Ухвала КГС ВС № 41/559

УХВАЛА 12 листопада 2020 року м. Київ Справа № 41/559 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Стратієнко Л.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя - Спичак О.М.) від 30.06.2020, та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Тищенко А.І., судді - Михальська Ю.Б., Яковлєв М.Л.) від 14.09.2020, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" до Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" про стягнення 756 233, 01 грн, ВСТАНОВИВ: 20.10.2020 Науково-виробниче ТОВ "Агро-Інтер" звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №41/559 до Касаційного господарського суду. Касаційна скарга НВ ТОВ "Агро-Інтер" не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав. 28.05.2020 НВ ТОВ "Агро-Інтер" було подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій вказано про те, що докази понесення вказаних витрат будуть подані у порядку статті 221 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №41/559 заяву НВ ТОВ "Агро-Інтер" про розподіл судових витрат залишено без розгляду на підставі частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 вказану ухвалу залишено без змін. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні касаційної скарги на ухвалу господарського суду становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року в розмірі 2 102,00 грн. Зважаючи на те, що касаційна скарга подана 20.10.2020 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №41/559, то відповідач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Проте, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі. При цьому, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що сплата судового збору за подання заяви про розподіл судових витрат не передбачена, а тому судовий збір за оскарження рішень суду щодо розподілу судових витрат сплачуватись не повинен, що, на думку заявника, узгоджується з приписами статті 3 та частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір». Проте, суд враховує правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15, відповідно до якої підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що положення цієї норми, якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15. Отже, за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 про залишення без розгляду заяви про розподіл судових витрат, яка була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №41/559 скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з несплатою судового збору, заявнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Також, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. В абзаці 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Проте, в порушення вищенаведених вимог процесуального законодавства у поданій касаційній скарзі не зазначено, які норми матеріального чи процесуального права були неправильно застосовані або порушені судами попередніх інстанцій. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу. Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №41/559 залишити без руху.

2. Надати Науково-виробничому Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Науково-виробничому Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Л. Стратієнко