Постанова КЦС ВС № 2-800/11

Постанова Іменем України 04 листопада 2020 року м. Київ справа № 2-800/11 провадження № 61-6428св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Міхасішина І. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про продовження строку прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно. Позивачка зазначала, що вона є донькою спадкодавця та спадкоємцем за заповітом. Проте, оформити спадщину вона не може, у зв`язку з пропуском передбаченого статтею 1270 ЦК України строку на її прийняття, оскільки вважала, що вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Крім того, за станом здоров`я та у зв`язку з сімейними обставинами вона не могла приїхати до Шаргородської державної нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги та визначити додатковий строк до шести місяців, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст судових рішень Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущеним ОСОБА_1 з поважних причин. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_4 , в шість місяців, починаючи з дня ухвалення рішення судом до 12 червня 2012 року. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою доведено поважність пропуску строку для прийняття спадщини, у зв`язку з чим наявні підстави для визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2019 року поновлено ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, строк на апеляційне оскарження рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року та відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на це рішення суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з часу відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини нею не надано, тому вона вважається такою, що не прийняла спадщину. Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не є особою, питання про права, свободи, інтереси та обов`язки якої вирішив суд першої інстанції, тому наявні підстави для закриття апеляційного провадження. Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи ОСОБА_2 та не встановив чи є її матір такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 , чи не відмовилась від неї в установлені законодавством строки та порядку, чи прийняла ОСОБА_2 спадщину після смерті матері. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про продовження строку прийняття спадщини. При цьому, суд зазначив, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не встановив всіх спадкоємців майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та не залучив їх до участі у справі співвідповідачами. Оскільки прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, тому наявні підстави, передбачені пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, для скасування рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року та відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що у ОСОБА_2 відсутні права на вступ до спадщини, тому судовим рішенням про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося, у зв`язку з чим вона не була залучена до участі у справі. Крім того, судом апеляційної інстанції не досліджено докази щодо відсутності у ОСОБА_2 права звертатися до суду з приводу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи інших учасників справи ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Богословський С. В., подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що вона є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте не була залучена до участі у справі співвідповідачем та не приймала участі при розгляді цієї справи. Визначаючи ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та обов`язки спадкоємця ОСОБА_2 у зв`язку з чим позбавив останню права на спадщину після смерті батька. Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу. 01 липня 2020 року справу передано до Верховного Суду. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 склав заповіт від 23 вересня 1994 року, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів донькам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках. Крім того, спадкоємцем за законом була також дружина спадкодавця - ОСОБА_5 . Згідно з копією спадкової справи № 133/12 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_1 . 20 березня 2012 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (частина перша статті 402 ЦПК України). Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права ОСОБА_1 , звертаючись до суду із указаним позовом, просила визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та визначити їй додатковий строк у шість місяців, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Верховний Суд, скасовуючи судове рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , у постанові від 19 лютого 2020 року, прийнятій у цій справі, зазначив, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечувала, що не прийняла спадщину після смерті батька, проте вважала, що спадщину прийняла її мати шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, після смерті якої вона буде спадкоємцем та успадкує в тому числі і майно батька. При цьому вказав, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводи ОСОБА_2 щодо порушення її прав оскаржуваним судовим рішенням та не дослідив чи прийняла її матір ОСОБА_5 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 , а також чи прийняла ОСОБА_2 спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до передчасного висновкуапеляційного суду про те, що рішення суду першої інстанції не стосується її прав та інтересів. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною першою статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи. Фізичні і юридичні особи, за змістом частини другої статті 48 ЦПК України, можуть бути позивачем і відповідачем, тобто є сторонами. У цивільному процесі сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, які мають юридичну заінтересованість в результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов`язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК). В апеляційній скарзі та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 зазначала, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті її батька ОСОБА_4 , тому питання про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини стосується її прав на спадкове майно. Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням суду першої інстанції про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини вирішено питання про права і обов`язки ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , однак її не залучено до участі у справі співвідповідачем. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України вказана обставина є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову. Отже, встановивши, що суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 , вирішив питання про права і обов`язки ОСОБА_2 , яку не було залучено до участі у справі, суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України та відмовив у задоволенні позову. Висновок апеляційного суду узгоджується з висновкомВеликої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19) та висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 травня 2020 року в справі № 352/2155/17 (провадження № 61-47070св18), від 23 вересня 2020 року в справі № 585/2106/17 (провадження № 61-179св19). Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції, яким визначено ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не впливає на право ОСОБА_1 щодо прийняття спадщини, оскільки за діючим на час відкриття спадщини законодавством вважалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, що і було зроблено ОСОБА_1 . Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Правильне визначення складу сторін у справі є запорукою ухвалення законного і справедливого судового рішення. При пред`явленні позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Виходячи з положень статей 367, 374 ЦПК України апеляційний суд на стадії апеляційного розгляду не має права на залучення до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд лише через пред`явлення позову не до всіх відповідачів. Оскільки ОСОБА_1 обрала спосіб захисту свого цивільного права - встановлення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, та пред`явила позов не до всіх відповідачів у справі, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення такого позову. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді А. І. Грушицький А. А. Калараш І. М. Фаловська С. П. Штелик