Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 644/3214/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 р.Справа № 644/3214/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання - Олійник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (головуючий суддя І інстанції Гримайло А.М., м. Харків) від 23.06.2020 року (повний текст рішення складено 23.06.2020 р.) по справі № 644/3214/20 за позовом ОСОБА_1 до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст.165-1 ч.4 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, в якому просила суд: скасувати постанову від 21.04.2020 року, винесену начальником Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Феденко Галиною Михайлівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 1700 грн. 00 коп. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано постанову від 21.04.2020 року начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби Феденко Галини Михайлівни, винесену за результатом розгляду протоколу від 03.04.2020 року №106 про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладання штрафу у розмірі 1700,00 грн. Справу про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.06.2020 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Позивач надала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач у судове засідання не з`явився, просить розглядати справу без її участі. Відповідач повідомлявся судовою повісткою. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121, місцезнаходження: 61089. м. Харків, проспект Московський, 299) несвоєчасно сплатило єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у січні 2020 року. 30.03.2020 року Офісом великих платників податків ДПС (м. Харків) було прийнято Рішення №000005405 відповідно до статі 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про застосування до ДП «Завод «Електроважмаш» штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.01.2020 до 30.01.2020 року. 03 квітня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС (м. Харків) було складено відносно ОСОБА_1 як головного бухгалтера ДП «Завод «Електроважмаш» протокол №106 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що посадова особа вчинила правопорушення у формі порушення порядку перерахування єдиного соціального внеску за грудень 2019 року, чим порушено абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 21 квітня 2020 року Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за допущення несвоєчасної сплати нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2019 року у сумі 4 052 550, 20 грн, граничний термін сплати 20.01.2020 року, а сплачено в повному обсязі 30.01.2020 року. Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби не дотримані вимоги ст. 38, 247 КУпАП. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Як встановлено пунктом 26.1 статті 26 Закону № 2464-VІ, посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску. У свою чергу, відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 2464-VІ виключно цим Законом визначається, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Згідно з ч.17 ст. 25 Закону № 2464-VІ провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому КУпАП. Відповідно до ч. 4 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, несплата або несвоєчасна сплата ЄСВ, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З матеріалів справи вбачається, що начальником Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС Феденко Г.М. 21.04.2020 року прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Відповідно до ст, 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Положеннями ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що платник єдиного внеску зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 165-1 КУпАП, не має ознак триваючого правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що сума ЄСВ за грудень 2019 року, з граничним строком сплати до 20.01.2020р. фактично була сплачена 30.01.2020 р. Тобто, час вчинення правопорушення ОСОБА_1 (несвоєчасна сплата ЄСВ за грудень 2019 р.) з 21.01.2020 р. по 30.01.2020 р. Тобто встановлене правопорушення (несвоєчасна плата ЄСВ за період, за який встановлено порушення граничних термінів сплати) припинилося (остання несвоєчасна сплата) 30.01.2020 р. Статтею 165-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність як за несплату, так і за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Факт останньої несвоєчасної сплати відбувся 30.01.2020 р. Таким чином, погашення суми ЄСВ відбулося 30.01.2020 року, і саме з цієї дати можливо визначити, чи мав місце в діях позивача склад правопорушення, передбаченого ч.5 с. 165-1 КУпАП- несвоєчасна сплата ЄСВ, та з цієї дати повинен обчислюватись двомісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності, встановлений статтею 38 КУпАП. Тобто, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше 31.03.2020 р. Постанова про накладення адміністративного стягнення була прийнята 21.04.2020 р. На підставі викладеного, із урахуванням дати вчинення правопорушення та притягнення податковим органом позивача до адміністративної відповідальності постановою від 21.04.2020 року, колегія суддів зазначає про недотримання відповідачем при цьому двомісячного строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції стосовно незаконності оскаржуваної постанови Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби України від 21.04.2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, та наявності підстав для її скасування. Разом з тим, особливості провадження у справах з приводу рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені ст. 286 КАС України. Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Отже, скасовуючи постанову у справі про адміністративне правопорушення суд першої інстанції був зобов`язаний прийняти одне з рішень, передбачених п.2, 3 частини 3 статті 286 КАС України. Положення пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України кореспондується з положеннями статті 247 КУпАП, згідно з якими провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо позивача не могло бути розпочато, та у разі відкриття підлягало закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, начальник Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Феденко Г.М., приймаючи оскаржувану постанову, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування вищезазначеного рішення відповідача. Разом з цим, приймаючи рішення про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, суд першої інстанції правомірно прийняв рішення про закриття провадження у справі з наведених підстав незалежно від наявності чи відсутності такої позовної вимоги. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття спірної постанови. Посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права мають враховуватись виключно висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апелянта спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23.06.2020 року по справі № 644/3214/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко