Постанова 4851 № 520/525/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 р.Справа № 520/525/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. представника позивача Тамошюнас А.Р., представника відповідача Харчишина О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.07.20 року по справі № 520/525/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач ТОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.11.2019 №0000305009, від 06.11.2019 №0000285009; - стягнути судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентом, враховуючи той факт, що податковим органом не належним чином проаналізовано наявність усіх первинних документів, що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того, позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.11.2019 №0000305009, від 06.11.2019 №0000285009. Стягнуто на користь ТОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби судовий збір у розмірі 21020 грн. 00 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Офісом великих платників податків Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено не підтвердження позивачем факту придбання товару у контрагента та, як наслідок, заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту. Також зазначає, що висновки акту перевірки є обґрунтованими та правомірними, що у свою чергу свідчить про законність прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято при повному дотриманні норм матерільного та процесуального права. Також апелянтом проігноровано надані до справи докази того, що у своїй діяльності позивач керується принципом максимально прозорої роботи, у зв`язку з чим співпраця з контрагентами становиться можливою виключно після проведення відповідних процедур на предмет перевірки податкової надійності та економічної добропорядності кожного потенційного партнера. В судовому засіданні предствник відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Торгова-промислова компанія "Омега-Автопоставка" пройшов визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи з одним з основних видів діяльності, згідно довідки ЄДРПОУ АА №847768- оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (КВЕД 46.33). Фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торгова-промислова компанія "Омега-Автопоставка" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Чугуївський маслозавод" за період вересень 2018 року (відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість жовтень 2018 р., листопад 2018 р., грудень 2018 р., січень 2019 р. та лютий 2019 р.), за період жовтень 2018 року (відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2018р., лютий 2019 р. та березень 2019 р.) та з податку на прибуток за 2018 рік. За результатами перевірки складено акт №7/28-10-54-04-09/33010822 від 08.10.2019, яким зафіксовані порушення: - п. 5 П(С) БО № 9 "Запаси", п. 5 П(С) БО № 11 "Зобов`язання", п. 5 П(С) БО № 15 "Дохід", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 57003060 грн., в т.ч.: за три квартали 2018 року на 20830638 грн., за 2018 рік на 57003060 грн.; - п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 63336733 грн.: за жовтень 2018 року у сумі ПДВ 2990493 грн.; за листопад 2018 року у сумі ПДВ 5948482 грн.; за грудень 2018 року у сумі ПДВ 3914074 грн.; за січень 2019 року у сумі ПДВ 10025991 грн.; за лютий 2019 року у сумі ПДВ 9640966 грн.; за березень 2019 року у сумі ПДВ 30816727 грн. Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем в порядку п.86.7 ст.86 ПК України подані заперечення, які залишені відповідачем без задоволення, про що листом від 01.11.2019 № 7232/10/28-10-54-07-20 повідомлено позивача. Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення 06.11.2019 податкових повідомлень-рішень: - №0000305009, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 95005099,50 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 63336733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 31668366,50 грн. - №0000285009 про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 85504590,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням на 57003060,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 28501530,00 грн. Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 ПК України, за результатами якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Визначення господарської діяльності відображене в п.14.1.36 ст.14 ПК України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Так, п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. Приписами п.185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування в т.ч. є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. При цьому відповідно до положень п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Приписами п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 4,5 П(С)БО № 9 "Запаси", затвердженого наказом Мінфіну від 20.10.99 № 246, визначено, що запаси, як активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності, визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Відповідно до п.5 П (С) БО № 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Мінфіну від 31.01.2000 № 20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Згідно п.5 П(С)БО № 15 "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Відповідно до частини першої ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування показників податкової звітності наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст.77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, суб`єкт господарювання повинен мати відповідні, належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "ЧМЗ" укладено Договір № П-1020-09 від 03.09.2018, відповідно до якого ТОВ "ЧМЗ" як постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати у власність) ТОВ "ОМЕГА" як покупцеві: олію соняшникову нерафіновану, яка поставляється окремими партіями, які визначаються в додатках до Договору. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити кожну Партію товару. Сторонами у договорі та додатках до нього, визначено усі істотні умови господарського договору, відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідно до умов вказаного договору та додатків до нього якість товару що поставляється, повинна відповідати ДСТУ 4492:2005. При цьому, відповідно до умов вказаного договору та додатків до нього, місце поставки товару: DAP (відповідно Інкотермс 2010р.) - Україна, м. Миколаїв, вулиця Громадянська, 117, термінал "Евері". Постачальник зобов`язується передати товар вантажоодержувачу, вказаному покупцем. Отже, сторонами у договорі визначено умови поставки товару - термінал "Евері", Україна, м. Миколаїв, вулиця Громадянська,

117. При цьому постачальник передає товар на вантажний термінал "Евері", що відповідно до умов договору є переданням товару вантажоодержувачу, вказаному покупцем. Відповідно до п. 4.3 договору, кожна окрема партія товару передається від постачальника до покупця за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі. Датою поставки кожної окремої партії товару та датою переходу права власності вважається дата її передачі постачальником покупцю за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі у місці поставки, яка оформлюється на підставі належним чином оформленої ТТН. Між ТОВ "ОМЕГА" та ТОВ "ЧМЗ" укладено договір № П-1020-10 від 04.09.2018, відповідно до якого ТОВ "ЧМЗ" як постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити (передати у власність) ТОВ "ОМЕГА" як покупцеві: олію соняшникову нерафінована. Товар поставляється окремими партіями, які визначаються в додатках до цього договору. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити кожну Партію товару. До вказаного договору укладено Додаток № 1 від 04.09.2018 р., відповідно до якого місце поставки визначено на умовах DAP (відповідно Інкотермс 2010р.) - МТП "Чорноморський", ТОВ "СП Рісоіл Термінал", Україна, м. Чорноморськ, вул. Центральна

14. Отже, сторонами у договорі визначено умови поставки товару - ТОВ "СП Рісоіл Термінал", Україна, м. Чорноморськ, вул. Центральна

14. При цьому постачальник передає товар на ТОВ "СП Рісоіл Термінал", що відповідно до умов договору є переданням товару вантажоодержувачу вказаному покупцем. Відповідно до п. 4.3 Договору, кожна окрема партія товару передається від постачальника до Покупця за видатковою накладною та/або Актом приймання-передачі. Датою поставки кожної окремої Партії товару та датою переходу права власності вважається дата її передачі Постачальником Покупцю за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі у місці поставки, яка оформлюється на підставі належним чином оформленої ТТН. Зважаючи на це, саме за результатами передачі товару сторонами укладаються акти приймання-передачі, які підтверджують кількість та вартість переданого товару за договором. Розвантаження товару здійснюється за рахунок покупця. Постачальник зобов`язується передати товар вантажоодержувачу вказаному покупцем. Розрахункова кількість товару визначається, як кількість товару розвантаженого в термінал. Положеннями п. 4.3 Договору № П-1020-09 від 03.09.2018 та п. 4.3. Договору № П- 1020-10 від 04.09.2018 передбачено, що кожна окрема партія товару передається від постачальника до покупця за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі. Датою поставки кожної окремої партії товару та датою переходу права власності вважається дата її передачі постачальником покупцю за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі у місці поставки, яка оформлюється на підставі належним чином оформленої ТТН. На підтвердження факту передачі товару позивачем надані видаткові накладні та акти приймання-передачі, копії яких містяться у матеріалах справи . Розрахунки за поставлену олію соняшникову проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ЧМЗ" - на суму 89210000,00 грн. (в т.ч. ПДВ), тоді як право грошової вимоги на загальну суму 290810398,78 грн. відступлено ТОВ "ЧМЗ" на адресу ТОВ "Мельхіор Білдінг Групп", TOB "ТОП БУД Дізайн" та ТОВ "Меткомтех", що підтверджується виписками банку, повідомленнями про відступлення права вимоги, платіжними дорученнями, копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку 63 "розрахунки з постачальниками та підрядниками" Плану рахунків бухгалтерського обліку, відповідно до якого обороти за вересень 2018р. склали по Кт 63 - 138870919,32 грн.; сальдо на 01.10.2018р. по Кт 63 - 138870919,32 грн.; обороти за жовтень 2018р. склали по Дт 63 - 15390000,0 грн., по Кт 63-241149479,46 грн. сальдо на 01.11.2018р. по Кт 63 - 364630398,78 грн.; по рахунку 28 "товари" Плану рахунків бухгалтерського обліку, відповідно до якого обороти за вересень-жовтень 2018р. по Дт 28 - 316683665,65 грн., по Кт 28 -316156669,95 грн., сальдо на 01.11.2018р. до Дт 28 - 526995,7 грн., по Кт 28 - 0,0 грн. На підтвердження подальшого використання придбаної у ТОВ "ЧМЗ" соняшникової олії у власній господарській діяльності надано контракт №SFO-l від 04.09.2018 із SUNOIL TRADE LTD (Великобританія), контракт №SFO-3 від 06.09.2018 із MASLETS LTD (республіка Болгарія), контракт №SFO-l/l від 24.09.2018р. із MASLETS LTD (республіка Болгарія) Одеською митницею ДФС оформлено ВМД № UA/003310822 на експорт олії соняшникової на користь MASTERS LTD Болгарія. За результатами експорту товару за вказаною ВМД оформлено повідомлення про фактичне вивезення товару , яким також засвідчено, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , які відповідають ТТН № 1123 від 29.09.2018 на перевезення вантажу; оформлено посвідчення про якість № 3501 від 29.09.2018, відповідно до якого перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , що відповідає відомостям вказаним у ТТН № 1131 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3495 від 29.09.2018, відповідно до якого перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , що відповідає відомостям викладеним у ТТН № 1125 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3498 від 29.09.2018, яким в тому числі підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_7 / НОМЕР_8 , що відповідає ТТН № 1128 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3496 від 29.09.2018, яким в тому числі підтверджено перевезення товару транспортним засобом НОМЕР_9 / НОМЕР_10 , що в свою чергу відповідає ТТН № 1126 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3492 від 29.09.2018, відповідно до якого перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , що відповідає ТТН № 1122 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість №3497 від 29.09.2018, яким в тому числі підтверджено, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_13 / НОМЕР_14 , що відповідає ТТН № 1127 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3500 від 29.09.2018, згідно якого перевезення товару здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_15 / НОМЕР_16 , що відповідає ТТН №1130 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3499 від 29.09.2018, яким в тому числі підтверджується перевезення товару транспортним засобом НОМЕР_17 / НОМЕР_18 , що відповідає ТТН № 1129 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3504 від 29.09.2018, яким в т.ч. підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_19 / НОМЕР_20 , що відповідає відомостям ТТН № 1134 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3502 від 29.09.2018, згідно якої перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_21 / НОМЕР_22 , що відповідає ТТН № 1132 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3503 від 29.09.2018, відповідно до вказаного посвідчення про якість підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_23 / НОМЕР_24 , що відповідає ТТН № 1133 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3547 від 29.09.2018, яким в т.ч. підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_25 / НОМЕР_26 , що відповідає відомостям в ТТН № 1124 від 29.09.2018; оформлено посвідчення про якість № 3554 від 29.09.2018, відповідно до вказаного посвідчення про якість перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_1 / НОМЕР_27 , що відповідає ТТН № 1156 від 29.09.2018. Матеріалами справи встановлено, що аналогічним чином оформлені операції щодо усього обсягу постачання товару від ТОВ "ЧМЗ". Відповідач зазначає, що на дату складання акту перевірки внаслідок дослідження наявної податкової інформації та інформації, отриманої з зовнішніх джерел, встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТО "ЧМЗ" та його контрагентами: ТОВ "С-КОМПАНІ", ТОВ "ЄВРО ФУД ГРУП", ТОВ "ВЕСТ КОМПАНІ ГРУП", ТОВ "МАРСЕЛЛ", ТОВ "ФРУТТА ОПТ ТОРГ". Так, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, звітністю 1-ДФ та "НАІС ДДАІ" МВС України не підтверджується факт самостійного транспортування або придбання контрагентами-постачальниками насіння соняшника, послуг транспортування або послуг оренди транспортних засобів, у зв`язку з чим не підтверджується факт здійснення постачання насіння соняшникового на адресу ТОВ "ЧМЗ". Згідно отриманого листа від ТОВ "ЧМЗ" та інформаційних баз ДПС встановлено, що послуги з переробки надавались ТОВ "ЛІЛІЯ-ТИГРІ" та ТОВ "САУНДАГРО", тоді як в ході здійснення співставлення умов догорів між ТОВ "ЧМЗ" з постачальниками насіння соняшникового та з переробником ТОВ "ЛІДІЯ- ТИГРІ" встановлено невідповідність ДСТУ насіння соняшника, придбаного ТОВ "ЧМЗ" від ТОВ "С-КОМПАНІ", ТОВ "ЄВРО ФУД ГРУП", ТОВ "ВЕСТ КОМПАНІ ГРУП", ТОВ "МАРСЕЛЛ", ТОВ "ФРУТТА ОПТ ТОРГ" та переданого ТОВ "ЧМЗ" на переробку підприємству ТОВ "ЛІЛІЯ-ТИГРІ"; в ході аналізу умов договорів на поставку насіння соняшника та додатків до відповідних договорів між ТОВ "ЧМЗ" та ТОВ "С- КОМПАНІ", ТОВ "ЄВРО ФУД ГРУП", ТОВ "ВЕСТ КОМПАНІ ГРУП", ТОВ "МАРСЕЛЛ", ТОВ "ФРУТТА ОПТ ТОРГ" відсутня інформації щодо постачання насіння соняшника на адресу підприємства ТОВ "САУНДАГРО". Згідно видаткових накладних (наданих листом - відповіддю № 1/17-Д від 17.05.2019р. (вх. № 34073/10 від 10.06.2019р.)) постачання насіння соняшника від контрагентів-постачальників на адресу ТОВ "ЧМЗ" відбулось в серпні 2018 року, при цьому згідно актів прийому-передачі сировини для переробки, насіння соняшникове передано в вересні 2018 року. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних та копій первинних документів, наданих ТОВ "ЧМЗ" не встановлено укладання договорів на зберігання насіння соняшникового між ТОВ "ЛІЛІЯ-ТИГРІ" та ТОВ "ЧМЗ", ТОВ "С-КОМПАНІ", ТОВ "ЄВРО ФУД ГРУП", ТОВ "ВЕСТ КОМПАНІ ГРУП", ТОВ "МАРСЕЛЛ", ТОВ "ФРУТТА ОПТ ТОРГ". Також згідно з даними фінансового звіту суб`єкта малого підприємства за 9 місяців 2018 р. основні засоби на підприємствах ТОВ "С-КОМПАНІ", ТОВ "ЄВРО ФУД ГРУП", ТОВ "ВЕСТ КОМПАНІ ГРУП", ТОВ "МАРСЕЛЛ", ТОВ "ФРУТТА ОПТ ТОРГ" відсутні. Згідно отриманого листа від Державного підприємства "Держреєстри України" встановлено відсутність факту зберігання на зернових складах насіння соняшникового ТОВ "С-КОМПАНІ", ТОВ "ЄВРО ФУД ГРУП", ТОВ "ВЕСТ КОМПАНІ ГРУП", ТОВ "МАРСЕЛЛ", ТОВ "ФРУТТА ОПТ ТОРГ" та ТОВ "Чугуївський масло завод". Також згідно отриманих листів-відповідей від власників/перевізників автотранспортних засобів, які зазначені в товарно-транспортних накладних встановлено, що перевезення олії соняшникової від контрагента - постачальника підприємству ТОВ "ОМЕГА" фактично не здійснювалось; відсутність переміщення придбаної соняшникової олії також підтверджується недоліками в оформленні ТТН. Отже, оскільки згідно з даними баз даних ДПС України, не встановлено фактичного виробника/постачальника насіння соняшникового, у зв`язку з чим не підтверджується факт постачання насіння соняшникового на адресу ТОВ "ЧМЗ", що унеможливлює факт здійснення переробки насіння соняшника та здійснення реалізації олії соняшникової на адресу ТОВ "ОМЕГА". Щодо посилань податкового органу на податкову інформацію щодо контрагентів ТОВ "ЧМЗ", колегія суддів зазначає, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг). При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та інших податкових зобов`язань, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально. Відсутність у контрагентів позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак вони є окремими платниками податку на додану вартість. Згідно п. 36.5 ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 815/3364/15, від 12.12.2019 у справі № 823/2878/14 , від 12.12.2019р. у справі № 804/9876/14 та підтримується у рішеннях Європейського Суду з прав людини, в тому числі, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Також колегія суддів зазначає, що долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується витягами з ЄДРПОУ, записи в якому в силу положень ч.1,4 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вважаються достовірними, можуть бути використані у спорі з третьою особою та використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Доказів того, що установчі документи визнані недійсними в судовому порядку відповідачем в силу ст.77 КАС України суду першої та апеляційної інстанції не надано. Щодо посилань в акті перевірки на кримінальні провадження, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України. Відповідно до частини першої ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частина четверта ст. 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Відповідно до частини шостої ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Докази наявності вироків, що набрали законної сили стосовно посадових осіб контрагентів та самого ТОВ "ЧМЗ", а також де б досліджувались господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках кримінального провадження в матеріалах справи відсутні. Пояснення, які зафіксовані в не завірених копіях протоколів допиту свідків не доводять жодного факту з приводу вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентом та потребують додаткової перевірки та підтвердження іншими доказами. А враховуючи невідповідність цих копій приписам ст. 75 КАС України щодо достовірності доказів, судом до уваги не приймаються. Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 № 810/4537/13, від 02.04.2019 № 826/6245/19 Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п.201.10. ст.201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Долученими до матеріалів справи копіями квитанцій та податкових накладних (а.с.4-84,т.8) підтверджено, що на момент вчинення спірних правовідносин податкові накладні були зареєстровані у ЄРПН Щодо доводів відповідача про нереальність укладених договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, з підстав дефектності документів на транспортне перевезення та не підтвердження листами перевізників факту вчинення господарської операції, колегія суддів зазначає наступне. Стосовно запитів щодо надання пояснень/відібрання пояснень у суб`єктів господарювання та фізичними особам (перевізниками, водіями), суд звертає увагу на те, що ПК України не наділяє податковий орган повноваженнями направляти запити будь-якій особі України, визначаючи пунктом 73.5. ст.73 ПК України закон передбачає процедуру "зустрічної звірки" з урахуванням положень п.п.78.1.19. п.78.1. ст.78 ПК України. Носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи в силу положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 є саме акт перевірки, а не запити та відповіді на них. Щодо наявності дефектів в оформленні ТТН та статусу вказаних документів у бухгалтерському та податковому обліку, то наявність певних недоліків в оформленні вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Крім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів. Недоліки в оформленні ТТН, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19. Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно до ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, колегія суддів приходить до висновку. що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року по справі № 520/525/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 12.11.2020 року