Ухвала КЦС ВС № 185/6068/16-ц

Ухвала 10 листопада2020 року м. Київ справа № 185/6068/16-ц провадження № 61-15711ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Позов обґрунтовано тим, що 12 липня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу подружжя проживали разом у будинку матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Позивач зазначав, що після розірвання шлюбу з травня 2016 року син ОСОБА_3 почав мешкати з ним за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року, яке набрало чинності 13 лютого 2017 року, місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з договором дарування від 17 жовтня 2008 року мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У період шлюбу з 17 жовтня 2008 року по 31 грудня 2015 року у вказаному будинку та прибудованих до будинку споруд та будівель виконано переобладнання приміщень, а саме: розібрано та влаштовано нову перегородку між приміщеннями 1-7 та 1-8, у приміщенні 1-7 влаштовано ванну кімнату, у приміщенні 1-8 - жилу кімнату, із приміщення 1-1 замуровано дверний отвір в приміщення 1-7 (ванна кімната), а в приміщенні 1-8 ( жила кімната) влаштовано дверний отвір, у жилій кімнаті 1-8 віконний отвір замуровано та влаштовано новий отвір зменшеного розміру, у приміщенні 1-7 віконний отвір замінено на віконний отвір меншого розміру та виконані ремонтно- будівельні роботи, а саме: влаштовано систему водопроводу до будинку від свердловини (насосної станції), влаштовано систему каналізації (вигрібна яма), встановлено сантехнічні прилади (ванна, унітаз із зливним баком, умивальник), виконано ремонт системи опалення (замінено металеві труби на металопластикові, чавунні радіатори на металеві, замінено металевий котел КС на двоконтурний, замінено віконні заповнення на металопластикові у приміщеннях 1-5, 1-6, 1-7,замінено віконні отвори в будинку (приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-8), в приміщенні 1-4 замінено електропроводку, встановлено розетку та вимикач, виконано оздоблювальні роботи: у приміщенні 1-7 (ванна кімната) облицьовка стель пластиком по металевому каркасі, облицьовка стін керамічною плиткою сучасного дизайну, покриття підлог керамічною плиткою, у приміщенні 1-1 (жила кімната) облицьовка стель пінопластиковою плиткою, заміна шпалер на поверхні стін, у приміщенні 1-2 (жила кімната) облицьовка стель пінопластиковою плиткою, заміна шпалер на поверхні стін. Покриття підлог лінолеумом на плитах ДВП, у приміщенні 1-4 (жила кімната) заміна шпалер на поверхні стель та стін, у приміщенні 1-8 (жила кімната) облицьовка стель пінопластиковою плиткою, облицьовка стін гіпсокартоном, обклеювання стін шпалерами покращеної якості, покриття підлог лінолеумом по плитах ОСВ. Зазначені переобладнання та ремонтно-будівельні роботи вказані у висновку судової будівельно-технічної експертизи та вказано, що виконання вказаних робіт підтверджується підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 власноручно (додаток № 6 до висновку експертизи). У висновку судової будівельно-технічної експертизи вказано, що вартість ремонтно-будівельних робіт, здійснених у будинку АДРЕСА_1 з 17 жовтня 2008 року по 31 грудня 2015 року на дату складання висновку (24 лютого 2017 року) становить 122 877,00 грн. У період шлюбу з 2003 року по 2012 рік у домоволодіння АДРЕСА_1 були збудовані господарські споруди: сіни «А-2» , сарай «Ж» вартістю 29 413,00 грн, гараж «З» вартістю 55 457,00 грн, сарай «И» вартістю 49 333,00 грн, вбиральня «М» вартістю 13 110,00 грн. Згідно з висновком експерта вартість ремонтно-будівельних робіт становить 122 877,00 грн; вартість збудованих господарських споруд становить 147 313,00 грн, а всього - 270 190,00 грн. Експертом встановлено, що внаслідок виконаних ремонтно-будівельних робіт та добудованих господарських споруд вартість домоволодіння збільшилась на 61,5 %. З урахуванням положень статті 62 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, яке належить на праві особистої власності відповідачу, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат позивача та відповідачки і здійснені поліпшення у будинку та споруджені господарські споруди є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивач не заперечував визнати за відповідачкою право на поліпшення здійснені у житловому будинку та збудовані господарські споруди, які є невідокремленою частиною домоволодіння, що належить їй на праві приватної власності. Оскільки вказані в експертному висновку ремонтні роботи та збудовані господарські споруди є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та виділяються відповідачці, то позивач має право на стягнення з відповідачки компенсації у розмірі половини її вартості - 135 095,00 грн. Також у період шлюбу були придбані: автомобіль Москвич, 1990 року випуску; автомобіль Fiat Iveco, 1987 року випуску; автомобіль BMW. Станом на 2016 рік, на момент звернення з даним позовом до суду, вартість автомобіля Москвич 2141 становила 15 000,00 грн, автомобіля Fiat Iveco - 60 000 грн., автомобіля БМВ - 60 000грн. Автомобіль Москвич 2141 та автомобіль Fiat Iveco на даний час в натурі відсутні, але з реєстрації у органах державної реєстрації транспортних засобів не зняті. У 2013 році відповідачка придбала автомобіль BMW за 58 590,00 грн, що підтверджується довідкою-рахунком від 19 листопада 2013 року та зареєструвала його на своє ім`я, що підтверджується довідкою територіального сервісного центру. 27 травня 2014 року вказаний автомобіль був знятий з обліку для продажу. Позивач вказував, що не є об`єктом спільної власності свердлильний станок, належить іншій особі, який він брав тимчасово у користування, автомобільний двигун Volkswagen зданий на металолом у 2010 році та кошти від цього були витрачені на ремонт будинку, скутер Honda придбаний за особисті кошти позивача у 2006 році за рахунок отриманої одноразової виплати за ушкодження здоров`я на виробництві (позивач знаходиться на обліку в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з 2008 року), резинові покришки у кількості 4 штуки та одна запаска є в експлуатації автомобіля Fiat, як невідокремна частина автомобіля, електропилка є подарунком брата позивача, глиняна ваза та картина «розовий фламінго» є подарунком матері позивача, дерев`яний стіл разом з 6 стільцями (набор меблі ручної роботи) є подарунком брата позивача, пластикові розкладні стільці у кількості 4 штуки є подарунком бригади позивача. Враховуючи викладене, з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути компенсацію за поліпшення у домоволодіння - 135 095,00 грн, різницю вартості виділеного майна - 7 600,00 грн, всього 142 695,00 грн. З позивача слід стягнути на користь відповідачки різницю вартості автомобілів - 16 410,00 грн. Враховуючи взаємозалік по відшкодуванню компенсації позивачу відповідачем та позивачем відповідачу, сума компенсації, що підлягає стягненню з відповідачки становить - 126 285,00 грн (142 695 грн - 16 410,00 грн). На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на поліпшення у житловому будинку АДРЕСА_1 вартістю 270 190 грн; стягнути зі ОСОБА_2 на його користь компенсацію половини вартості за здійснені поліпшення у домоволодіння по АДРЕСА_1 , у розмірі 136 095,00 грн; виділити йому наступне майно: токарний станок вартістю - 4 000,00 грн; резинові покришки зимові 2 штуки б/у вартістю 600,00 грн; паливний насос вартістю 2 000,00 грн; болгарка велика вартістю 700,00 грн; болгарка мала вартістю 400,00 грн; дрель вартістю 300,00 грн; зварювальний апарат вартістю 2 000,00 грн; набір інструментів - будівельний фен з насадками та фен для пайки труб з насадками вартістю 2 000,00 грн, всього майна на суму 12 000,00 грн; виділити ОСОБА_2 : пральну машинку вартістю 500,00 грн; холодильник Індезіт вартістю 1 500,00 грн; газову плиту Бош вартістю 1 500,00 грн; набір м`якої меблі вартістю 1 500,00 грн; телевізор LG вартістю 5 000,00 грн; керамічний чайник вартістю 500,00 грн; каструлю з нержавіючої сталі вартістю 500,00 грн; термос - 500,00 грн; покривало вартістю 300,00 грн; антену 2 штуки вартістю 2 500,00 грн; насосну станцію з насосом вартістю 3 000,00 грн; мікрохвильову піч вартістю 400,00 грн; телевізор кінескопний вартістю 300,00 грн; бра вартістю 100,00 грн; електронні ваги вартістю 100,00 грн, всього майна на суму 18 200,00 грн. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позов обґрунтовано тим, що 12 липня 2002 року між сторонами укладено шлюб. У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Згідно з договором дарування від 17 жовтня 2008 року мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Під час сумісного проживання сторони зробили ремонт у згаданому домоволодінні, який полягав у наступному: встановлено 9 (дев`ять) дерев`яних вікон, які були зроблені з дошки, яка залишилася у будинку після її батька, а на скло витрачено кошти її матері. Колишнє подружжя сплатило лише вартість роботи по виготовленню вікон, що склала 900, грн. Також встановлено 3 вікна з пластику на загальну суму 1 200,00 грн; утеплено 3 стіни будинку на загальну суму 1 500,00 грн; замінені вхідні двері у будинок, які були виготовлені з дерева, що залишилось у будинку після її батька, сумісно сплачена тільки робота по виготовленню дверей у розмірі 150,00 грн; у кімнаті позначеній на технічному паспорті будинку літ. 1-2 встановлено пластикову стелю на суму 105,00 грн, покладений на підлозі лінолеум на суму 600,00 грн, поклеєні шпалери на суму 240,00 грн. Всього витрачено сумісних коштів - 945,00 грн. У кімнаті позначеній на технічному паспорті будинку літ. 1-4 здійснена шпаклівка стін та стелі на суму 400,00 грн, поклеєні шпалери 150,00 грн, покладений на підлозі лінолеум - 1 000,00 грн. Всього витрачено сумісних коштів 1 550,00 грн. У кімнаті позначеній на технічному паспорті будинку літ. 1-8 встановлений на стіни гіпсокартон 800,00 грн, покладений лінолеум на суму 1 050 грн, встановлено пластикову стелю на суму 70,00 грн, поклеєні шпалери на суму 170,00 грн. Всього витрачено сумісних коштів 2 090,00 грн. У будинку здійснено ремонт ванної кімнати на суму 11 000,00 грн; встановлено опалювальний котел на суму 4 000,00 грн, батареї в кількості 11 штук по 500,00 грн кожна, що загалом складає 5 500,00 грн, встановлений електричний насос вартістю 200,00 грн, встановлено опалювальні труби вартістю 2 000,00 грн. самовільно забудована вбиральня літ. «М» (не введена в експлуатацію), що підтверджується штампом у технічному паспорті. Вбиральня забудована з б/у шлакоблоку, дах з б/у шиферу, на підлозі лінолеум всього на загальну суму 200,00 грн, самовільно прибудовані до будинку сіні літ. «А-2» (не введені в експлуатацію), сіні забудовані з б/у цегли, б/у шиферу на стелі, вставлено дерев`яне вікно та вхідні пластикові двері. Б/у цегла, б/у шифер та дошки для вікна використовувалися, які залишилися після її померлого батька. Сумісні кошти витрачалися лише на вхідні пластикові двері вартістю 1 000,00 грн, поліпшено металеві в`їзні ворота у двір будинку, а саме: з листів металу які залишилися у будинку від мого померлого батька, збільшено висоту воріт, встановлено електродвигун, який також залишився від мого померлого батька, роботи з поліпшення воріт здійснено на 200,00 грн. Зазначені вище сіні та вбиральня самовільно забудовані про що стоїть штамп у технічному паспорті на домоволодіння а тому не можуть розцінюватися, як будівля, а можуть розцінюватися тільки, як будівельні матеріали. Згідно відповіді на третє питання висновку від 11 січня 2018 року № 2 додаткової судової будівельно-технічної експертизи у даній справі та відповіді на третє питання висновку № 3 судової визначено, що вартість ремонтно-будівельних робіт, здійснених в будинку АДРЕСА_1 за період з 17 жовтня 2008 року по 31 грудня 2015 року на дату складання висновку (на 24 лютого 2017року) становить 122 877,00 грн. Із урахуванням рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, просила стягнути 61 438,50 грн. Згідно відповіді на сьоме питання висновку № 2 від 11 січня 2018 року вказаної експертизи внаслідок виконаних ремонтно-будівельних робіт в період з 17 жовтня 2008року по 31 грудня 2015 року без врахування побудованих господарських будівель (споруд), а не внаслідок цін на ринку нерухомості, вартість домоволодіння АДРЕСА_1 збільшилась на 28 відсотків, що у грошовому еквіваленті становить (згідно відповіді на третє питання) 122 877 грн. позивач вказує, що господарські споруди: сарай «Ж», гараж літ «З», сарай літ «И», убиральня літ. «М» були подаровані їй матір`ю та є її особистою приватною власністю і поділу не підлягають. Також у період шлюбу були придбані: у 2006 році автомобіль Москвич, 1990 року випуску, у 2010 році автомобіль Fiat Iveco, 1987 року випуску, у 2013 році автомобіль BMW. Станом на 2016 рік, на момент звернення з даним позовом до суду, вартість автомобіля Москвич 2141 становила 15 000 грн., автомобіля Fiat Iveco - 60 000,00 грн, автомобіля BMW - 60 000,00 грн. Автомобіль Москвич 2141 та автомобіль Fiat Iveco на даний час в натурі відсутні, але з реєстрації у органах державної реєстрації транспортних засобів не зняті. У 2013 році вона придбала автомобіль BMW за 58 590,00 грн, що підтверджується довідкою-рахунком від 19 листопада 2013 року та зареєструвала його на своє ім`я, що підтверджується довідкою територіального сервісного центру. 27 травня 2014 року вказаний автомобіль був знятий з обліку для продажу. Під час шлюбу також придбане майно: токарний станок вартістю 4 000,00 грн; свердлильний станок, вартістю 3 000 грн; резинові покришки зимові 2 штуки б/у вартістю 600,00 грн, паливний насос вартістю 2 000,00 грн; болгарка велика вартістю 700,00 грн; болгарка мала вартістю 400,00 грн; дриль вартістю 300,00 грн; зварювальний апарат вартістю 2 000,00 грн; набір інструментів: будівельний фен з насадками та фен для пайки труб з насадками вартістю 2 000,00 грн, всього майна на суму 12 000,00 грн; бра вартістю 100,00 грн; електронні ваги вартістю 100,00 грн; керамічний чайник вартістю 500,00 грн; каструля з нержавіючої сталі вартістю 500,00 грн; термос вартістю 500,00 грн; покривало вартістю 300,00 грн; автомобільний двигун Volkswagen, вартістю 30 000,00 грн; скутер Honda, вартістю 5 000,00 грн; електропила вартістю 2 500,00 грн; дерев`яний стіл разом з 6 стільцями (меблі ручної роботи) вартістю 2 000,00 грн; пральна машина вартістю 100,00 грн; холодильник Indesit, вартістю 500,00 грн; газова плита Bosch, вартістю 500,00 грн; набір м`якої меблі вартістю 500,00 грн; телевізор LG, вартістю 1 000,00 грн; антена 2 штуки загальною вартістю 500,00 грн; мікрохвильова піч вартістю 40,00 грн; телевізор кінескопний вартістю 100,00 грн; всього на загальну суму 59 840,00 грн. ОСОБА_2 зазначала, що комп`ютер ручної збірки, мишка та модем для комп`ютера не підлягають поділу, так як придбані за гроші старшого сина і є його власністю. Різниця у вартості майна становить: 56 600,00 грн - 3 240,00 грн = 53 360,00 грн, які просила стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь. Також просила суд виділити ОСОБА_1 наступне майно: автомобіль Москвич, 1990 року випуску, вартістю 15 000,00 грн; автомобіль Fiat Iveco, 1987 року випуску, вартістю 60 000,00 грн; токарний станок вартістю 4 000,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); свердлильний станок, вартістю 3 000,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); резинові покришки зимові 2 штуки б/у, вартістю 600,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); паливний насос вартістю 2 000,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); болгарка велика вартістю 700,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); болгарка мала вартістю 400,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); дриль, вартістю 300,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); зварювальний апарат вартістю 2 000,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); набір інструментів: будівельний фен з насадками та фен для пайки труб з насадками вартістю, 2 000,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); бра вартістю 100,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); електроні ваги у кількості дві штуки вартістю 100,00 грн на суму 200,00 грн (знаходяться у ОСОБА_1 ); керамічний чайник вартістю 500,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); каструля з нержавіючої сталі вартістю 500,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); термос - 500,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); покривало вартістю 300,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); автомобільний двигун Volkswagen, вартістю 30 000 грн. (знаходиться у ОСОБА_1 ); скутер Honda, вартістю 5 000,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); електропила вартістю 2 500,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); дерев`яний стіл разом з 6 стільцями (меблі ручної роботи) вартістю 2 000,00 грн (знаходиться у ОСОБА_1 ); всього майна на суму - 131 600,00 грн; виділити ОСОБА_2 наступне майно: пральна машина вартістю 100,00 грн; холодильник Indesit, вартістю 500,00 грн; газова плита Bosch, вартістю 500,00 грн; набір м`якої меблі вартістю 500,00 грн; телевізор LG, вартістю 1 000,00 грн; антена 2 штуки, загальною вартістю 500,00 грн; насосна станція з насосом вартістю 1 000,00 грн; мікрохвильова піч вартістю 400,00 грн; телевізор кінескопний вартістю 100,00 грн. Всього майна на суму 3 240,00 грн. Просила також суд визнати за нею право власності на поліпшення у житловому будинку АДРЕСА_1 вартістю 122 877,00 грн; стягнути зі ОСОБА_1 на її користь компенсацію в рахунок різниці вартості виділеного у власність майна в розмірі 66 921,50 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 наступне майно: токарний станок, резинові покришки зимові 2 штуки б/у, паливний насос, болгарка велика, болгарка мала, дриль, зварювальний апарат, набір інструментів: будівельний фен з насадками та фен для пайки труб з насадками, бра. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120 388,50 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Виділено ОСОБА_2 пральну машину, холодильник Indesit, газову плиту Bosch, набір м`якої меблі, телевізор LG, антену, насосну станцію з насосом, мікрохвильову піч, телевізор кінескопний, керамічний чайник, каструлю з нержавіючої сталі, термос, покривало, поліпшення у домоволодінні АДРЕСА_1 . Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 914,00 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 289,00 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі з яких 3 684,66 грн - витрати на проведення експертизи, 1 320,66 грн - судовий збір. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про виділення ОСОБА_1 Fiat Iveco, 1987 року випуску; автомобіля Москвич М2141, 1990 року випуску та стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості виділеного у власність майна у розмірі 66 921,50 грн. Ухвалено нове судове рішення, яким виділено ОСОБА_1 автомобіль Fiat Iveco, 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , та автомобіль Москвич М2141, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_3 . Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Fiat Iveco, 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , у розмірі 27 205,00 грн, компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля автомобіля Москвич М2141, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , у розмірі 9 450,00 грн. В іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Предметом первісного та зустрічного позовів у цій справі є поділ майна подружжя на загальну суму 368 056,50 грн, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500, 00 грн), а тому постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, відповідно до вимог ЦПК України, не підлягає касаційному оскарженню. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик