Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 725/3944/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/3944/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Іщенко І.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 12 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Посилався в позові на те, що постановою у справі про адміністративне правопорушення 26.08.2020 р. інспектором взводу 1 роти № 2 БУПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Баришевським А.М. його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 та 2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Із притягненням його до адміністративної відповідальності не погоджується, постанову про накладення адміністративного стягнення вважає незаконною, постановленою з порушенням вимог КУпАП. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову від 26.08.2020 р. ДП18 № 698553 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 та 2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на нього у розмірі 425 гривен і провадження по адміністративній справі закрито. Стягнуто з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 420,40 грн. сплаченого судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, встановлення судом недоведених обставин, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 26.08.2020 р. інспектором взводу 1 роти № 2 БУПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Баришевським А.М. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 та 2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Вважаючи дії інспектора та постанову протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, на підставі яких можливо встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інcтанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність та стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнай з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із аналізу ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. П.9 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засоби фото -, і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Частиною 1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі. За результатами розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови. Колегія суддів вказує, що для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, зобов`язаний був надати, зокрема, належний відеозапис чи матеріали фотофіксації події. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не поданого жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 перетнув горизонтальну суцільну розмітку 1.1 чим порушив п.8.5.1 ПДР, а після зупинки працівниками поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.п.9.9"б" ПДР України. Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, що для провадження справ про адміністративне правопорушення характерним є специфічний вид доказу, а саме візуальне спостереження, оскільки візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, коли обставини, встановлені під час такого спостереження зафіксовані у встановленому законом порядку. Також, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Колегія суддів зазначає, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано не було, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність підстав для задоволення адміністративного позову щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 26.08.2020 р. ДП18 №698553, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.