Постанова 4813 № 521/6110/20

Номер провадження: 33/813/1263/20 Номер справи місцевого суду: 521/6110/20 Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.11.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Князюк О.В., за участю секретаря судового засідання Бикової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2020 року в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, - ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.05.2020 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. Не погодившись із постановою суду 08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить: -поновити пропущений строк оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 05 травня 2020 року. -скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 05 травня 2020 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що при оголошенні оскаржуваного рішення апелянт присутній не був, копію постанови отримав лише 28.09.2020 року, жодних судових повісток та повідомлень, передбачених законодавством засобами зв`язку на його адресу не надходило. Із оскаржуваною постановою апелянт не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню в частині накладення адміністративного стягнення з наступних підстав. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимогам закону було розглянуто справу за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не повідомивши про день та час розгляду даної справи належним чином. ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції, що незважаючи на неналежне сповіщення, він не зміг прибути до суду у призначений час, так як знаходився на самоізоляції у зв`язку зі спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19. Апелянт, не мав також змоги надіслати письмову заяву на адресу суду про відкладення розгляду справи та можливості повідомити про неналежне самопочуття як причини неявки. Крім того, ОСОБА_1 вважає, огляд на стан сп`яніння було проведено працівниками поліції з порушенням вимог статті 266 КУпАП, а тому таким, що вважається недійним. Таким чином апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було виконано обов`язок щодо забезпечення кожному учаснику реального доступу до правосуддя, що вимагається ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що тягне за собою безумовне скасування постанови суду першої інстанції. 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме медичної довідки, відповідно до якої ОСОБА_1 1969 року народження, знаходився на амбулаторному обстеженні та лікуванні з 18.05.2020 до 25.05.2020 року. Також апелянт звертає увагу суду на те, що із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з камери поліцейського, відеозйомка обстановки та обставин подій правопорушення з моменту початку виконання службових обов`язків поліцейськими безперервно до її завершення не велася. Також, на відео фіксації у апелянта ознаки алкогольного сп`яніння: нестійка хода, почервоніння очей, як зазначено поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення та зазначено в оскаржуваній постанові не вбачається, що фактично вказує на неналежність та недопустимість відеозапису в якості доказу в даній справі. Більш того, апелянт вказує, що обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджуються відеозаписом, оскільки на відеозаписі не зафіксовані обставини зупинки транспортного засобу, під керування апелянта, тому належних та допустимих доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння відсутні в матеріалах справи. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 у судове засідання, яке було призначено на 20.05.2020 року не з`явився У зв`язку з цим та враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності. Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З матеріалів справи вбачається, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_2 , з постановою апелянт ознайомився лише 28.09.2020 року. У зв`язку з вище наведеним не мав можливості оскаржити постанову у встановлений законодавством десятиденний строк. Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд приходить до висновку, що причина пропуску строку ОСОБА_2 на апеляційне оскарження, є обґрунтованою, тому строк на апеляційне оскарження постанови суду підлягає поновленню. Перевірка доводів апеляційної скарги. Позиція апеляційного суду Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу, впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від23грудня 2005року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення 02 квітня 2020 року о 06 годині 30 хвилин у місті Одесі по вул. Космонавтів, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mazda 323», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер «7510» в присутності двох свідків, результат позитивний 1,08 %. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. За даним фактом відносно ОСОБА_1 співробітниками полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції складено протокол серії ДПР 18 № 273799 від 02 квітня 2020 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України (а.с. 3). Згідно результату алкотестеру Drager «Alcotest 7510» (прилад ARLM 0414) від 02 квітня 2020 року вбачається, що при перевірці ОСОБА_1 на вміст алкоголю в крові на час затримання за управлінням транспортного засобу у останнього було виявлено 1,08 % алкоголю в крові (а.с. 4, 5). Зі змісту акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме «Alcotest 7510» (прилад ARLM 0414), вбачається, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння позитивний 1,08 %, з чим останній погодився, що підтверджується його особистим підписом у зазначеному акті (а.с. 6). Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Жодних зауважень до протоколу, а також заперечень щодо перебування за кермом транспортного засобу ОСОБА_1 не зазначав ні у протоколі, ні у наданих поясненнях, тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо припущення відсутності зупинки транспортного засобу та факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Вина водія ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 273799 від 02 квітня 2020 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які були присутні при затриманні водія ОСОБА_1 та підтвердили факт його проходження перевірки на приладі «Драгер «7510», даними огляду водія ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager «Alcotest «7510» (прилад ARLM 0414) від 02 квітня 2020 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 02 квітня 2020 року, відеозаписом з нагрудної камери співробітників поліції. Виходячи з зазначеного суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП. Проте, враховуючи факт того, що справа була розглянута за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та ОСОБА_1 з поважних причин, а саме у зв`язку з перебуванням на амбулаторному обстеженні та лікуванні з 18.05.2020 до 25.05.2020 року не з`явився до суду та не повідомив причини неявки, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Разом з тим, відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, районний суд, розглянувши справу без участі ОСОБА_2 , порушив його право на захист, а тому ухвалена постанова є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню. Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Проаналізувавши норми національного закону та, враховуючи конвенційні положення стосовно строків давності, використовуючи право, надане судам загальної юрисдикції тлумачити зазначені норми для цілей подолання суперечної правозастосовної практики, яка послабляє гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також зазначити наступне. За загальним правилом статті 9 КУпАП наявність складу правопорушення є необхідною підставою для адміністративної відповідальності. Частиною першої ст. 9 КУпАП передбачено, що особа підлягає адміністративній відповідальності лише за те правопорушення, відносно якого встановлена вина. Відсутність вини в скоєнні адміністративного правопорушення за зазначеною нормою закону виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення. Проаналізувавши норми національного закону та, враховуючи конвенційні положення, суд апеляційної інстанції, використовуючи право, надане судам загальної юрисдикції тлумачити зазначені норми для цілей подолання суперечної правозастосовної практики, яка послабляє гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу, дійшов до наступного висновку. Строк давності не тільки забезпечує правову визначеність та остаточність судового рішення, попередження порушень прав осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, але й надає законне право порушнику уникнути переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення, в даному випадку - притягнення до адміністративної відповідальності за закінченням строку давності, який передбачений національним законом - частиною 2 статті 38 Кодекс України про адміністративні правопорушення. Водночас, зі змісту ч.1 ст.38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку. Тобто, для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, пов`язується з вчиненням особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В даному випадку судом встановлено, 02 квітня 2020 року о 06 годині 30 хвилин у місті Одесі по вул. Космонавтів, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mazda 323», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер «7510» в присутності двох свідків, результат позитивний 1,08 %. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. З огляду на наведене, в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст.38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП.

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційного оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2020 року скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Князюк