Постанова 4818 № 2-9668/10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 2-9668/10 Головуючий суддя І інстанції Скотар А. Ю. Провадження № 22-ц/818/5052/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія:про видачу виконавчого листа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: - Бурлака І.В., Котелевець А.В., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника АТ«УкрСиббанк» - Іванченко Наталії Валентинівни на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Скотар А.Ю., по справі заяву АТ«УкрСиббанк» про видачу виконавчого листа повторно за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, встановив: 26 серпня 2020 року Представник АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа. Заява обґрунтована тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2010 задоволені позовні вимоги АТ «Укрсиббанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором споживчого кредиту в розмірі 35205,56 доларів США та в рівних частках судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрат на ІТЗ у розмірі 120,00 грн., рішення набрало законної сили 17.03.2011. З метою примусового виконання вказаного рішення судом видані виконавчі листи № 2-9668/10 від 15.11.2011. Ухвалою Московського районного суду від 04.11.2016 заяву банку задоволено, та 12.12.2016 на підставі ухвали суду від 04.11.2016 видано дублікат виконавчого листа від 15.11.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 120 грн., який 24.05.2017 пред`явлений стягувачем до виконання Московському ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області. Вказав, що 02 липня 2020 Банком отримано відповідь, що 30.10.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документа разом із виконавчим документом, які направлені поштою. АТ «Укрсиббанк» постанову та дублікат виконавчого листа не отримував, про що складений відповідний акт. На підставі вищевикладеного, банк просив суд заяву задовольнити та видати повторно дублікат виконавчого листа у справі № 2-9668/10, виданого 12.12.2016 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 120 грн. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2020 року заяву банку залишено без задоволення. В апеляційній скарзі АТ «УкрСиббанк» просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про повторну видачу дублікату виконавчого листа. Вказала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала вимоги та доводи заяви. Вказав, що 02.07.2020 р. AT «УКРСИББАНК» було отримано відповідь від Московського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) із вих. № 71841 від 06.05.2020 р. У відповіді зазначено, що 30.10.2017 р. було винесено постанову про повернення виконавчого документа та разом з виконавчим листом направлено на адресу стягувана згідно списку № 4926 поштових відправлень від 01.11.2017 р.. який додається до листа відповідного органу ДВС. Відповідно до списку № 4926 поштових відправлень від 01.11.2017 р. постанова про повернення виконавчого документа разом з виконавчим листом № 2-9668/10 від 12.12.2016 р. була начебто направлена на адресу AT «УКРСИББАНК» 01.11.2017 р. за номером 6100136547840. При цьому AT «УКРСИББАНК» вищезазначену постанову та дублікат виконавчого листа не отримував від органу ДВС в період з 01.11.2017 по 10.08.2020 рр., що підтверджується актом (оригінал додається). Крім того, згідно з офіційним сайтом АТ «УКРПОШТА» даних про відправлення за номером 6100136547840 відсутні, оскільки дане відправлення не зареєстроване в системі. Згідно із роздруківки з АСВП AT «УКРСИББАНК» дізнався, що органом ДВС 30.10.2017 року було прийнято постанову про повернення дублікату виконавчого листа стягувану, але як вбачається з наданих матеріалів виконавчого провадження та систем обліку надсилання поштових відправлень, постанова та дублікат виконавчого листа органом ДВС засобом поштового зв`язку в дійсності AT «УКРСИББАНК» направлені не були. Зазначив, що судом першої інстанції не враховано повторну втрату органом ДВС дублікату виконавчого листа, що унеможливлює виконати рішення суду; не враховано дату 10.11.2016 р набрання законної сили Ухвалою Московського районного суду від 04.11.2016 року на підставі якої 12.12.2016 р, було видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк на його пред`явлення до - 10.11.2019 року, не враховано переривання строку на примусове виконання рішення суду, пред`явленням стягувачем виконавчого листа на примусове виконання до органу ДВС згідно ст. 12 Закон України «Про виконавче провадження» , не враховано те, що після переривання строку, перебіг строку на пред`явлення розпочався з дня його повернення - з 30.10.2017 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Також, судом першої інстанції порушено норми процесуального права: Завдання та основні засади цивільного судочинства ст. 2 ЦПК України; способи захисту, які застосовуються судом ст. 5 ЦПК України; обов`язковість виконання рішення суду на всій території України ст. 18 ЦПК України; звернення судових рішень до виконання ст. 431 ЦПК України; видача дублікатів виконавчих листів п. 17.4 перехідних положень ЦП України. Підставою для відмови в задоволенні заяви AT «УКРСИББАНК» про повторну видачу дубліката виконавчого листа за висновками суду першої інстанції є відсутність положень в п. 17.4 перехідних положень ЦП України про можливість повторної видачі дубліката виконавчого листа, а також звернення AT «УКРСИББАНК» із відповідною заявою після пропуску стягувачем строку на примусове пред`явлення виконавчого листа до виконання. Вказав, що суд першої інстанції, не взяв до уваги те, що ухвала Московського районного суду м. Харкова від 04.11.2016 р про видачу AT «УКРСИББАНК» дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення набрала чинності 10.11.2016 р. в дублікаті судом зазначено строк до виконання - 10.11.2019 рік. AT «УКРСИББАНК» даний дублікат виконавчого листа 24.05.2017 р пред`явив до органу ДВС на примусове виконання, 25.05.2017 року органом ДВС було відкрите виконавче провадження № 540119641, і яке 30.10.2017 року було закінчене Постановою органу ДВС про повернення виконавчого листа без виконання за відсутності майна у боржника (п.2.ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»), і строк на повторне пред`явлення у Стягувача закінчується - 30.10.2020 р. Відзив на скаргу не надійшов. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно положень ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заяви про повторну видачу дублікату виконавчого листа не передбачені ЦПК України. Заявник не надав належних та допустимих доказів про втрату оригіналу виконавчого листа. При цьому строк, встановлений для пред`явлення виконавчого листа до виконання, сплив, і поважних причин для його поновлення немає. Так, дублікат видається відносно втраченого оригіналу виконавчого документа, яким у даному випадку є виконавчий лист, виданий судом 15.11.2011. Крім того, суд зазначив, що датою закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання щодо даної цивільної справи є 18.03.2014 (три роки з дня, наступного за днем набрання рішення законної сили), тобто заяву подано до суду після закінчення строків, встановлених для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду. Так, за змістом п. 17.4 перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Відповідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання встановлений у три роки з дня, наступного за днем набрання рішення законної сили». Пункт 1 ч. 4 тієї ж статті передбачає, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Частинами 5 та 6 ст. 12 Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2010 задоволені позовні вимоги АТ «Укрсиббанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором споживчого кредиту в розмірі 35205,56 доларів США та в рівних частках судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрат на ІТЗ у розмірі 120,00 грн., рішення набрало законної сили 17.03.2011. З метою примусового виконання вказаного рішення судом видані виконавчі листи № 2-9668/10 від 15.11.2011. Ухвалою Московського районного суду від 04.11.2016 у справі № 2-9668/10 заяву банку задоволено, та 12.12.2016 на підставі ухвали суду від 04.11.2016 видано дублікат виконавчого листа від 15.11.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 120 грн., який 24.05.2017 пред`явлений стягувачем до виконання Московському ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області. Суд не звернув уваги, що згаданою ухвалою Московського районного суду від 04.11.2016 у справі № 2-9668/10 також було поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання дублікату виконавчого листа від 15.11.2011 виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-9668/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. Тому відповідно до п. 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 30, ст.542) згаданий виконавчий документ, виданий до набрання чинності цим Законом, пред`являється до виконання у строки, встановлені цим Законом, тобто протягом визначеного ст. 12 згаданого Закону України № 1404-VIII трирічного строку, який у даному випадку не сплив. 02 липня 2020 Банком отримано відповідь, що 30.10.2017 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа разом із виконавчим документом, які направлені поштою. АТ «Укрсиббанк» постанову та дублікат виконавчого листа не отримував, про що складений відповідний акт. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно списку відправлень № 4926 та фіскального чеку від 01.11.2017 року виконавча служба направила банку копії постанови. Виходячи з наведеного суд першої інстанції вважав доведеним факт повернення Банку виконавчого листа, що за відсутності доказів його втрати не надає підстав для задоволення заяви. Однак суд не взяв до уваги, що передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинної на день направлення копії постанови та дубліката виконавчого листа, порядок надсилання такої кореспонденції адресатам надсилалися рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який у матеріалах справи відсутній. Суд першої інстанції всупереч ст. 89 ЦПК України не надав належної оцінки вказаним доказам, внаслідок чого не звернув уваги, що за відсутності зворотного повідомлення про вручення копії постанови та дубліката виконавчого листа вважається доведеним факт втрати дублікату виконавчого листа та відсутність вини в цьому стягувача. При цьому внаслідок винесення постанови про повернення виконавчого документа у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто трирічний строк пред`явлення виконавчого документа на день звернення до суду із заявою про видачу його дублікату у даному випадку не сплив. Покладення на Банк обов`язку доводити факт втрати виконавчого документа при недоведеності факту належного повернення виконавчого листа від виконавчої служби та отримання його стягувачем - є непропорційним процесуальним тягарем, що не відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному у ст. 2 ЦПК України, спрямованому на забезпечення обов`язкового виконанню судових рішень. При таких обставинах помилковими є висновки суду про те, що Банк є відповідальний за втрату дубліката виконавчого листа. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що Банк звернувся із даною заявою в межах строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, і тому при наявності поважних причин для поновлення цього строку є передбачені наведеними нормами права підстави для задоволення заяви повністю. Таким чином, оскільки доводи скарги знайшли своє підтвердження, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольняє, оскаржену ухвалу скасовує та повністю задовольняє заяву АТ «УкрСиббанк». Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу представника АТ «УкрСиббанк» - Іванченко Наталії Валентинівни - задовольнити. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2020 року - скасувати. Заяву АТ «УкрСиббанк» задовольнити. Повторно видати АТ «УкрСиббанк» дублікат виконавчого листа по справі № 2-9668/10, виданого 12.12.2016 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» судового збору в розмірі 1500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 16 листопада 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. А.В.Котелевець.