Постанова 4854 № 420/2731/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2731/20 Суддя першої інстанції Іванов Е.А. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 05.06.2020р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, - ВСТАНОВИВ: 31.03.2020р. фізична особа-підприємець (надалі - ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2020р. №№0005833207 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 250000грн.; 0005843207 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1грн.; 0005863201 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України у розмірі 510грн. В обґрунтування позову зазначено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована у контролюючому органі як платник акцизного податку з реалізації пального, має ліцензію на право зберігання пального, яке використовується в господарській діяльності щодо здійснення діяльності з внутрішніх та міжнародних перевезень небезпечних вантажів. Про цьому, позивачем не здійснюється діяльності з роздрібної торгівлі паливом, а тому рішення відповідача про застосування штрафних санкцій є протиправними. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2020р. позов задоволений з підстав відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції при вирішені справи обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на ненадання позивачем під час проведення фактичної перевірки жодного первинного документу, які підлягають дослідженню та пов`язані з предметом перевірки за повідомленням Управління СБУ в Одеській області та поясненнями гр. ОСОБА_2 про придбання ним у позивача ПММ без застосування РРО та без видачі розрахункового документу, чим порушено п.85 ст.85 ПК України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань від 27.11.2006р. №25350000000001184, перебуває на обліку як платник податків в Приморській ДПІ Південного управління у м. Одесі Головного управління ДПС в Одеській області з 27.11.2006р. та займається наступними видами діяльності: Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.10 Складське господарство, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 69.10 Діяльність у сфері права, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів. /а.с.36-37/ Ліцензією серії АЕ №266099, яка видана 07.03.2012р. на необмежений строк, надано ОСОБА_1 право здійснювати надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом. /а.с.38/ Ліцензією №15090414201900032, яка видана 15.07.2019р. до 15.07.2024р., надано ФОП ОСОБА_1 право на зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.39/ 14.02.2020р. посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області, на підставі направлень від 07.02.2020р. №206, від 14.02.2020р. №300, виданих згідно наказу від 07.02.2020р. №424, проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, за наслідками якої складено акт від 17.02.2020р. №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 . /а.с.64-68/ Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України. /а.с.19-22/ Листом ФОП ОСОБА_1 від 02.03.2020р. №01/03-1 подано до Головного управління ДПС в Одеській області заперечення на вищезазначений акт перевірки. /а.с.23/ Листом Головного управління ДПС в Одеській області від 11.03.2020р. повідомлено ФОП ОСОБА_1 про те, що висновки акту перевірки є обґрунтованими та відповідають вимогам діючого законодавства. /а.с.31-33/ На підставі вищезазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення від 16.03.2020р. №№0005833207 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 250000грн.; 0005843207 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1грн.; 0005863201 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України у розмірі 510грн. /а.с.13-18/ Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову виходячи з наступного. Відповідно до пункту 75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Так, наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 07.02.2020 №424 призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , а тому у податкового органу були правові підстави для здійснення фактичної перевірки позивача щодо здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. /а.с.65-66/ Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (надалі - Закон України №481/95-ВР). Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України №481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України №481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (ч.8 ст.15 Закону №481/95-ВР) Згідно з ч.20, 34 ст.15 Закону України №481/95-ВР, роздрібна торгівля, зокрема, пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Частиною 38 ст.15 Закону України №481/95-ВР визначено копії документів, які подаються заявником разом із заявою для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального. Водночас, ч.43 ст.15 Закону України №481/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального. Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР (надалі - Закон України №265/95-ВР) визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Відповідно до п.1, 2 ст.3 Закону України №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Частиною 1 ст.17 Закону України №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше. Крім того, відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Так, ліцензією №15090414201900032, яка видана 15.07.2019р. до 15.07.2024р., надано ФОП ОСОБА_1 право на зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.39/ Позивач зазначає про те, що не здійснює діяльності з роздрібної чи оптової торгівлі пальним, а відповідно до ст.15 Закону України №481/95-ВР та ст.14 Податкового кодексу України, використовує пальне, розміщене в ліцензованому місці зберігання, для потреб власного споживання. /а.с.3/ Разом з тим, згідно акта фактичної перевірки від 17.02.2020р. №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 , 05.02.2020р. на паливному складі ФОП ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів - дизельного палива в кількості 50л без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним. /а.с.21/ Згідно ч.2 ст.17 Закону України №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000грн. Підставою застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій слугували пояснення ОСОБА_2 , надіслані листом Управління Служби безпеки України в Одеській області від 07.02.2020р. №65/3/2-641. /а.с.64/ Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 , він здійснив покупку 50 літрів дизельного палива на загальну суму 1025грн., що складає 20,5 грн./літр, на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.34-35/ Разом з тим, паливний склад позивача знаходиться за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 . Вищезазначені пояснення також слугували підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо оператора ОСОБА_3 (працівника ФОП ОСОБА_1 ). Проте, постановою Біляївського районного суду Одеської області від 05.03.2020р. у справі №496/638/20 (набрала законної сили 17.03.2020р.), провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП (провадження господарської діяльності без одержання ліцензії) стосовно ОСОБА_3 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. /а.с.25-30/ Крім того, постановою Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/1469/20 від 12.05.2020 року (набрала законної сили 22.05.2020 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП (порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг) стосовно ОСОБА_1 закрито. Вказаною постановою встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення та порушення п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської операції з продажу пального та факту проведення будь-яких розрахунків взагалі. /а.с.91-93/ Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, зокрема, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Під час розгляду вказаної справи, судом першої інстанції встановлена відсутність відомостей, які б підтверджували здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності по роздрібній торгівлі паливом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу неможливості застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій лише на підставі пояснень гр. ОСОБА_2 , та у відсутність контрольної перевірочної закупки ПММ у позивача посадовими особами правоохоронних органів з метою встановлення порушень вимог податкового законодавства в передбаченому законом порядку. Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. В описовій частині акту (довідки) №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 від 17.02.2020 року міститься інформація, що до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 її представником чи іншою уповноваженою особою не було надано жодного первинного, облікового чи іншого документу, які підлягають дослідженню та пов`язані з предметом перевірки. Оскільки станом на останній день проведення фактичної перевірки таких документів перевіряючим надано не було, відповідачем прийнято ППР. Відповідно до п.85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Згідно з п.85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать, зокрема, про порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПК України). Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ГУ ДПС в Одеській області спрямовувався запит на отримання копій документів від позивача з визначеним переліком документів, які слід надати, а також докази його вручення чи надіслання ФОП ОСОБА_1 , та акт про відмову позивача надати витребувані документи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.». Однак, податковим органом не надано до суду жодного належного та допустимого доказу щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 на паливному складі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним; без застосування РРО та розрахункового документу; відсутність або ненадання до перевірки документів запитуваємих податковим органом. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції допущена помилка при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнуто з відповідача суму судового збору, що перевищує необхідний розмір. Так, відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки, ціна даного позову складає 250511грн., при поданні позову повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 2505,11грн., а позивачем помилково сплачено 4181,60грн. Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Приписи ч.5 ст.7 вказаного Закону визначають, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Таким чином, сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 2505,11грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а інша частина зайво сплаченого судового збору в сумі 1676,49грн. підлягає поверненню позивачу. На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року скасувати в частині стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 4181,60грн. сплачені за платіжним дорученням №8056 від 30.03.2020р. Ухвалити у цій частині постанову, якою стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений згідно платіжного доручення №8056 від 30 березня 2020 року судовий збір у розмірі 2505 (дві тисячі п`ятсот п`ять) грн.11 коп. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплачений згідно платіжного доручення №8056 від 30 березня 2020 року судовий збір у розмірі 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 49 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.