Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/12279/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7879/20 Справа № 201/12279/19 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Деркач Н.М., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди закрито. Ухвала суду мотивована тим, що проаналізувавши предмет і підстави позовів у цивільних справах № 201/12279/19, 201/11869/19, 201/4368/19 беручи до уваги те, що, є рішення суду, які набрали законної сили, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у цивільній справі № 201/12279/19. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що предмети і підстави позову у справах 201/12279/19, 201/11869/19, 201/4368/19 не є тотожними, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для закриття провадження по справі. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Закриваючи провадження у справі, районний суд виходив з того, що проаналізувавши предмет і підстави позовів у цивільних справах № 201/12279/19, 201/11869/19, 201/4368/19 беручи до уваги те, що, є рішення суду, які набрали законної сили, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у цивільній справі № 201/12279/19. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Так, матеріалами справи встановлено, що 31 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі ПАТ «Ощадбанк»), філії Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 грудня 2015 року він уклав з ПАТ «Ощадбанк» договір про відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №1044129 шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженого постановою правління AT «Ощадбанк» № 694 від 05 серпня 2015 року. 14 серпня 2019 року банком за власною ініціативою здійснено переказ 20 грн. з поточного рахунку позивача на свій рахунок як комісію за обслуговування так званого відповідачем «неактивного» карткового рахунку, чим заподіяно позивачеві шкоду. Посилався на те, що законом передбачено укладання Пенсійним фондом України договорів з уповноваженим банком - переможцем конкурсу на право виплати пенсій. 17 травня 2018 року такий договір № 30 був між ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і AT «Ощадбанк», умовами якого передбачені питання встановлення AT «Ощадбанк» тарифів на обслуговування поточних рахунків з виплати пенсій. 12 вересня 2019 року позивач звернувся до AT «Ощадбанк» із заявою, в якій просив повідомити у письмовій формі інформацію про те, якими умовами Договору №30 він керувався, коли 14 серпня 2019 року здійснив за власної ініціативи переказ у 20 грн., всупереч тому, що законом плата за обслуговування поточних рахунків з виплати пенсії не передбачена. До цього часу позивач не одержав відповіді на заяву від 12 вересня 2019 року, а відповідач 17 вересня 2019 року повторно здійснив переказ з його поточного рахунку на свій рахунок як комісію за обслуговування «неактивного» карткового рахунку. В зв`язку з чим просив суд, відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну відповідачем неправомірними діями та бездіяльністю у розмірі 600,59 грн., відшкодувати у розмірі, визначеному на розсуд суду моральну шкоду. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2019 року (цивільна справа № 201/11869/19), залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надати (направити або вручити) ОСОБА_1 відповідь на його заяву від 12 вересня 2019 року, яка була зареєстрована 12 вересня 2019 року за вх. № П-1027зв. В задоволенні позовних вимог до філії Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», а також позовних вимог - про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2019 року (цивільна справа № 201/4368/19), залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» про визнання права на отримання коштів в готівковій формі з карткового рахунку з використанням платіжної картки та платіжного терміналу каси банку за умови пред`явлення документу при залишенні такого документа під контролем в руках, зобов`язання відшкодувати пеню, доходи від одержаного майна, відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення. Аналізуючи наведене, можна зробити висновок, що позови не є тотожними, на що суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов помилкового висновку про закриття провадження. З огляду на викладене, ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року підлягає скасуванню з направленням цивільної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Н.М. Деркач Т.Р. Куценко