Постанова 4812 № 488/4584/18

11.11.20 22-ц/812/1784/20 Єдиний номер справи 488/4584/18 Провадження 22-ц812/1784/20 Головуючий по 1 інстанції Лазарева Г.М. Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 11 листопада 2020р. м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О., секретар судового засідання Лівшенко О.С., за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2020р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Корабельна районна державна адміністрація Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини, встановила: В жовтні 2018 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що з відповідачкою не досягнуто згоди щодо місця проживання їх доньки ОСОБА_5 . Оскільки він має добрі відносини з донькою, приділяє їй багато уваги, робочий графік дозволяє приділяти вихованню дитини достатньо часу, має матеріальний стан, який зможе забезпечити комфортне проживання, а відповідачка веде аморальний спосіб життя, не має постійного доходу і житла на праві власності, що може негативно вплинути на стан доньки, позивач просив визначити місце проживання доньки з ним. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2020р. у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України). Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» роз`яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 травня 2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , який було розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2018р. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин сторони проживають окремо, а саме ОСОБА_4 разом з дитиною мешкають в квартирі АДРЕСА_1 , а відповідач - в квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, має у власності квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_2 . Згідно акту обстеження умов проживання, складеного 01 вересня 2020 року працівниками адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, в квартирі АДРЕСА_2 для дитини створені належні умови для проживання, утримання, навчання та всебічного розвитку. 10 січня 2019р. ОСОБА_1 звернувся до Центрального ВП ГУНП в Миколаївської області для фіксації факту конфлікту з відповідачкою щодо побачень з дитиною. Від написання заяви та дачі пояснень позивач відмовився. Доказів щодо матеріальної неспроможності відповідачки забезпечувати дитину та про її аморальну поведінку матеріали справи не містять. За висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 03 квітня 2019 року є недоцільним проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 з батьком. У засіданні органу опіки та піклування приймали участь обоє батьків дитини, при цьому позивач не зміг дати чіткої відповіді в чому саме полягає негативна характеристика відповідачки. Враховуючи наведене, а саме наявність спору між батьками щодо місця проживання доньки, який вони в досудовому порядку вирішити не змогли, психофізіологічні особливості малолітньої дитини, а також виходячи з балансу інтересів дитини та її батьків, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність виняткових обставин для розлучення дитини з матір`ю. У зв`язку з чим вірно визначив, що встановлення місця проживання дитини з матір`ю буде максимально відповідати її інтересам. Посилання в апеляційній скарзі на не врахування незадовільного майнового стану відповідачки та її неналежним опікуванням донькою не можна визнати обґрунтованими, тому що наявним в матеріалах справи доказам з цього приводу дана оцінка у відповідності зі ст.89 ЦПК. Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню. Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2020р. - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК. Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2020р. Головуючий: Судді: