Постанова 4823 № 733/1321/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 16 листопада 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 733/1321/19 Головуючий у першій інстанції Овчарик В. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1202/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Бечко Є.М., Скрипка А.А., секретар:Позняк О.М. Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, (суддя Овчарик В.М.,), ухвалене у м.Ічня , В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.10.2009 року у розмірі 120434,28 гривень, яка складається з заборгованості : за кредитом 2209,95 грн; за відсотками за користування кредитом з 24.10.2009 року по 31.07.2018 року 118224,33 грн , а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. Свої вимоги банк мотивував тим, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 24.10.2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконує належним чином, у добровільному порядку заборгованість не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідачки. Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АК КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.10.2009 року у розмірі 2 209, 95 грн та судовий збір у розмірі 35,15 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції врахував, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення відсотків не ґрунтуються на договорі та належних доказах його укладення на зазначених у позові умовах, а тому не підлягають задоволенню. Суд відхилив твердження відповідачки про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, так як довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 30.1.0.0/2-20191012/0064 від 26.05.2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 24.10.2009 року отримала картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , остання з яких мала термін дії до 06.2017 року (а.с. 169), при цьому з позовом до суду Банк звернувся 15 жовтня 2019 року, тобто в межах строків позовної давності. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати зазначене рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків і задовольнити вимоги банку у цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та помилкового застосування до спірних правовідносин висновків Великої палати Верховного суду викладених у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17. У даній справі договір у встановленому законом порядку не визнавався недійсним, як і не оспорювалось відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору. З заяви, яку підписано відповідачкою 24.10.2009 року вбачається, що сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами у розмірі 36% на рік, тому висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків є помилковим, оскільки судом повинно було проведено власний обрахунок відсотків за погодженою сторонами договору відсотковою ставкою.Позивач вважає що суд порушуючи принцип змагальності, однобічно, виступаючи на захист відповідача ухвалив оскаржуване рішення, звільнивши відповідача судовим рішенням від виконання взятих на себе зобов`язань. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків, то відповідно рішення суду переглядається апеляційним судом тільки в цій частині. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції. По справі встановлено, що 24.10.2009 року ОСОБА_2 підписано анкету-заяву для отримання кредиту ( кредитної картки), відповідно до якої відповідачка отримала кредитну картку « Універсальна 30 днів пільнового періоду».( а.с. 8) Отримання карток особисто ОСОБА_2 підтверджено скріншотами з програмного комплексу з фотофіксацією карток.( а.с. 224,225) 24.10.2099 року ОСОБА_2 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 9). Заперечень щодо не підписання зазначеної анкети та не отримання коштів від позивача від відповідачки не надходило і матеріали справи таких доказів не містять. Навпаки у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 підтверджує факт отримання кредитної картки, нарахування відсотків у розмірі 3% на місяць, отримання нею кредитних коштів у розмірі 2000 грн та сплату коштів на погашення кредиту. ( а.с.68-72) ОСОБА_2 надавались у користування кредитні картки № НОМЕР_1 строком дії до червня 2013 року, № НОМЕР_2 строком дії до червня 2017 року, (а.с.223) Станом на 01.09.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» нарахував заборгованість у розмірі 297036,54 грн гривень, яка складається з заборгованості : за кредитом 2209,95 грн; за відсотками за користування кредитом 289042,72 грн; за пенею та комісією 5783,87 грн. Звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» в позовній заяві зазначав про своє право визначення розміру позовних вимог та про можливість вимагати у боржника будь-якої частини заборгованості за кредитом. Таким чином, позивач визначив свої вимоги на суму 120434,28 грн, з яких 2209,95 грн заборгованість за кредитом, за відсотками за користування кредитом з 24.10.2009 року по 31.07.2018 року 118224,33 грн Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяється на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.10.2009 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи містять підтвердження, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, оскільки відповідачем підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки « Універсальна 30 днів пільгового періоду». В той же час матеріали справи не містять заперечень відповідачки щодо не підписання анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки « Універсальна 30 днів пільгового періоду». Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів що приєднаний до матеріалів справи витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку є саме тим з яким була ознайомлена відповідачка не є таким що відповідає наявним у матеріалах справи доказам. З виписки по рахунку вбачається, що відповідачка знімала з картки кошти та поповнювала картку в період з 24.10.2009 року до 25.11.2013 року року.( а.с.226-235)Користувагння карткою у зазначений період не заперечується відповідачкою. Останній платіж ОСОБА_2 було здійснено 27.04.2019 року року в розмірі 41,15 грн шляхом автоматичного погашення простроченої заборгованості з карти НОМЕР_3 , а внесення готівки через відділення АК КБ «ПриватБанку» особисто було здійснено в останнє 25 листопада 2013 року в сумі 325 грн. ( а.с. 226-235) Виходячи з приписів ч. 2 ст.80, ч.7 ст.81 ЦПК України з метою встановлення обставин справи та достатності доказів, суд апеляційної інстанції приймає в якості належних доказів, докази, які були надані позивачем на вимогу суду : розрахунок заборгованості з урахуванням відсоткової ставки передбаченої умовами договору б/н від 24.10.2009 року по строк дії картки, скріншоти з програмного комплексу на підтвердження отримання кредитних карток ОСОБА_2 , виписку по особовому рахунку відкритому банком на ім`я відповідачки. Довідку про кількість отриманих ОСОБА_2 кредитних карток. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно п.п. 1.1.2.3, 1.1.2.4. та 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору, банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п.1.1.3.1.9. цього договору; позичальник зобов`язаний отримувати виписки про стан картрахунків і здійснених операціях; позичальник зобов`язаний у разі незгоди із змінами Правил та/або тарифів банку звернутися в банк для розірвання договору і погасити заборгованість. Як вбачається з розрахунку заборгованості, підвищення відсоткової ставки з 30 % до 34,80% відбулося з 01 вересня 2014 року, з 34,80% до 43,20% - з 01 квітня 2015 року. З матеріалів справи відомо, що відповідно до заяви ОСОБА_2 від 24.10.2020 року сторонами визначено процентну ставку у розмірі 3% на місяць. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року №14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Враховуючи, що строк дії останньої виданої позичальнику кредитної картки було встановлено до червня 2017 року включно, то відповідно банк має право на стягнення з відповідача відсотків, нарахованих станом на дату закінчення строку дії картки (у межах строку дії договору) по червень 2017 року включно. Отже, вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 36% річних є обґрунтованими, оскільки вони передбачені умовами договору, який підписаний сторонами, що узгоджується з вимогами статті 1048 ЦК України, але обмежені строком дії картки. Чернігівським апеляційним судом було витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості ОСОБА_2 з урахуванням відсоткової ставки, передбаченої умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а саме 36 % річних. Виходячи з приписів ч. 2 ст.80, ч.7 ст.81 ЦПК України з метою встановлення обставин справи та достатності доказів, суд апеляційної інстанції приймає поданий до апеляційного суду в якості належного доказу зазначений вище розрахунок заборгованості по кредитному договору укладеному між позивачем та відповідачем 24.10.2009 року та кладе його в основу визначення суми заборгованості. Так, станом на червень 2017 року заборгованість по відсотках згідно наданого розрахунку заборгованості становить 14823,29 грн, і саме такий розмір відсотків підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Оскільки судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом невірно було зроблено висновок та надано неналежну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, то рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення відсотків в розмірі 14823,29 грн. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України). Враховуючи те, що строк дії картки встановлено до червня 2017 року, саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення тіла кредиту та нарахованих до червня 2017 року інших платежів за кредитом. Кредитор звернувся до суду із позовом у жовтні 2019 року, тобто в межах строків позовної давності. Отже, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а оскарджуване рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках з постановленням в цій частині позовних вимог нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з позовної заяви, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_2 кредитну заборгованість у розмірі 120434,28 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17033,24 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 14.14 %. При зверненні до суду з позовом банком сплачено 1921 грн судового збору (а.с.1). У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 271,62 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (1921 грн х 14.14%). В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів тобто фактично оспорювана сума становить 118224,33грн. Судом апеляційної інстанції стягнуто відсотки та штрафи у розмірі 14823,29 грн, що становить 12.5 % від оспорюваної суми. За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 2881.50 грн (а.с.205). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 360.19 грн (2881.50 грн х 12.5 %) судового збору за апеляційний розгляд справи. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2020 року у змінити в частині стягнення суми заборгованості та в частині судового збору, збільшивши загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 24.10.2009 року на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з 2209,95 грн до 17033,24 грн, з яких: 2209,95 грн заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 14823,29 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також збільшивши розмір стягнутого з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судового збору з 35,15 грн до 631,81 грн . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: