Постанова 4804 № 234/15408/19

Єдиний унікальний номер 234/15408/19 Номер провадження 22-ц/804/2982/20 П О С Т А Н О В А Іменем У К Р А Ї Н И 11 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд колегією в складі: Суддів Никифоряка Л.П. (доповідач), Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в м. Бахмут цивільну справу без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про захист прав споживача та стягнення коштів за договором банківського вкладу, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 липня 2020 року (головуючий у суді 1 інстанції Кравченко О.Ю.), В С Т А Н О В И В: 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в якому виклала вимоги до Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» - Банк про стягнення коштів за договором банківського вкладу. Позов обґрунтовувала тим, що Банк порушив умови Договору банківського вкладу (депозиту) № GB_KM/0614/UAH Договір, оскільки по закінченні строку зберігання відмовляється на вимогу вкладника повертати депозит 40800,00грн та відсотки в розмірі 6404,00грн. На думку заявника, неналежне виконання взятих на себе зобов`язань має наслідком відповідальність визначену пунктом 4.2 Договору у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі 2670,00грн, та є підставою для застосування відповідальності передбаченої частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - Закон у вигляді пені в розмірі 3% від вартості послуги за кожен день прострочення що становить 26512,56грн. Також позивач вимагала покласти на відповідача витрати пов`язані із правничою допомогою адвоката в розмірі 5000,00грн. У відзиві на позовну заяву від 06 серпня 2020 року /а.с.33-35, 46-48/ представник Банку зазначає, що вкладником не додержана письмова форма договору, оскільки відсутній касовий документ на суму 40800,00грн про внесення коштів за Договором, з огляду на що він є нікчемним. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 06 липня 2020 року відмовлено в задоволенні позову. Суд виходив з того, що позивачем не доведено додержання вимог законодавства щодо письмової форми договору банківського вкладу, оскільки позивач не підтвердила внесення грошової суми в розмірі 40800,00грн та не надала жодного документу в підтвердження внесення готівки. Згідно висновків суду не підтверджені обставини з приводу відкриття на підставі Договору банківського вкладу депозитного рахунку на ім`я позивача, також зазначений в квитанції про виплату процентів за Договором рахунок в Банку не відкривався та вказана в квитанції операція не здійснювалась і Банком не обліковувалась. В апеляційній скарзі позивач просила рішення скасувати та позов задовольнити. В обґрунтування скарги заявник посилалася на те, що суд безпідставно не врахував обставин щодо укладення самого договору на певних умовах, також обставин щодо сплати процентів на умовах визначених в Договорі, які підтверджуються самим Договором та квитанцією на видачу готівки № 3045видат від 23 квітня 2018 року, та які по своїй формі і змісту відповідають вимогам чинного законодавства, що до них ставляться. Також заявник стверджувала про те, що виплата процентів в строки та в розмірі що обумовлені Договором свідчать про фактичне його виконання. На час розгляду справи відзив не надходив. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. 20 квітня 2017 року між вкладником ОСОБА_1 та Банком в особі начальника Краматорського відділення AT «Місто Банк» Красніковою Ю.С. укладено Договір банківського вкладу (депозиту) в національній валюті без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення № GB_KM/0614/UAH Договір депозиту за умовами якого ОСОБА_1 передала Банку 40 800,00грн на зберігання строком з 20 квітня 2017 року по 23 квітня 2018 року під 19,5% річних; та Договір скріплений підписами ОСОБА_3 , яка діяла від імені Банку на підставі Довіреності № 22 від 01 лютого 2017 року і вкладника ОСОБА_1 , а також скріплений відтиском печатки Краматорського відділення Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» /копія Договору а.с.6-8/. За змістом Додатковою угоди № 1 до Договору банківського вкладу (депозиту) в національній валюті без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення № GB_KM/0614/UAH продовжено термін дії Договору депозиту та зазначено строк зберігання вкладу 40 800,00грн з 20 квітня 2017 року до 24 квітня 2019 року за відсотковою ставкою 19,5% річних /а.с.98/. В заяві на видачу готівки № НОМЕР_1 ВИДАТ відображена інформація про здійснення касової операції 23 квітня 2018 року по видачі відсотків по депозиту за період з 21 квітня 2017 року по 22 квітня 2018 року ОСОБА_1 , яка пред`явила паспорт серії НОМЕР_2 в загальній сумі 6400,00грн; та заява скріплена підписами отримувача, контролера, бухгалтера та касира Банку, а також містить відтиск штампу Банку із зазначенням реквізитів останнього /а.с.10/. Довідка Банку від 05 лютого 2020 року № 71 містить інформацію про те, що Договір № GB_KM/0614/UAH від 20 квітня 2017 року на суму 40800,00грн укладений з ОСОБА_1 , в системі обліку Банку не відкривався, так само не відкривався рахунок № НОМЕР_3 і не вносились грошові кошти в розмірі 40800,00грн; також відсутній в системі обліку рахунок з обліку відсотків № НОМЕР_4 та на нього не зараховувались відсотки в сумі 6400,00грн та не виплачувались вкладнику 23 квітня 2018 року /а.с.66/. Інформація такого ж змісту що і в Довідці Банку від 05 лютого 2020 року № 71 міститься і в Інформації наданій Банком на вимогу суду /а.с.92-93/. В інформації № 520/1 від 02 серпня 2019 року за зверненням вкладника ОСОБА_1 повідомлялось також, що Банк звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення діянь, що містить ознаки кримінальних правопорушень, колишнім начальником Краматорського відділення ПАТ «Місто Банк» ОСОБА_3 , пов`язаних з порушенням порядку укладення депозитних договорів, підробленням документів, привласненням коштів та перевищенням повноважень по операціях банківських вкладів /а.с.96-97/. В заяві про кримінальне правопорушення від 22 грудня 2018 року Краматорському відділу Національної поліції в Донецькій області Банк повідомляв про причетність начальника Краматорського відділення АТ «Місто Банк» ОСОБА_3 до вчинення діянь що полягали в невнесенні в програмний комплекс ОДБ САБ «Мебіус Банк» прибуткових касових ордерів за 2018 рік, внесенні ОСОБА_3 за допомогою особистого «логіна» та паролю несанкціонованих змін до банківських рахунків та привласнення коштів, що мають ознаки передбачені частинами 2, 5 статті 191 КК України, статті 362 КК України та частиною 1 статті 366 КК України /а.с.99-102, витяг з єдиного реєстру а.с.103/. 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 та адвокат Шейко Інна Олександрівна уклали Договір про надання правової допомоги в Додатковій угоді №1 до якого від 21 серпня 2019 року визначено розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 5 000,00грн /а.с.22-23, 56/ Відмовляючи в позові суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем не підтвердженні обставини щодо додержання письмової форми договору банківського вкладу. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції які стали предметом апеляційного оскарження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката та іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Як передбачено пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Відповідно до пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 14 серпня 2003 року за № 337, яка діяла на час укладення Договору, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник касового документа) або інший документ, що є підтвердження про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідно до частини 2 статті 1060 ЦК України та п. 3.3. Постанови НБУ № 516, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Прийом готівки, її видача клієнту банку та інші операції регламентовані Інструкцією про ведення касових операцій банками України (далі Інструкцією), затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 103 від 25 вересня 2018 року. Відповідно до п. 151 Інструкції, Банк (філія, відділення) після завершення видачі готівки клієнту відповідно до законодавства України, умов договору та згідно з Положенням про організацію роботи щодо здійснення касових операцій, правилами платіжної системи зобов`язаний йому надати у вигляді паперового або електронного документа один примірник видаткового касового документа (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер). Таким чином для отримання готівки клієнт повинен написати відповідну заяву (намір на отримання готівки), а після отримання готівки повинен підписати видатковий касовий ордер, що підтверджує факт отримання готівки. У даній справі Банк не заперечував обставин з приводу підписання Договору депозиту працівником банку відповідно до її повноважень наданих довіреністю, також не ставив під сумнів обставин щодо скріплення Договору та Додаткової угоди № 1 до Договору відповідною печаткою відділення Банку. Однак стверджував про те, що Договір, в системі обліку Банку не відкривався, так само не відкривався рахунок № НОМЕР_3 і не вносились грошові кошти в розмірі 40800,00грн та відсутній в системі обліку рахунок з обліку відсотків № НОМЕР_4 і на нього не зараховувались відсотки в сумі 6400,00грн та не виплачувались вкладнику 23 квітня 2018 року і пов`язував наявність таких обставин з діями ОСОБА_3 , яка на час укладення договору була керівником Краматорського відділення ПАТ «Місто Банк» щодо порушення нею порядку укладення депозитних договорів, підробленням документів, привласненням коштів та перевищенням повноважень по операціях банківських вкладів, які містять ознаки кримінального правопорушення. Як роз`яснив Верховний Суд у пункті 40 своєї постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору». Споживач не повинен нести втрати та зазнавати якісь незручності через вади та недоліки в оформленні документів, допущені працівниками банку, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій в силу пункту 174 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №

174. Тобто, на підтвердження укладення договорів банківського вкладу та внесення грошових коштів на депозитні рахунки суди зобов`язані приймати навіть ті квитанції, які не відповідають певним вимогам законодавства і умовам договору банківського вкладу через недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства. Враховуючи викладене, суд першої інстанції належним чином не перевірив доказів, поданих позивачем, не зважав на зміст самого договору та додаткової угоди, також безпідставно не взяв до уваги надану позивачем квитанцію про отримання процентів по депозиту. В результаті чого не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини 1 першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Наявність обставин щодо виникнення зобов`язання за Договором банківського вкладу позивач, окрім самого факту укладення і підписання Договору депозиту також пов`язував із обставинами що свідчать про його виконання, а саме укладенням Додаткової угоди до Договору, отриманням відсотків у строк та розмірі визначеному умовами Договору, що охоплюються поняттям договору банківського вкладу. Вираження волі повноважного представника Банку відбулось вчиненням певних дій, складанням та підписанням письмового Договору, та суд апеляційної інстанції вважає, що мало місце втілення волі у письмовому вираженні. Та стосовно обставин справи спростування презумпції правомірності не було, оскільки недійсність правочину /договору банківського вкладу/ прямо законом не встановлена, та Банк не довів тих обставин на які він посилався, щодо відсутності волевиявлення сторін на укладення Договору. Зміст зобов`язання в наведеному Договорі викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Договору дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до розміщення вкладником коштів на депозитному рахунку банку на визначений в договору строк із сплатою процентів за їх використання. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх заперечень є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Суд першої інстанції не відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення Кредитного договору, Додаткової угоди та квитанції про виплату процентів та помилково вважав що зазначені документальні докази є неналежними письмовими доказами які були вирішальними для розгляду справи щодо укладення договору та виникнення відносин з приводу банківського вкладу. Вирішення спору у даній справі не може бути покладено в залежність від недоліків в оформленні документів, допущені працівниками банку. Та обставини справи слід оцінювати в сукупності із всіма доказами, які спромоглася надати відповідач за обставин що склалися. Вирішальним для результатів розгляду даної справи суд апеляційної інстанції вважає те, що вкладник при всій обачності була позбавлена можливості гарантувати захист свого права за обставин вчинення працівником Банку дій пов`язаних з порушенням порядку укладення депозитних договорів, підробленням документів, привласненням коштів та перевищенням повноважень по операціях банківських вкладів. З огляду на що, за встановлених обставин спір що виник не може бути врегульованим та вирішеним без врахування того, що саме на Банк покладено обов`язок з приводу дотримання законодавства при здійсненні фінансових операцій із клієнтами, та саме останній повинен відповідати за негативні наслідки від таких дій своїх працівників. Вкладник за обставин що склалися не має практичної доступної для неї можливості для виправлення встановленого в її справі порушення інакше як шляхом судового тлумачення та захист прав залежить від прийнятності доказів та способу, в який вони повинні оцінюватись. Встановлені факти вказують на те, що Банк, в особі повноважного працівника отримав кошти банківського вкладу від ОСОБА_1 в розмірі визначеному Договором депозиту та повинен їх повернути в строк та в розмірі згідно положень чинного законодавства та умов Договору депозиту. За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України). Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України). Таким чином строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові. Згідно зі статтею 1070 цього Кодексу за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта визначено статтею 1073 цього Кодексу. Невиконання або неналежне виконання зобов`язань банку за договором банківського рахунка, зокрема відмова виконати розпорядження клієнта з видачі йому відповідних сум з рахунка, має наслідком настання відповідальності банку, встановленої договором або законом. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України). Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. Таким чином, у матеріалах цивільної справи не має жодного доказу на спростування позиції ОСОБА_1 з приводу того, що вона не отримала свої гроші з банку після того, як закінчився депозитний договір, а отже позовні вимоги в цій частині є доведеними. Враховуючи, що заявлені суми Банк не оскаржував, то доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та позов підлягає задоволенню в повному обсязі відповідно до наданих позивачем розрахунків. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов, стягнувши з Товариства на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 40 800грн, суму невиплачених відсотків у розмірі 6 404грн, пеню за прострочення повернення депозиту 2 670,44грн та пеню за прострочення надання послуги у розмірі 26 512,56грн, а разом 76 387грн /а.с.56/. Статтею 382 ЦПК України передбачено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір в сумі 768,40грн та у дохід держави та за апеляційну скаргу 1 152,60грн. Також у відповідності до положень статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами - витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000грн, підтвердженому додатковою угодою №1. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 липня 2020 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про захист прав споживача та стягнення коштів за договором банківського вкладу задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 40 800грн, суму невиплачених відсотків у розмірі 6 404грн, пеню за прострочення повернення депозиту 2 670,44грн та пеню за прострочення надання послуги у розмірі 26 512,56грн, а разом 76 387(сімдесят шість тисяч триста вісімдесят сім),00гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000грн. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 152 (тисяча сто п`ятдесят дві) гривень 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року. Судді: