Постанова 4813 № 521/6663/19

Номер провадження: 22-ц/813/6648/20 Номер справи місцевого суду: 521/6663/19 Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.11.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., за участю секретаря: Ющак А.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеса від 27 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання договору недійсним, встановив: 18 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним договору №587114533 від 20.12.2018 року. Підставою позову позивач визначив не відповідність договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Так, позивач стверджував, що умови договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, в договорі відсутній його підпис, грошові кошти за договором йому не передавались, сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору. Рішенням Малиновського районного суду м.Одеса від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м.Одеса від 27 листопада 2019 року, та постановлення нового, про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому апелянт зазначив, що рішення винесено з порушенням ЦПК України, оскільки позивач був позбавлений права прийняти участь у судовому засіданні та обґрунтувати свою позицію, що є грубим порушенням норм процесуального права згідно з установленою позицією ЄСПЛ. Також позивач зазначив, що він регулярно отримує поштову кореспонденцію, однак від суду жодних листів та повідомлень не було. 17 серпня 2020 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вони просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, рішення Малиновського районного суду м.Одеса від 27 листопада 2019 року залишити без змін (а.с. 112-143). Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання, призначене на 04.11.2020 року, на 13.00 год., як то передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с. 106-108). Більш того, 03.11.2020 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 та від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності (а.с. 146-151). При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 1, 5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року (а.с. 154) тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки «помаранчевий» або «червоний», зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 13.11.2020 року. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Положеннями п. 3 ч. 3. ст. 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази про сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи на 27 листопада 2019 року, отже позивач в порушення ст.ст. 128, 130 ЦПК України про дату слухання справи, не був сповіщений належним чином. У зв`язку з цим, доводи заявника апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для ухвалення рішення, є слушними, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення, як то передбачено вищевказаною нормою процесуального права. Що стосується суті апеляційної скарги, то доводи її заявника є безпідставними, а тому апеляційна скарга в іншій частині задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Так, як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір № 587114533 (а.с. 4-6) за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 8570 грн. зі сплатою відсотків строком на 29 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника № НОМЕР_1 , зазначений у заяві позивача, платіжне доручення від 20.12.2018 року засвідчує факт передачі грошових коштів від Фінансової установи до Позичальника і факт укладання між сторонами Договору у формі електронного документу. Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 8570 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах. Згідно з п.п. 1.1, 1.4. цього договору, позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування в розмірі 1,51 % (процентів) від суми кредиту за кожний день користування згідно Додатку № 1 до договору. За змістом п.4.3 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п.п.1.5, 1.6 договору). У статтях 3, 6, 203, 626, 627, 628 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). При цьому вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За положенням ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Нормою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За змістом ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Доводи апеляційної скарги, про те, що суд дослідивши долучену позивачем роздруковану копію електронного договору про надання кредиту № 587114533 мав би прийти до правильного висновку про те, що указаний договір не відповідає вимогам ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки при прийнятті пропозиції про укладання договору не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», спростовуються матеріалами справи. Так, в матеріалах справи наявна заявка позивача, яка заповнена позивачем ОСОБА_1 в електронному вигляді на отримання кредиту в сумі 8570 грн. Зі змісту цієї заявки видно, що ним вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема номер мобільного телефону, дату народження, паспортні дані, сімейний стан, освіта, місце проживання, реєстрації, працевлаштування із зазначенням місця і дати початку роботи в компанії, щомісячний дохід, дати наступної виплати заробітку, щомісячні доходи та витрати, а також зазначено номер і термін дії банківської картки, якою користується позивач (а.с. 25). Заявником апеляційної скарги, не надано належних доказів про неналежну форму оскаржуваного правочину, а саме його не підписання, як підставу для визнання його недійсним, оскільки приписами ст.. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Згідно з п. 4.2 Договору та Правил спірний договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п.6 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно з умовами кредитного договору, невід`ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника. Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлений порядок надання грошових коштів у кредит. За умовами вказаних Правил, заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. У заявці заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту. Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер та через електронний лист на адресу електронної пошти, зазначені у заявці. У випадку прийняття рішення про надання кредиту, на електронну пошту, зазначену в заявці, надсилається лист з гіперпосиланням, здійснивши перехід по якому, заявник отримує копію електронного Договору. Інформаційна система Фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті Товариства та формує Особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором. Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо можливості видачі кредиту шляхом надіслання смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, або надісланням на електронну пошту електронного листа. Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 587114533 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Тобто позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Більше того, колегія суддів зазначає, що саме ОСОБА_1 був ініціатором укладення вказаного кредитного договору. При цьому він був повністю ознайомлений з умовами кредитування, оскільки до укладення спірного кредитного договору він вже тричі укладав кредитні договори з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а саме: № 793940449 від 29.10.2018 року, № 438104058 ввід 19.11.2018 року, № 615417663 від 04.12.2018 року, які належним чином закрив, сплативши борг і нараховані проценти по кредитам, що підтверджується відповідними довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.33-35). Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. При цьому, відповідно до вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як вбачається з матеріалів справи, факт передання грошей позивачу підтверджується платіжним дорученням на переказ та зарахування грошових коштів в розмірі 8570 грн. від 20 грудня 2018 року на банківську карту № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , призначення платежу згідно договору № 587114533 від 20.12.2018 року (а.с. 29). Таким чином, оспорюваний договір позики укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог процесуального права. У зв`язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.3 ч.3 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м.Одеса від 27 листопада 2019 року скасувати. Прийняти у справі постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання договору недійсним, відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк О.С. Комлева