Постанова Львівський апеляційний суд № 466/1124/20

Справа № 466/1124/20 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т. Провадження № 33/811/1205/20 Доповідач: Белена А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі: судді - Белени А.В., за участю представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - адвоката Манукян М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Манукян М.А., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 06 березня 2020 року, встановив : Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06.03.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420,40 грн. судового збору. ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 01.02.2020 о 01:45 год. на вул. Варшавській, 126 у м. Львові керував транспортним засобом марки Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком медичного огляду № 742 з результатом 1,15 проміле, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР за що передбачена відповідальність передбачена, ч.1 ст.130 КУпАП. На постанову судді адвокат Манукян М.А. подала апеляційну скаргу, в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Щодо пропущеного строку апеляційного оскарження, то ОСОБА_1 у період з лютого по кінець березня не було у Львові, оскільки він археолог і перебував у той час у Полтавській області. Крім того за адресою по АДРЕСА_2 він фактично не проживає і відповідно отримувати поштові повідомлення із суду не міг. Про існування постанови суду від 06.03.2020 щодо нього, за ч.1 ст. 130 КУпАП, довідався від адвоката до якого звернувся у іншій справі і це було 04.08.2020, відповідно 07.08.2020 отримав в суді копію постанови, після чого в десятиденний строк була подана апеляційна скарга. Апелянт просить врахувати дані обставини та поновити строк апеляційного оскарження. Апелянт вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 є таким, що не відповідає дійсними обставинами справи, постанова прийнята з порушенням норм процесуально та матеріального права, а тому є незаконною і підлягає скасуванню. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що працівники поліції не зазначили жодних ознак, які були у ОСОБА_1 , які характеризували б стан алкогольного сп`яніння. Тобто, дії працівників поліції не відповідають вимогам Інструкції про порядок виявлення у водії ТЗ ознак сп`яніння. Крім того, у висновку лікаря щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння вказано, що ознак сп`яніння не виявлено. Тобто підстав для скерування ОСОБА_1 в медичний заклад не було. На місці зупинки транспортного засобу у працівників поліції приладу для перевірки водія на стан алкогольного сп`яніння не було. У подальшому працівники поліції відвезли ОСОБА_1 на місце зупинки його автомобіля і дозволили ОСОБА_1 сісти за кермо ТЗ, при цьому посвідчення водія у нього не вилучали, оскільки не було для цього правових підстав. Апелянт звертає увагу на те, що з біологічними взірцями ОСОБА_1 жодних досліджень не проводили. Про будь-які результати його не повідомляли, протокол при ньому не оформляли і йому такого не вручали. Крім того у протоколі зазначено про долучення до нього лише висновку лікаря №45 і результату ТД №742, а про рапорт поліцейського і диск з відеозаписом немає відмітки. Згідно позиції Касаційного адміністративного суду, висловленому у постанові від 24.01.2019 у справі № 428/2769/17, вбачається, що у разі відсутності в протоколі покликання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, то надані працівниками поліції відеозаписи можуть вважатися неналежними доказами. Протокол був оформлений не тим поліцейським, який його викликав в Управління патрульної поліції на 17:00 год. 04.02.2020, оскільки поліцейського ОСОБА_2 на місці не було і в подальшому протокол був складений іншим поліцейським без участі ОСОБА_1 , чим порушили його право на захист, оскільки останньому не було відомо про складений протокол. Апелянт наголошує, що ОСОБА_1 є по фаху археологом і у своїй трудовій діяльності використовує власний автомобіль, а тому посвідчення водія йому необхідно для трудової діяльності, що підтверджується довідкою з Рятівної археологічної служби долученої до апеляційної скарги. У судове засідання, ОСОБА_1 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки. Представник ОСОБА_1 повідомила суду апеляційної інстанції про те, що її довіритель перебуває на самоізоляції у зв`язку із захворюванням на коронавірус члена його сім`ї. Щодо розгляду справи без участі ОСОБА_1 , то залишила на розсуд суду. Заслухавши пояснення адвоката Манукян М.А. про задоволення апеляційної скарги, яка наполягала, що висновок лікаря не може бути допустимим доказом так, як лікар не пройшов тематичних курсів удосконалення на право перевіряти осіб на стан сп`яніння, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, проходжу до наступного висновку. Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9-а Правил дорожнього руху України, яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ДПР № 274231 від 04.02.2020 складений о 17:40 год. у м. Львові на вул. Перфецького, 19, тобто в УПП у Львівській області без участі ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений, але не з`явився в правління, відповідно протокол не підписаний, права водія не вилучали, одна зазначено, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 пройшов у медичному закладі, зі згоди водія, в установленому поряду (а.с. 1, 2) ; - дисками відеозапису з нагрудних камер поліцейських (а.с.3, ); - ксерокопією результату токологічного дослідження складеного 04.02.2020 на підставі результату крові, відібраної у ОСОБА_1 01.02.2020 та акту № 45, де було виявлено 1,15 проміле (а.с.4); - висновком щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , де не зазначено чи перебуває він у стані сп`яніння (а.с.5); - рапортом ст. лейтенанта поліції Н.Двожон віж 04.02.2020, де зазначено, що ОСОБА_1 , як водій ТЗ з н.з НОМЕР_1 був зупинений, оскільки порушив ПДР, а при спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей. (а.с.8). Покликання апелянта на відсутність у справі акту медичного огляду ОСОБА_1 № 45 від 01.02.2020 складений о 02:20 год., знайшли своє підтвердження. Ксерокопію даного акту суду апеляційної інстанції надала апелянт, який отримала на підставі адвокатського запиту. Також суду було надано ксерокопію відповіді з КНП « Клінічна лікарня ШМД м. Львова» де вказано, які лікарі не пройшли тематичні курси удосконалення щодо організації медичних оглядів та станів сп`яніння, встановлення відповідного діагнозу та заповнення медичних документів. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим, при накладенні адміністративного стягнення, суддею в повній мірі враховані положення ст. 33 КУпАП. На думку суду апеляційної інстанції покликання апелянта щодо неправильності оформлення протоколу про адміністративне правопорушення на не відповідають фактичним обставинам справи спростовується результатом тесту аналізу крові в якій виявлено 1,15 проміле алкоголю. Таким чином при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП повно та всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення по даній справі. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 підставно та відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативним. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив : Поновити адвокату Манукян М.А. строк апеляційного оскарження. Апеляційну скаргу адвоката Манукян Марти Андріївни, в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду Львівської області від 06 березня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду А.В. Белена