Постанова КАС ВС № П/811/1091/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Київ справа № П/811/1091/16 адміністративне провадження № К/9901/38050/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Юрченко В.П., суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року (суддя Брегей Р.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року (головуючий суддя Дадим Ю.М., судді: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі №П/811/1091/16 за позовом Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: 29.08.2016 Олександрійська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - позивач, податковий орган) звернулась до Кіровоградвського окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, підприємець, платник податків), в якому просила стягнути податковий борг з податку на додану вартість у сумі 146 195,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість у сумі 146 195,35 грн., який утворився внаслідок донарахування за податковим повідомленням-рішенням податкового органу від 22.08.2012 року №0010041700, яким підприємцю донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 146 236,15 грн. та самостійно узгодженого податку на додану вартість у сумі 167 грн. та на час розгляду справи ним не погашений та підлягає стягненню з відповідача. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі 146 195,35 грн. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судом, що позов подано з порушенням строку звернення до адміністративного суду. Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно карток облікових рахунків платника податків, які ведуться податковим органом, станом на 26.07.2016 року у відповідача існує податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 146 195,35 грн., який виник внаслідок наступних обставин. Податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства підприємця за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатом якої був складений акт №79/17-10/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення підприємцем пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємцем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 128 989,19 грн. На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 року №0010041700, яким відповідачу було донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 146236,15 грн., з яких за основним платежем 128 989,19 грн. та 17 246,96 грн. за штрафними санкціями. Також, 17.06.2014 року платником податків було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, в якій було задекларовано суму податкового зобов`язання у розмірі 167,00 грн. Окрім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань, за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати пені у розмірі 3,65 грн. На думку податкового органу, вказані несплачені суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 146195,35 грн., які отримали статус податкового боргу, підлягають стягненню у примусовому порядку. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Положеннями статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податковий борг є несплаченою своєчасно сумою узгодженого грошового зобов`язання з урахуванням штрафних санкцій та пені. При цьому, якщо сума грошового зобов`язання визначається податковим органом шляхом винесення податкового повідомлення-рішення, то вона вважається узгодженою через 10 днів з дня отримання такого рішення. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 року №0010041700, яким відповідачу було донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість було оскаржено відповідачем у судовому порядку та за результатами судового оскарження не було скасовано. Відповідно до частини п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Положеннями статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Отже, податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 року №0010041700 не було визнано протиправним та скасовано у судовому порядку, що свідчить про належність нарахованих ним податкових зобов`язань та їх узгодженість з моменту набрання законної сили рішенням суду. А саме, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 відмовлено в задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Знам`янської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (Олександрівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010041700 від 22.08.2012. Рішення суду набрало законної сили 01.04.2014. Відповідно до п.п.56.18 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відтак, грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого з дня набрання законної сили рішенням суду, тобто з 01.04.2014, а його не сплата свідчить, що сума є податковим боргом, яка підлягає примусовому стягненню протягом 1095 днів. Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було сплачено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 167,00 грн., визначену ним в декларації за травень 2014 року. На підставі пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України відповідачу була нарахована пеня за несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання у розмірі 3,65 грн. При цьому, в касаційній скарзі відповідач зазначає, що в нього відсутній податковий борг з податку на додану вартість з огляду на анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, що підтверджується рішенням Олександрійського відділення Знам`янської об`єднаної державної податкової інспекції від 30.03.2016 року №1/17-01. Відповідно до пункту 184.8 статті 184 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов`язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені цим Кодексом, платник зобов`язаний погасити суму податкових зобов`язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні. В даному випадку, як було встановлено судами попередніх інстанцій, грошові зобов`язання, які увійшли до суми податкового боргу, виникли до прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації відповідача як платника податку на додану вартість, що виходячи з приписів чинного законодавства зумовлює наявність в нього обов`язку по сплаті такого грошового зобов`язання не залежно від того, буде він залишатись платником податку чи ні. Отже, заявлені податковим органом до стягнення грошові зобов`язання з податку на додану вартість отримали статус податкового боргу та підлягали сплаті відповідачем. Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Отже, якщо платник, не сплатив узгодженні податкові зобов`язання, то податкові органи надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов`язання, яка має бути сплачена боржником протягом 60 днів, з дня її отримання. У випадку несплати такого податкового зобов`язання, податковий борг погашається зокрема шляхом стягнення в примусовому порядку. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 19.06.2014 року №5369-11, яка отримана відповідачем. Судами також встановлено, що вказана податкова вимога була оскаржена відповідачем у судовому порядку та за результатами судового оскарження не була скасована. Судами встановлено, що податковим органом в даному випадку була дотримана процедура формування та надіслання податкової вимоги на сплату податкового боргу, правомірність прийняття якої також було підтверджено в судовому порядку. Проте, сума заборгованості, визначена зазначеною податковою вимогою в шести десятиденний строк сплачена не була, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість її стягнення у судовому порядку. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів про обґрунтованість стягнення податкового боргу. Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права. Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів не встановлено. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року у справі №П/811/1091/16 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник