LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803193/85/20

від 11.11.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року скасувати та постановити нове рішення…

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8478/20 Справа № 193/85/20 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м.Кривий Ріг справа № 193/85/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 , на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року, яке ухвалено суддею Кащук Д.А. у смт Софіївка Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 27 липня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_4 . Після смерті батька залишилося спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,4104 га., кадастровий номер 1225282500-01-018-008, розташована на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . За життя померлий батько позивача заповіту не склав, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 , оскільки є його доньками. Позивач, посилаючись на те, що вона перебувала за кордоном та невідривно, в період 16.01.2019 року по 12.01.2020 року, працювала на заводі за довгостроковим контрактом, тому пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини та просила суд визначити додатковий строк терміном два місяці для подання заяви до нотаріальних органів про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили. В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з тих підстав, що вес час перебування позивача в республіці Польща, позивач та відповідач перебували на зв`язку, переписувались по вайберу в телефоні. Крім цього, відповідач направляла копію свідоцтва про смерть для пред`явлення за місцем роботи і отримання відпустки, але позивач не з`явилась та у встановлений Законом строк спадщину не прийняла. Крім того, представник відповідача зауважує, що факт проживання позивача за кордоном на великій відстані від місця знаходження спадкового майна, де вона невідривно працювала на заводі за довгостроковим контрактом не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк. При цьому позивач, відповідно до Закону України «Про нотаріат», могла подати відповідну заяву у консульську установу України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів прави, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,4104 га., кадастровий номер 1225282500-01-018-008, яка розташована на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.70-71, 83-92). Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_4 та спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 (а.с.8, 40-42). 20 січня 2020 року позивач, з метою прийняття спадщини, звернулась до приватного нотаріуса Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. 21 січня 2020 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини (а.с.95). Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. 09 січня 2020 року, спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька ОСОБА_2 (а.с.78). Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 посилалась не те, що вона перебувала у Польщі, де працювала за довготривалої угоди про умови праці, згідно якої за неналежне виконання нею дорученнь їй не надається заробітна плата та вона покриває шкоду, що виникла з невиконання або неналежного виконання роботи, та сплачує штраф. Водночас, встановлений законом шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплив 20 жовтня 2019 року, тому позивач вважає, що вона з поважних причин пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що строк подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 пропущено з поважних причин. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин. Згідно принципу диспозитивності цивільного процесу, визначеного у ст. 13 ЦПК України, сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов`язками щодо предмета спору, а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов`язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом. Відповідно до частин 1, 2 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц. Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Пунктами 3.5, 3.23, 3.24 глави 10 «Видача свідоцтв про права на спадщину» Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, в окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, передбачено можливість надіслання заяви про прийняття спадщини поштою. Пунктом 3.5 глави 10 Порядку передбачено, що якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Отже, чинне законодавство України передбачає декілька варіантів порядку реалізації громадянами права подання заяви про прийняття спадщини. У випадку, якщо фізична особа за станом свого здоров`я, або іншими причинами, як то знаходження особи поза межами України, не має можливості прийти до нотаріальної контори, то така особа може запросити нотаріуса додому для особистого написання заяви у присутності нотаріуса або ж направити таку заяву поштою з обов`язковим засвідченням справжності підпису заявника. Таким чином, позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до посольства України в Польщі, яке виконує консульські функції або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв`язку, що передбачено пунктом 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, тобто позивач не скористалася жодним з зазначених способів реалізації свого права та окрім того, без поважних причин пропустила встановлений чинним законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщиниДоказів, які б свідчили про перешкоди для подання такої заяви, позивачем не надано. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2019 року у справі 554/880/18, провадження № 61-46551ск18,у Постанові від 25 березня 2020 року у справі 661/4784/19, провадження № 61-10659св19, Постановівід 09 квітня 2020 року у справі № 296/12396/18, провадження № 61-104811ск19. При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач пропустила строк для звернення з заявою про прийняття спадщини з поважних причин оскільки, відповідно до наданих позивачем документів, вона знаходилась за кордоном, у Республіці Польщі, перебувала там не у власних справах, а мала зобов`язання перед роботодавцем на час візи, за не виконання якої передбачені значні штрафні санкції, що є достатньою правовою підставою для задоволення позову про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, жодними доказами не доведено існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів у своєчасному прийнятті спадщини, як то графік роботи позивача, заява позивача про надання днів відпочинку на певний термін, яка могла бути подана позивачем, але залишена керівником підприємства без задоволення. При цьому надана угода про умови праці від 24.01.2019 року, за якою ОСОБА_1 працювала в республіці Польща, не містить умов того, що роботодавець, у зв`язку з непередбаченими, або трагічними обставинами, не може надати робітнику, в даному випадку ОСОБА_1 , певні дні протягом часу роботи в період з 16.01.2019 року по 12.01.2020 року, задля владнання цих обставин, а передбачені пунктом 4 угоди §5 штрафні санкції можуть бути застосовані лише за не виконання угоди, терміном меншим ніж 7 днів, з причин, що є провиною позивача. Отже, позивач не надала належних доказів того, що вона подавала заяву роботодавцю про надання їй певних днів для вирішення питання про подання заяви про прийняття спадщини консулу чи направлення її засобами поштового зв`язку, яка була подана позивачем, але залишена керівником підприємства без задоволення. Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що об`єктивною та непереборною обставиною для позивача для подання заяви про прийняття спадщини є той факт, що позивач не тільки не змогла приїхати подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, але й не змогла прибути на похорони її батька, тому вона була позбавлена можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини, оскільки позивач, незважаючи на свою відсутність в Україні, мала об`єктивну можливість реалізувати свої спадкові права, подавши відповідну заяву в консульську установу за місцем свого знаходження або направити таку заяву засобами поштового зв`язку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від від 09 квітня 2020 року у справі № 296/12396/18, провадження № 61-104811ск19. При цьому слід наголосити, що посилання представника позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції на те, що в Постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298св18 зроблено висновок про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними є неприйнятними, оскільки встановлені судом фактичні обставини в справі, що переглядається, суттєво відрізняються від обставин, установлених судом при вирішенні зазначеної справи, в якій правовою підставою для задоволення позовних вимог слугував той факт, що позивач, на час відкриття спадщини, не проживав із спадкодавцем, при цьому проживав на теріторії України, та про наявність заповіту складеного на його користь дізнався поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України. В даному випадку колегією суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки, зроблені Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2019 року у справі 554/880/18, провадження № 61-46551ск18, у Постанові від 25 березня 2020 року у справі 661/4784/19, провадження № 61-10659св19, Постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 296/12396/18, провадження № 61-104811ск19, оскільки встановлені колегією суддів фактичні обставини в справі, що переглядається, є тотожними з обставинами, установленими Верховним Судом у вищевказаних справах. Отже колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач мала об`єктивну можливість подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька шляхом їх надсилання поштою нотаріусу або консулу, незалежно від місця свого знаходження. Позивач та її представник не надали суду доказів, що позивач була позбавлена такої можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивач фактично мала об`єктивну можливість своєчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька в консульську установу за місцем свого перебування, або ж направити таку заяву засобами поштового зв`язку, та не надала належних та допустимих доказів того, що вона зверталась з заявою за місцем роботи про надання їй певних днів для вирішення виниклих обставин, та така заява залишена керівником підприємства без задоволення. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1261,20 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.159). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383,386 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року скасувати та постановити нове рішення по справі. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 12 листопада 2020 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»