають, зокрема витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів. Відповідно до пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України амортизація об`єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об`єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації. Відповідно до абзацу 1 пункту 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" нарахування амортизації проводиться щомісячно. Згідно з абзацом 3 пункту 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Пунктом 30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначено, що суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів. Згідно з пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I - III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі декларація). У пункті 11 Порядку визначено, що датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Судом встановлено, що 26.03.2012 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області зареєстровано за № ПТ 14312044789 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації /том 1 а.с. 126-130/. Згідно із вказаною декларацією закінчений будівництвом об`єкт "дільниця по обробці деревини та виготовленню погонажних виробів по провулку Спортивний, 11 в м. Полтаві, категорія складності ІІІ" готовий до експлуатації. Отже, з дати реєстрації Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області декларації про готовність об`єкта до експлуатації 26.03.2012 об`єкт будівництва "дільниця по обробці деревини та виготовленню погонажних виробів по провулку Спортивний, 11 в м. Полтаві" введений в експлуатацію. Відповідно, з урахуванням пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України, з квітня 2012 року ТОВ "Квант Пром" мало право здійснювати нарахування амортизації на вказаний вище об`єкт основного засобу та включати суми амортизаційних відрахувань до витрат операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)". Згідно з пунктом 146.4 статті 146 Податкового кодексу України придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю. Відповідно до пункту 146.5 статті 146 Податкового кодексу України первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв`язку з придбанням/отриманням прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92, первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. З наданих позивачем ТОВ "Квант Пром", пояснень встановлено, що до первісної вартості об`єкта основного засобу включені суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків). Відповідач вказував на те, що до первісної вартості об`єкта включаються також реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів, та у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів (свідоцтва на право власності) на будівлю дійшов висновку про завищення витрат операційної діяльності за рахунок включення амортизаційних відрахувань. Водночас під час перевірки контролюючим органом не досліджувався склад первісної вартості об`єкта "дільниця по обробці деревини та виготовленню погонажних виробів по провулку Спортивний, 11 в м. Полтаві", акт перевірки не містить жодних розрахунків такої вартості, зокрема включених позивачем сум, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків). В акті перевірки не вказано та відповідачами у ході судового розгляду справи не обґрунтовано, на підставі яких саме первинних документів здійснювалось нарахування позивачу сум амортизації та не зазначено підстав для включення позивачем до складу первісної вартості об`єкта реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність висновків контролюючого органу щодо завищення платником податків витрат на суму 287 658 грн та, як наслідок, заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на суму 48 006 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25.09.2015 № 0001142301. Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення в частині позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі № 816/4677/15 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддяО.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 16.11.2020 року