Постанова 4854 № 540/2881/19
від 16.11.2020 ·П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2881/19 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Димерлія О.О. суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року по справі №540/2881/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 17 жовтня 2019р. №2795-10, та рішення №2795-10 про опис майна у податкову заставу. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що надіславши йому податкову вимогу від 17.10.2019 року №2795-10, контролюючим органом визначено суму податкового боргу з земельного податку в розмірі 1148,26 грн., як суму узгоджених грошових зобов`язань без дотримання процедури узгодження визначеного в податковій вимозі податкового боргу. Також, спірну податкову вимогу №2795-10 від 17.10.2019 року податковим органом прийнято ще до дати, коли ГУ ДПС у Херсонській області стало відомо про неотримання платником податку поштового відправлення з податковим повідомленням-рішенням, яким визначено податкове зобов`язання по земельному податку, за три місяці до появи відповідного права контролюючого органу. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що податковим органом не лише не виконано передбаченого Податковим кодексом України обов`язку відносно нарахування земельного податку з фізичних осіб, але й не надано йому жодного дня на добровільну сплату сум податку. Крім того, на думку позивача, рішення Головного управління ДПС у Херсонській області про опис майна у податкову заставу є протиправним, оскільки відповідне право в податкового органу з`являється в разі несплати у строки, встановлені ПК України, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Натомість, позивач вказує на те, що сума податкового боргу в нього відсутня, а отже й відсутнє право контролюючого органу на податкову заставу. Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" ОСОБА_1 є платником земельного податку за земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2019 р. №38543-5113-2103 позивачу визначено зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 505,96 грн., та вказано суму боргу 642,30 грн., яка виникла в результаті часткової несплати податкового зобов`язання за 2017 рік, та несплати податкового зобов`язання за 2018 рік. Вказане податкове повідомлення-рішення направлено по пошті 25.09.2019 року на адресу платника податків, проте конверт повернувся без вручення. Також, відповідач акцентував увагу на тому, що згідно положень п.287.9 ст.287 Податкового кодексу України в разі, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату, проте, не від обов`язку сплатити визначене таким повідомленням-рішенням грошового зобов`язання. До того ж, сплата у 2017 році (згідно даних інтегрованої картки) суми у 506,00 грн. свідчить, що позивач отримував податкове повідомлення-рішення за 2017 рік. Окрім зазначеного, відповідач вважав, що правомірність нарахувань сум боргу та самих податкових повідомлень-рішень не є предметом розгляду даної справи. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 р. по справі № 540/2881/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 17.10.2019р. №2795-10, якою ОСОБА_1 повідомлено про наявність, станом на 16.10.2019р., податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 1148,26 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №2795-10 від 17.10.2019 р. про опис майна у податкову заставу. Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 судом першої інстанції вказано на те, що суми грошового зобов`язання з земельного податку фізичних осіб за 2017, 2018 роки, які включені відповідачем до складу податкового боргу ОСОБА_1 в розмірі 136,34 грн. (2017 рік) та в розмірі 505,96 грн. (2018 рік) на загальну суму 642,30 грн. є неузгодженими та не набули статусу податкового боргу, оскільки у передбачений Податковим кодексом України спосіб (шляхом складення та направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень) визначені не були. Також, грошове зобов`язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2019 р. №38543-5113-2103 в сумі 505,96 грн. набуло статусу податкового боргу 17.01.2020 (за закінченням 60 - денного строку з дня з якого його слід вважати врученим). Натомість, відповідач включив його до складу податкового боргу, зазначивши про це в оскарженій податковій вимозі 17.10.2019р., тобто, значно раніше за дату набуття вказаного грошового зобов`язання статусу податкового боргу. Отже, станом на дату винесення податкової вимоги від 17.10.2019 р. №2795-10 жодна з складових суми, зазначеного в ній податкового боргу не набула відповідного статусу. Крім того, відсутність в ОСОБА_1 станом на 17.10.2019 р. - дату винесення обох оскаржених рішень, податкового боргу, свідчить про відсутність у відповідача права на застосування до позивача податкової застави як способу забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Натомість, в обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не зазначає, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.29-32, а.с.58-61). Скориставшись наданим правом, ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що визначена у спірній податковій вимозі сума податкового боргу не є узгодженим грошовим зобов`язанням. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного. Зокрема, колегію суддів установлено, що ОСОБА_1 є платником земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Також, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі). 22.03.2019р. Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесено податкове повідомлення-рішення №38543-5113-2103, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 505,96 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення 25.09.2019р. було надіслане контролюючим органом на адресу платника податків, однак у зв`язку з неможливістю його вручення останньому було повернуто органом поштового зв`язку на адресу відправника з відміткою "за закінченням строку зберігання". 17.10.2019р. ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі складено податкову вимогу форми "Ф" №2795-10, в якій зазначено, що загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 за платежем 18010700 (земельний податок з фізичних осіб) станом на 16.10.2019 р. становить 1148,26 грн. Також, з урахуванням ст.89 Податкового кодексу України, 17.10.2019р. ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі винесено рішення №2795-10 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу. З матеріалів справи убачається, що за наслідками розгляду адвокатського запиту Адвокатського бюро «Бобрусь та партнери» від 21.11.2019р. №10-11/19 про надання копій документів щодо нарахування суми земельного податку з фізичних осіб, ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі надано відповідь (Лист від 26.11.2019 №2281/10/21-22-51-05) у якій зазначено, що сума земельного податку в розмірі 505,96 грн. нарахована до сплати податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2019р. №38543-5113-2103. Інша частина зазначеної в податковій вимозі суми є боргом за минулі роки (505,96 грн. за 2018 рік, 136,34 грн. за 2017 рік). Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України відповідно до статті 269 якого платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 Податкового кодексу України). Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 01 травня (пункт 287.2 статті 287 Податкового кодексу України). Згідно із п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПК України. Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Строк сплати плати за землю визначено статтею 287 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 287.5 якої податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування (п.57.2 ст.57 Податкового кодексу України). Згідно із пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно із п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Отже, суми земельного податку з фізичних осіб визначаються контролюючим органом за місцем його реєстрації шляхом формування та надсилання платнику податків відповідних податкових повідомлень-рішень до 1 липня поточного року, та лише після виконання контролюючим органом зазначеного обов`язку визначені суми земельного податку, у розумінні положень п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, набувають статусу грошового зобов`язання, яке власне й породжує відповідний обов`язок у платника податку щодо його сплати. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Таким чином, сума грошового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб набуває статусу податкового боргу за наслідком її несплати у 60 - денний строк. Відповідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відтак, у межах даних спірних правовідносин, у контролюючого органу виникає право щодо складення та надіслання платнику податку податкової вимоги не раніше першого робочого дня після закінчення 60-денного строку, передбаченого пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України, на сплату зазначеного в податковому повідомленні-рішенні податковому зобов`язанні. Так, судом першої інстанції установлено, що сума податкового боргу, зазначена в оскарженій вимозі складається з сум податку: за 2017 рік - 136,34 грн., за 2018 рік - 505,96 грн., 2019 рік - 505,96 грн. Проте, копій податкових повідомлень-рішень за 2017, 2018 роки відповідачем суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження їх надіслання на адресу ОСОБА_1 . Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком окружного адміністративного суду, що суми грошового зобов`язання по земельному податку фізичних осіб за 2017, 2018 роки, які включено відповідачем до складу податкового боргу ОСОБА_1 в розмірі 136,34 грн. (2017 рік) та в розмірі 505,96 грн. (2018 рік) на загальну суму 642,30 грн. є неузгодженими, та не набули статусу податкового боргу, оскільки у передбачений Податковим кодексом України спосіб (шляхом складення та надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень) визначені не були. Також, судом апеляційної інстанції установлено, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 22.03.2019р. №38543-5113-2103 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 505,96 грн. було надіслано контролюючим органом на адресу платника податків, однак у зв`язку з неможливістю його вручення останньому 18.11.2019р. було повернуто органом поштового зв`язку на адресу відправника з відміткою "за закінченням строку зберігання". Згідно із п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що не зважаючи на фактичне не отримання платником податків податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 №38543-5113-2103, його слід вважати врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Так, відповідно до відмітки на конверті, вкладенням до якого було зазначено податкове повідомлення-рішення, датою його невручення є, зокрема, 18.11.2019р. Таким чином, грошове зобов`язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2019 №38543-5113-2103 в сумі 505,96 грн. Мало б набути статусу податкового боргу 17.01.2020р. (після закінчення 60 - денного строку з дня з якого його слід вважати врученим). Однак, ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі включено вказане грошове зобов`язання до складу податкового боргу, зазначивши про це в оскарженій податковій вимозі від 17.10.2019р. №2795-10, тобто, раніше дати набуття вказаним грошовим зобов`язанням статусу податкового боргу. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що спірна податкова вимога від 17.10.2019 року №2795-10 містить в собі суму грошового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік, яка не є узгодженою, та не набула статусу податкового боргу. До того ж, суми грошового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018, 2017 роки, які визначено контролюючим органом як податковий борг, у розумінні положень пп. 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, не є грошовим зобов`язанням платника податку, оскільки визначені у не передбачений положеннями чинного податкового законодавства спосіб. З урахуванням означеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної податкової вимоги ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 17.10.2019 року №2795-10. Згідно із п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; - у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. Відповідно до п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. З огляду на те, що суб`єктом владних повноважень, у межах розгляду даної адміністративної справи, не доведено наявності у ОСОБА_1 станом на 17.10.2019 р. (дату винесення спірних рішень), податкового боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №2795-10 від 17.10.2019 про опис майна у податкову заставу. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції, в системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, та не впливають на висновки суду, викладені в рішенні суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року по справі №540/2881/19 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.