Постанова 4824 № 760/10266/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №760/10266/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/10280/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2020 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Березовенко Р.В., Суханової Є.М., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції ( м. Київ ) Цапенко Світлани Миколаївни на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року у справі за поданням головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Цапенко Світлани Миколаївни про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В : 30 квітня 2020 року головний державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції ( м. Київ ) звернувся до суду з поданням, де просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до моменту виконання зобов`язань. Свої вимоги мотивував тим, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №49115456 з примусового виконання виконавчого листа №201/5354/15-ц від 19 жовтня 2015 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн щомісячно, починаючи з 02 квітня 2015 року до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцятитрирічного віку. Згідно довідки-розрахунку Києво-Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у Київській області від 28 лютого 2017 року заборгованість по виконавчому документу, станом на 28 лютого 2017 року, складає 42 455 грн. Державним виконавцем було вжито низку дій, спрямованих на примусове виконання вказаного виконавчого листа суду. Заборгованість, станом на 17 листопада 2019 року, складає 170 855 грн. Також на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №56492580 з примусового виконання виконавчого листа №2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 5 000 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи з 01 липня 2008 року. Заборгованість, станом на 23 квітня 2020 року, по виконавчому листу №2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, виданому Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на утримання дітей складає 201 818,12 грн. Згідно з даними держаної прикордонної служби божник неодноразово перетинав державний кордон України. Виходячи з цього, державний виконавець просив задовольнити подання. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року у задоволенні подання про обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено. На обґрунтування постановленої ухвали місцевий суд зазначив, що державним виконавцем при зверненні до суду не надані докази того, що боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань. Доказів ухилення боржника від виконання рішення суду в поданні державний виконавець не навів. З урахуванням того факту, що державним виконавцем при зверненні до суду не надано доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, суд не знайшов підстав для задоволення подання. Не погоджуючись із даним судовим рішенням, головний державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції ( м. Київ ) звернувся до суду із апеляційною скаргою, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні. Просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року. Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним. Відповідно до положень ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів ( посадових осіб ), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів ( посадових осіб ), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного ( приватного ) виконавця. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, на виконанні у Солом`янському районному ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №56492580 від 21 червня 2018 року з примусового виконання виконавчого листа №2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі по 5 000 грн до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи з 01 липня 2008 року ( а.с. 6 ). Крім того, на виконанні у Солом`янському районному ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №49115456 від 15 серпня 2017 року з примусового виконання виконавчого листа №201/5354/15-ц від 19 жовтня 2015 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4 000 грн щомісячно, починаючи з 02 квітня 2015 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років ( а.с. 9 ). З метою виконання рішень судів державним виконавцем вчинено ряд дій, визначених Законом України « Про виконавче провадження». Спір щодо заборгованості боржника в виконавчому провадженні №49115456 на даний час розглядається судом, знаходиться на стадії апеляційного оскарження ( а.с. 82 ). Відповідно до довідки головного державного виконавця Цапенко С.М. №87511 від 22 травня 2020 року заборгованість за виконавчим провадженням №56492580, станом на 22 травня 2020 року, становила 199 818,12 грн ( а.с. 87 ). При цьому, спір з приводу суми заборгованості тривалий час був предметом розгляду суду, після чого виконавче провадження поновлено 24 грудня 2019 року, а постановою державного виконавця від 11 серпня 2020 року виконавче провадження №56492580 закінчено на підставі повного та фактичного виконання рішення суду ( а.с. 8, 199). Крім того, згідно довідки Солом`янського районного ВДВС у м. Києві №125186 від 20 серпня 2020 року заборгованість станом на 20 серпня 2020 року по сплаті аліментів в рамках виконавчого провадження №47026116, що стосується сплати поточних аліментів на сина - ОСОБА_3 , за виконавчим листом №760/6680/14-ц від 25 березня 2015 року, відсутня ( а.с. 200-202 ). Таким чином, зазначені вище обставини та надані суду першої інстанції державним виконавцем докази ніяким чином не свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст. 441 ЦПК України. При цьому, під поняттям "…ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням…" слід розуміти будь-які свідомі діяння ( дії або бездіяльність ) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. У справі "Soering vs UK" від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки, які відповідають матеріалам справи, і, з додержання зазначених норм процесуального права, зокрема ст.ст. 10-13, 76-81, 259, 263-265, 441 ЦПК України, правильно ухвалив рішення про відмову у задоволенні заявлених державним виконавцем вимог. Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог. Обставини, на які посилається державний виконавець в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та нормах процесуального права, які судом першої інстанції правильно застосовані. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд другої інстанції вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384, 441 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції ( м. Київ ) Цапенко Світлани Миколаївни залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року у справі за поданням головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Цапенко Світлани Миколаївни про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: Р.В. Березовенко Є.М. Суханова