Постанова 4813 № 504/2554/18

Номер провадження: 22-ц/813/2032/20 Номер справи місцевого суду: 504/2554/18 Головуючий у першій інстанції Добров П. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.11.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 504/2554/18 Номер провадження: 22-ц/813/2032/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач -Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, заапеляційною скаргою адвоката Швець Катерини Олегівни, діючої від імені ОСОБА_2 , на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Доброва П.В. 01 липня 2019 року, встановив: У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить зобов`язати Крижанівську сільську раду розглянути її заяву по суті, як користувача земельної ділянки, який намагається оформити право власності на цю земельну ділянку (Т. 1, а. с. 1 - 2). У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про зміну предмету позову, в якій остаточно просить: 1) визнати за нею право власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,024 га., цільове призначення: для городництва; 2) зобов`язати Крижанівську сільську раду Лиманського району Одеської області здійснити визначені законодавством дії щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність згідно діючого законодавства. ОСОБА_1 обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що рішенням ХVІІ сесії Крижанівської сільської ради ХХІ скликання № 64 від 05.07.1996 року було закріплено земельні ділянки за громадянами, зокрема, за ОСОБА_4 . Відповідно до Акту обміру і відведення земельної ділянки в натурі, складеного землевпорядником Крижанівської сільської ради на основі поданої заяви та рішення ХVІІ сесії Крижанівської сільської ради ХХІ скликання № 64 від 05.07.1996 року, було зроблено розділ в натурі земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 , на дві - з/д № 1 ОСОБА_4 (загальною площею - 1 268,8 кв. м.) та з/д ОСОБА_1 (загальною площею - 25,9 кв. м.). Зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_1 , у межах, визначених схематичним планом земельної ділянки, для використання під городництво. Попереджено, що до отримання рішення Крижанівської сільської ради і районного архітектора заборонено будь-яке будівництво на земельній ділянці, використання земельної ділянки не по призначенню. Факт поділу в натурі земельної ділянки підтверджується погосподарською книгою Крижанівської сільської ради № 6 (1996 - 2000 роки) по АДРЕСА_2 , згідно з якою площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 з 0,13 га (у 1995 році) зменшилась до 0,1269 га. після поділу в натурі та виділення позивачці частини земельної ділянки площею (округлено) 0,0026 га. (у 1998 році). З 1998 року по теперішній час (протягом 21 року) позивачка відкрито та безперервно володіє та використовує земельну ділянку, загальною фактичною площею - 24,0 кв. м., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , під городництво. Будівлі на цій земельній ділянці відсутні. Позивачка вважає, що земельна ділянка надана правомірно, її межі встановлено, площа визначена, проте вона не отримала документи про право на земельну ділянку, загальною площею - 24,0 кв. м., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , цільове призначення: для городництва. У 2016 році позивачка звернулась до Крижанівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою з метою отримання права власності на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні. Листом № 02-13/1235 від 01.09.2016 року Крижанівська сільська рада повідомила, що для визначення чітких меж земельної ділянки, яка передана у користування згідно рішення ХVІІ сесії Крижанівської сільської ради ХХІ скликання № 64 від 05.07.1996 року, необхідно звернутися до землевпорядної організації, яка має відповідну ліцензію на проведення землевпорядних робіт, та замовити геодезичну зйомку фактично існуючих в натурі меж земельної ділянки. На замовлення позивачки ФОП ОСОБА_5 у 2016 році виготовив Технічний звіт про виконаний комплекс топографо-геодезичних робіт по кадастровому зніманню земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий план земельної ділянки було погоджено представником Крижанівської сільської ради Савчинською М.І. 14.05.2018 року. Позивачка надала до Крижанівської сільської ради заяву з проханням надати витяг з рішення про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, до якої додала Технічний звіт про виконаний комплекс топографо-геодезичних робіт по кадастровому зніманню земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, рішенням 36 сесії Крижанівської сільської ради VІІ скликання від 08.08.2018 року № 800-VІІ у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було відмовлено з підстави: невідповідність статті 118 Земельного кодексу України, а саме - місце розташування земельної ділянки не відповідає Генеральному плану села Крижанівка, поєднаному з детальним планом території села Крижанівка. Копію цього рішення позивачка отримала із супровідним листом Крижанівської сільської ради від 16.11.2018 року № 02-13/1728. Від права користування земельною ділянкою позивачка добровільно не відмовлялася. У спосіб, визначений статтею 141 ЗК України, право користування земельною ділянкою не припинялося. Позивачка відкрито та безперервно використовує земельну ділянку протягом 21 року. Враховуючи наявність законного об`єкту володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, позивачка вважає, що за нею має бути визнано право власності на земельну ділянку за набувальною давністю (Т. 1, а. с. 58 - 61). У судове засідання суду першої інстанції учасники справи не з`явились (Т. 1, а. с. 86). Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року вищезазначений позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,024 га., цільове призначення: для городництва. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з 1998 року по теперішній час (протягом 21 року) ОСОБА_1 відкрито та безперервно володіє та використовує земельну ділянку, загальною фактичною площею - 24,0 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під городництво. Будівлі на цій земельній ділянці відсутні. Отже, ОСОБА_1 відкрито та безперервно використовує земельну ділянку протягом 21 року. Від права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 добровільно не відмовлялася. У спосіб, визначений статтею 141 ЗК України, її право користування земельною ділянкою не припинялося. Земельна ділянка надана ОСОБА_1 правомірно, її межі встановлено, площа визначена, проте документи про право на земельну ділянку, загальною площею - 24,0 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для городництва, вона не отримала. З наданого до суду першої інстанції Викопіювання з містобудівної документації «Генеральний план села Крижанівка Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, поєднаний з детальним планом території села Крижанівка» № 14-10/010/19-К від 29.05.2019 року не вбачається, що цільове призначення земельної ділянки, виділеної позивачці, не відповідає генеральному плану. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позовна заява в частині визнання права власності за набувальною давністю підлягає задоволенню. Посилаючись на незаконність вимог про зобов`язання колегіального органу місцевого самоврядування прийняти визначене рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні іншої частини вимог позову (Т. 1, а. с. 87 - 89). Адвокат Швець К.О., діюча від імені ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,024 га., цільове призначення: для городництва. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні вищевказаного позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскаржуваній частині ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт посилається на те, що задоволення вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,024 га., цільове призначення - для городництва, має наслідком порушення прав власності апелянта. Зазначає про відсутність доказів щодо користування позивачкою вказаною земельною ділянкою. Посилається на безпідставність визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. Зазначає про низку порушень норм процесуального права судом першої інстанції, які мали місце під час розгляду даної справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти апеляційної скарги. У задоволенні апеляційної скарги просить відмовити. Оскаржуване рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Посилається на те, що права апелянта оскаржуваним рішенням не порушено. Вказує на законність вищевказаного рішення ХVІІ сесії Крижанівської сільської ради ХХІ скликання № 64 від 05.07.1996 року, що не було спростовано апелянтом. Зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які викладено в оскаржуваному рішенні. У додаткових поясненнях адвокат Швець К.О., діюча від імені ОСОБА_2 , посилається на низку правових позицій Верховного Суду, які, як на її думку, є такими, які доводять безпідставність вимог позову ОСОБА_1 .. У судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2020 року, адвокат Швець К.О., діюча від імені ОСОБА_2 , підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. ОСОБА_1 підтримала викладені у відзиві доводи та вимоги. У судовому засіданні було оголошено перерву до 29.10.2020 року. У жовтні 2020 року до апеляційного суду надійшла низка заяв від учасників справи, а саме: заперечення (у кількості трьох заперечень) ОСОБА_1 щодо вказаних у попередньому абзаці додаткових пояснень; заява ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності; заява адвоката Швець К.О., діючої від імені ОСОБА_2 , про розгляд справи за відсутності сторони третьої особи. Апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття вказаних у попередньому абзаці заяв, з огляду на наступне. Частинами першою - третьою статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. 14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного документу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним. Матеріалами справи, зокрема відомостями заперечень (у кількості трьох заперечень) ОСОБА_1 щодо вказаних у попередньому абзаці додаткових пояснень, заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності, заяви адвоката Швець К.О., діючої від імені ОСОБА_2 , про розгляд справи за відсутності сторони третьої особи, не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у вказаних заявах. Крім того відміткою на вказаних заявах підтверджується відсутність електронного цифрового підпису зазначених електронних документів. Такі заяви не містить підпису заявників. У судове засідання, призначене на 29.10.2020 року, учасники справи не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним. Від ОСОБА_1 , адвоката Швець К.О., діючої від імені ОСОБА_2 , надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Від інших учасників процесу заяв, клопотань не надійшло. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду». Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року. Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний». Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, наявність клопотань про розгляд справи за відсутності сторін позивача та апелянта, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи від інших учасників справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень, надавши оцінку поясненням учасників справи у судових засіданнях, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частинами 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,024 га., цільове призначення - для городництва. Тому, апеляційний суд не переглядає рішення суду першої інстанції в іншій частині. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів дійшов неправильних зазначених висновків про можливість визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,024 га., цільове призначення - для городництва. Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 116, 118, 119, 123 ЗК України) права та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права, з огляду на наступне. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Рішенням ХVІІ сесії Крижанівської сільської ради ХХІ скликання № 64 від 05.07.1996 року було закріплено земельні ділянки за громадянами, зокрема, за ОСОБА_4 . Відповідно до Акту обміру і відведення земельної ділянки в натурі, складеного землевпорядником Крижанівської сільської ради на основі поданої заяви та рішення ХVІІ сесії Крижанівської сільської ради ХХІ скликання № 64 від 05.07.1996 року, було зроблено розділ в натурі земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 , на дві: з/д № 1 ОСОБА_4 (загальною площею 1268,8 кв. м.) та з/д ОСОБА_1 (загальною площею 25,9 кв. м.). Зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_1 , у межах, визначених схематичним планом земельної ділянки для використання під городництво. Попереджено, що до отримання рішення Крижанівської сільської ради і районного архітектора заборонено любе будівництво на земельній ділянці, використання земельної ділянки не по призначенню. Факт поділу в натурі земельної ділянки підтверджується погосподарською книгою Крижанівської сільської ради № 6 (1996-2000 роки) по АДРЕСА_2 , згідно з якою площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 з 0,13 га (у 1995 році) зменшилась до 0,1269 га після поділу в натурі та виділення мені частини земельної ділянки площею (округлено) 0,0026 га (у 1998 році). ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, загальною площею - 0,647 га., кадастровий номер 5122783200:02:001:2335,1 яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , а також житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться на цій земельній ділянці. У 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Крижанівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою з метою отримання права власності на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні. Листом № 02-13/1235 від 01.09.2016 року Крижанівська сільська рада повідомила, що для визначення чітких меж земельної ділянки, яка передана у користування згідно рішення ХVІІ сесії Крижанівської сільської ради ХХІ скликання № 64 від 05.07.1996 року, необхідно звернутися до землевпорядної організації, яка має відповідну ліцензію на проведення землевпорядних робіт, та замовити геодезичну зйомку фактично існуючих в натурі меж земельної ділянки. ФОП ОСОБА_5 у 2016 році виготовлено Технічний звіт про виконаний комплекс топографо-геодезичних робіт по кадастровому зніманню земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий план земельної ділянки було погоджено представником Крижанівської сільської ради Савчинською М.І.. 14.05.2018 року ОСОБА_1 надала до Крижанівської сільської ради заяву з проханням видати витяг з рішення про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, до якої додала Технічний звіт про виконаний комплекс топографо-геодезичних робіт по кадастровому зніманню земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням 36 сесії Крижанівської сільської ради VІІ скликання від 08.08.2018 року № 800-VІІ у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було відмовлено з підстави: невідповідність статті 118 Земельного кодексу України, а саме - місце розташування земельної ділянки не відповідає Генеральному плану села Крижанівка, поєднаному з детальним планом території села Крижанівка. Між учасниками справи виникли правовідносини щодо визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. За правилами частини 1 статті 11 ЦК України, частини 1 статті 15 ЦК України, частини 1 статті 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, статті 148 ГК України, земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється статтею 119 ЗК України. Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п`ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування. Аналіз статті 119 ЗК України дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України). Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів. Згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Положеннями частин першої, шостої статті 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Як зазначалось вище, рішенням 36 сесії Крижанівської сільської ради VІІ скликання від 08.08.2018 року № 800-VІІ у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було відмовлено з підстави: невідповідність статті 118 Земельного кодексу України, а саме - місце розташування земельної ділянки не відповідає Генеральному плану села Крижанівка, поєднаному з детальним планом території села Крижанівка. Оскільки органом місцевого самоврядування позивачці було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 0,024 га, цільове призначення: для городництва є передчасними, а отже помилковими. Колегія суддів також приймає до уваги те, що ОСОБА_1 вищевказане рішення органу місцевого самоврядування не оскаржило і воно не було предметом дослідження в суді. Доводи відзиву на апеляційну скаргу про не доведення апелянтом факту вирішення питання щодо його прав оскаржуваним рішенням є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема додатком до акту обміру і відведення земельної ділянки в натурі (а. с. 76), щодо якого не заперечувала позивачка в судому засіданні апеляційного суду, та з якого вбачається вирішення питання щодо прав апелянта оскаржуваним рішенням, як суміжного землевласника. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Апеляційна скарга є обґрунтованою, тому вона підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пунктів 3, 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за набувальною давністю за вищевказаного обґрунтування. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження вищевказаних судових рішень зазначені в частині 2 статті 389 ЦПК України. Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Швець Катерини Олегівни, діючої від імені ОСОБА_2 , - задовольнити. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,024 га., цільове призначення: для городництва- скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 12 листопада 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе