Ухвала КАС ВС № 640/18034/19

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 11 листопада 2020 року м. Київ справа № 640/18034/19 провадження № К/9901/27376/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі № 640/18034/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в: 20.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, в якому просив: (і) визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України та скасувати рішення щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби; (іі) зобов`язати Державну фіскальну служби України, Державну податкову службу України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв`язку зі встановленням інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 03.07.2020 позов ОСОБА_1 задовольнив частково, внаслідок чого суд: А) Визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нерозгляду заяв з додатками ОСОБА_1 від 24.07.2019 року та від 22.08.2019 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Б) Зобов`язав Державну податкову службу України розглянути заяву з додатками від 22.08.2019 року ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду. В) У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2020 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 задовольнив частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на це саме рішення задовольнив повністю, внаслідок чого суд: А) Змінив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 в резолютивній частині, виклавши її абзац третій у наступній редакції: «Зобов`язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву з додатками від 22.08.2019 ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду.». Б) В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 залишив без змін. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Державна фіскальна служба України подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові. Дослідивши зміст касаційної скарги Державної фіскальної служби України, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке. Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку. Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах. За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Спір у цій справі виник через дії Державної фіскальної служби щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з огляду на встановлення інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. І тому з огляду на те, що предметом спору є дії суб`єкта владних повноважень стосовно відмови в призначенні та виплаті грошової допомоги, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України. Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Як на підставу касаційного оскарження покликається на пункт 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких Державна фіскальна служба відмовила у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам. Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Одночасно колегія суддів зауважує, що висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій, про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нерозгляду заяв з додатками ОСОБА_1 від 24.07.2019 року та від 22.08.2019 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а також про потребу покладення на Державну фіскальну службу України обов`язку розглянути заяву з додатками від 22.08.2019 ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду, узгоджуються з правовою позицією суду касаційної інстанції, які викладені в постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 813/886/17, від 05.02.2020 у справі № 580/103/19, від 07.03.2018 у справі № 464/5571/16-а, від 19.04.2018 у справі № 822/31/18, 06.03.2019 у справі № 822/1616/18, від 06.03.2019 у справі № 822/1616/18. Своєю чергою колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеної правової позиції. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що касаційна скарга Державної фіскальної служби України подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити. Керуючись приписами статей 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі № 640/18034/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб