Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/2529/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 11 листопада 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/2529/20 Головуючий у першій інстанції Олійник В. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1025/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В. секретар: Поклад Д.В. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Олійника В.П. від 17 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі про визнання незаконною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі про визнання незаконною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди, в якому просив: визнати незаконним невиконання відповідачем вимог статей 15,20 Закону України Про звернення громадян, що полягає у ненаданні відповіді на звернення ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 26.10.2017 року, вх№01-06/30; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 141 882 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що він є власником нежитлового приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем житлово-комунальних послуг з теплопостачання. 27.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі із заявою про опломбування та взяття на абонентський облік теплових лічильників, а також укладання договору про постачання теплової енергії. Станом на час подання даного позову до суду позивач не отримав відповіді на вказану заяву, що порушує його права. У позові ОСОБА_1 зазначає, що за даних обставин, відповідач допустив бездіяльність, не виконавши вимоги статей 15,20 Закону України Про звернення громадян. У вимогах заявленого позову ОСОБА_1 просив: визнати незаконним невиконання відповідачем вимог статей 15,20 Закону України Про звернення громадян, що полягає у ненаданні відповіді на звернення ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 26.10.2017 року, вх№01-06/30; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 141 882 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди. Також ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору, згідно статті 22 Закону України Про захист прав споживачів. Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігігвської області від 17.07.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі про визнання незаконною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.07.2020 року. Доводи апеляційної скарги вказують, що відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору ґрунтується на припущеннях отримання позивачем доходу від здачі в оренду нежитлового приміщення, та спростовується наявними у матеріалах справи відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2018 року та з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року. Доводи апеляційної скарги зазначають, що згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року №14, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення, суд не може збирати докази за власною ініціативою. В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.80), не з`явився. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. За даних обставин, датою прийняття постанови апеляційного суду є 11.11.2020 року. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.1-2), в червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі про визнання незаконною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди. При цьому ОСОБА_1 просив суд звільнити його від сплати судового збору згідно статті 22 Закону України Про захист прав споживачів. Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01.07.2020 року (а.с.6-7), дана позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, з наданням позивачу строку, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення недоліків. При цьому, позивачу було роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду. Як вбачається з даної ухвали суду першої інстанції від 01.07.2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору за подання позовної заяви, при цьому, суд першої інстанції зазначив, що звільнення від сплати судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди положеннями статті 5 Закону України Про судовий збір не передбачено. Суд першої інстанції вказав, що позивач обґрунтовує завдання йому моральної шкоди саме ненаданням відповідачем відповіді на його заяву №01-06/30 від 26.10.2017 року та посилається на Закон України Про звернення громадян. Ухвала суду першої інстанції від 01.07.2020 року містить в собі посилання на статті 4,6 Закону України Про судовий збір, а також на роз`яснення п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах. Позивачу судом першої інстанції, як зазначено в ухвалі від 01.07.2020 року, було запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали, усунути зазначені в ній недоліки, та надати відомості, з посиланням на відповідні докази, щодо пільг по сплаті судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати судового збору, відповідно до статей 5,8 Закону України Про судовий збір. 07.07.2020 року ОСОБА_1 надав суду першої інстанції заяву про звільнення його від сплати судового збору (а.с.9-10). У поданій заяві ОСОБА_1 вказує, що його майновий стан не дозволяє виділити кошти на проведення оплати судового збору, оскільки він не працевлаштований, у зв`язку з чим він та його сім`я перебувають у важкому фінансовому стані. Також у поданій до суду заяві ОСОБА_1 просив врахувати, що він має на утриманні двох дітей, і при сплаті судового збору у нього не залишиться коштів на утримання сім`ї. За даних обставин, ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі про визнання незаконною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди. На підтвердження зазначених у даній заяві обставин, позивачем до заяви було додано: копію довідки про склад сім`ї; копії довідок про доходи ОСОБА_1 за 2018 рік, з 1 по 4 квартали 2019 року; копію довідки Ніжинської міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості; копію довідки Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради про неотримання жодних видів допомог; копію довідки Пенсійного фонду України; копію довідки про навчання дочки - ОСОБА_2 (а.с.12-18). Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.07.2020 року судом відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі про визнання незаконною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди. Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 17.07.2020 року, суд зазначив, що в судовому засіданні 11.02.2020 року при розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами він повідомив, що є власником нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , яке здає в оренду, як фізична особа і отримує дохід, ОСОБА_1 є споживачем послуг за даним об`єктом нерухомості. Суд першої інстанції вказав, що з даного приводу ОСОБА_1 не подано будь-яких доказів, зокрема, договору оренди, відображення доходів від оренди у відповідній звітності та декларуванні доходів у встановленому порядку; відомості про дохід від оренди у наданих копіях документів не відображений. За даних обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору не встановлено. Доводи апеляційної скарги вказують, що відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору ґрунтується на припущеннях отримання позивачем доходу від здачі в оренду нежитлового приміщення, та спростовується наявними у матеріалах справи відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2018 року та з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року. Доводи апеляційної скарги зазначають, що висновки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 17.07.2020 року не узгоджуються із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 17.07.2020 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частин 1,3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України Про судовий збір. Приписами статті 8 Закону України Про судовий збір регламентовано відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. При цьому необхідно зазначити, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд визначає можливість сплати судового збору у відповідному розмірі на підставі поданих доказів, за своїм внутрішнім переконанням. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №613/76/16-ц, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. У заяві про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 посилався на скрутний майновий стан, вказуючи, що він не працевлаштований, у зв`язку з чим він та його сім`я перебувають у важкому фінансовому стані. Також у поданій до суду заяві ОСОБА_1 просив врахувати, що він має на утриманні двох дітей, і при сплаті судового збору у нього не залишиться коштів на утримання сім`ї. За даних обставин, ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі про визнання незаконною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди. На підтвердження наведених доводів ОСОБА_1 надав суду: копію довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 06.12.2019 року №392 про склад сім`ї, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 , разом з ним зареєстровані: дружина ОСОБА_3 , дочки ОСОБА_2 , 2000 року народження, ОСОБА_4 , 2007 року народження (а.с.12); відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 26.12.2019 року №38941 та від 24.02.2020 року №39383, з яких вбачається, що за 2018 рік та за 1-4 квартали 2019 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня (а.с.13,14); копію довідки Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради від 17.02.2020 року №03-1054, згідно якої ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області та не отримує жодних видів допомог (а.с.16); копію довідки Ніжинської міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості від 17.02.2020 року №120, відповідно до якої ОСОБА_1 на обліку у Ніжинській міськрайонній філії Чернігівського обласного центру зайнятості не перебуває (а.с.15); копію відомостей Пенсійного фонду України, дата формування: 17.02.2020 року, звітні роки: 2011, 2014, 2015, 2016, 2017 (а.с.17); копію довідки Національного медичного університету ім.акад. О.О.Богомольця від 09.12.2019 року №153, з якої вбачається, що ОСОБА_2 (дочка позивача) є студентом третього курсу фармацевтичного факультету, денної форми навчання Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця, термін закінчення університету 2022 року (у даній довідці не зазначено, навчається за контрактом чи на місці держзамовлення) (а.с.18). Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради, номер витягу: 13563127, дата: 14.02.2007 року (а.с.3), ОСОБА_1 є власником вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення аптека (частка 1/1) в житловому будинку, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради від 17.02.2020 року №03-1054 (а.с.16), ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області та не отримує жодних видів допомог. Як вбачається з копії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2018 року №01-07/18, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем ФОП ОСОБА_5 , наданої апеляційному суду ОСОБА_1 , розмір орендної плати за один місяць оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , становить 15 000 грн. (а.с.61-63). З копії додаткової угоди від 15.10.2018 року про розірвання договору №01-07/18 від 01.07.2018 року вбачається, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2018 року №01-07/18 було розірвано 15.10.2018 року (а.с.64). З копії договору позички від 15.05.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_5 у безоплатне користування нежитлове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.66-68). Відповідно до приписів частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Необхідно зазначити, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 18.09.2020 року у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.07.2020 року про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі про визнання незаконною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди (унікальний номер справи №740/2484/20, апеляційне провадження №22-ц/4823/1024/20), встановлено, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_2 . Згідно витягу з ЄДР, з 18.11.2011 року ОСОБА_1 являється керівником Товариства з обмеженою відповідальністю ДИМВЕНТСЕРВІС, видами діяльності якого є: монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, код КВЕД 45.33.1; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, код КВЕД 45.33.2. Також вказаною постановою Чернігівського апеляційного суду від 18.09.2020 року (унікальний номер справи №740/2484/20, апеляційне провадження №22-ц/4823/1024/20), встановлено, що дочка позивача - ОСОБА_2 на підставі наказу від 18.08.2017 року була зарахована студенткою І курсу денної форми навчання до Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за рахунок коштів фізичних осіб (за контрактом), термін закінчення навчання - 2022 рік. Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що наявність у приватній власності ОСОБА_1 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , також наявність у приватній спільній частковій власності ОСОБА_1 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , навчання дочки позивача - ОСОБА_2 у Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця за контрактом, а також ті обставини, що ОСОБА_1 являється керівником ТОВ ДИМВЕНТСЕРВІС, при цьому не рахується як особа, яка потребує державної соціальної допомоги, спростовують твердження позивача про його скрутний майновий стан, та неможливість сплати судового збору за подання позовної заяви у визначеному законом розмірі. За даних обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 17.07.2020 року відносно того, що надані ОСОБА_1 докази на підтвердження свого скрутного майнового стану, не можуть бути достатніми підставами для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви. Приймаючи до уваги наведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 17.07.2020 року, постановленої на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.07.2020 року - залишити без змін. Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повної постанови - 11.11.2020 року. Головуючий: Судді: