Постанова 4850 № 200/7212/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року справа №200/7212/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (повний текст складено 29 вересня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/7212/20-а (суддя в 1 інстанції Грищенко Є.І.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дії,- В С Т А Н О В И В: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі відповідач) про (з урахуванням уточненої позовної заяви): визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892 грн. від 27 травня 2020 року ВП № 61863252; визнання протиправними дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. щодо прийняття до виконання 12 червня 2020 року та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 15 червня 2020 року за ВП № 62336232 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 27 травня 2020 року. В обґрунтування позову зазначено, що 27 травня 2020 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк. Крім того, 12 червня 2020 року державним виконавцем зареєстровано виконавче провадження № 62336232 по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору від 27 травня 2020 року у розмірі 18 892 грн. Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а також дії державного виконавця щодо прийняття до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження протиправними, оскільки, при позивачем було встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору від 27 травня 2020 року не скріплена печаткою з зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, а тому не відповідає вимогам, що встановленні ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Також представник відповідача зазначив, що в матеріалах виконавчого провадження № 62336232 відсутня заява про відкриття виконавчого провадження, чим порушено вимоги статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, постанова про стягнення виконавчого збору не підвідомча до виконання органами державної виконавчої служби, оскільки Фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 200/7212/20-а у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції. Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. 22 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. відкрито виконавче провадження № 61863525 з виконавчого листа № 200/12831/19-а про зобов`язання відшкодувати ОСОБА_1 компенсацію оплати праці найманим працівникам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за червень 2019 року та серпень 2019 року. Згідно вказаної постанови боржнику необхідно виконати рішення протягом 10 робочих днів. Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 27 травня 2020 року за невиконання без поважних причин боржником рішення на Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів накладено штраф у розмірі 5100 грн. Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 27 травня 2020 року з Донецького обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів стягнуто виконавчий збір у розмірі 18 892 грн. Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не скріплена печаткою з зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. 15 червня 2020 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. відкрито виконавче провадження №62336232 з виконання постанови про стягнення судового збору від 27 травня 2020 року. 22 червня 2020 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 62336232. Позивач вважає дії державного виконавця з прийняття до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 27 травня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892 грн., оскільки постанова про стягнення виконавчого збору не скріплена печаткою, в матеріалах виконавчого провадження № 62336232 відсутня заява про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору не підвідомча до виконання органами державної виконавчої служби. Щодо правомірності постанови про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне. Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 4 Закону № 1404 У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України. Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону №1404 виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Колегія суддів зазначає, що із доданих відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження № 61863525 встановлено, що спірна постанова підписана старшим державним виконавцем Шастало А.О. та скріплена печаткою Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (арк.справи 115). Колегія суддів погоджується з посиланнями позивача щодо відсутності у спірній постанові печатки із зображенням Державного Герба України, проте зазначає, що такі недоліки виконавчого документа є малозначними, не свідчать про недійсність виконавчого документа чи про наявність підстав для його не виконання. Щодо позовних вимог про визнання протиправним дії щодо прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження № 62336232 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 4 статті 4 Закону № 1404 визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок. Відповідно до ст. 26 Закону України № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, листом від 15 червня 2020 року на адресу позивача по справі та Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) було направлено відповідачем для виконання та до відома постанову від 27 травня 2020 року «Про стягнення виконавчого збору». Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем виконано вимоги статті 26 Закону № 1404, а тому посилання позивача на відсутність заяви про відкриття виконавчого провадження судом не приймаються. Щодо посилань позивача на те, що постанова про стягнення виконавчого збору повинна виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 3 Закону № 1404, Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору є видом виконавчого документа. Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону № 1404 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (п. 4 ст. 6 Закону №1404). Колегія суддів звертає увагу, що п. 2 ст. 6 Закону № 1404 регулює питання про стягнення коштів на підставі рішень, а не інших видів виконавчих документів, зокрема, постанов про стягнення виконавчого збору. Крім того, колегія суддів звертає увагу на положення пункту 2 статті 27 Закону № 1404 відповідно до якого, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Таким чином повноваженнями щодо стягнення виконавчого збору наділений саме державний виконавець. Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця щодо прийняття до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2020 року № 62336232 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 271, 272, 287, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 200/7212/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 200/7212/20-а залишити без змін. Повне судове рішення складено 16 листопада 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді І.Д. Компанієць Л.В. Ястребова