Ухвала КАС ВС № 200/7991/19-а

УХВАЛА 16 листопада 2020 року м. Київ справа № 200/7991/19-а адміністративне провадження № К/9901/22700/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у справі №200/7991/19-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ВЕСКО» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, УСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «ВЕСКО» звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування позивача по декларації за квітень 2018 року у розмірі 30208,00грн, стягнення з відповідача заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 30208,00грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року, позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Офіс великих платників Державної податкової служби 03 вересня 2020 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду у справі №200/7991/19а є вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування позивача по декларації за квітень 2018 року у розмірі 30208,00грн, стягнення з відповідача заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 30208,00грн. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається. Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №200/7991/19-а дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності. Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Отже, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі щодо визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у справі №200/7991/19-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ВЕСКО» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова