Ухвала КАС ВС № 826/16464/13-а

УХВАЛА 11 листопада 2020 року Київ справа № 826/16464/13-а провадження № К/9901/64842/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В. розглядаючи у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Державна казначейська служба України, про стягнення недоотриманих коштів, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Беспалова О. О. (головуючий), Губської О. А., Сорочка Є. О. І. Суть спору

1. У листопаді 2006 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з указаним позовом, у якому, з урахуванням неодноразових змін і уточнень позовних вимог, просив стягнути з Конституційного Суду України (надалі також відповідач): - заробітну плату в розмірі 120581,55 гривень: - компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1153,68 гривень; - допомогу до відпустки у розмірі посадового окладу в сумі 2680,00 гривень; - матеріальну допомогу в розмірі 44972,25 гривень; - компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 10005,30 гривень; - щомісячне довічне грошове утримання без стягнення податку з доходів фізичних осіб в розмірі 173736, 06 гривень; - вихідну допомогу в розмірі 881898,60 гривень.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що внаслідок застосування посадового окладу в розмірі 1195 гривень, який визначений з недотриманням вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів», під час його роботи на посаді секретаря колегії суддів Конституційного Суду України за період з 01 січня 2005 року по 03 листопада 2005 року невірно розраховано заробітну плату, відпускні, а при виході у відставку - компенсацію за невикористану відпустку, довічне грошове утримання, вихідну допомогу.

3. За твердженням позивача, розмір його заробітної плати за період з 01 червня 2005 року мав визначатися з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів». Надання зворотної сили вказаній постанові не суперечить закріпленому у статті 58 Конституції України принципу дії нормативних актів у часі, яка допускає можливість надання зворотної сили нормативним актам, що покращують становище особи.

4. Позивач зазначав, що після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 30 червня 2005 року № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» Конституційний Суд України мав самостійно, враховуючи положення статті 44 Закону України «Про статус суддів», здійснити перерахунок посадових окладів суддів Конституційного Суду України.

5. Також позивач указував на обов`язок Конституційного Суду України здійснити перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років, розрахувавши його у відсотковому співвідношенні від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а не від розміру посадового окладу, однак відповідач вказані перерахунки не провів.

6. За розрахунками позивача, з 01 червня 2005 року він повинен був отримувати заробітну плату в сумі 43115 гривень, до якої входять: - оклад (332x12,5), збільшений на 60 відсотків - 6640 гривень; доплата за вищий кваліфікаційний клас судді (400 гривень); - надбавка за вислугу років (40 відсотків від суми посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас) - 2828 гривень; - надбавка за інтенсивність (90 відсотків від суми посадового окладу, доплати кваліфікаційний клас, надбавки за вислугу років) - 8881,20 гривень; - надбавку за напруженість та складність роботи (90 відсотків від суми посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас) - 6635 гривень; - надбавка за високі досягнення в праці та виконання особливо важливої роботи (75 відсотків від суми посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас) - 5280 гривень; - надбавка за вчений ступінь (15 відсотків посадового окладу) - 1056 гривень; - надбавка за почесне звання «Заслужений юрист України» (30 відсотків від посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас) - 2112 гривень; - надбавка за таємність (15 відсотків посадового окладу) - 1056 гривень; - щомісячна премія (25 відсотків з суми вищенаведених виплат) - 8623,50 гривень.

7. Відповідач позов не визнав, наполягаючи на безпідставності заявлених позовних вимог, і просив відмовити в його задоволенні. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

8. ОСОБА_1 з 18 жовтня 1996 року працював суддею, секретарем Колегії суддів Конституційного Суду України.

9. Рішенням З`їзду суддів України від 03 листопада 2005 року ОСОБА_1 звільнений з посади у відставку у зв`язку з закінченням строку повноважень.

10. На підставі розпорядження в. о. Голови Конституційного Суду України від 08 листопада 2005 року з позивачем проведені розрахунки при звільненні з роботи.

11. Так, розмір заробітної плати ОСОБА_1 на час звільнення з посади судді Конституційного Суду України (секретаря Колегії суддів Конституційного Суду України) становив 9639,31 гривень і складався з посадового окладу, надбавки за кваліфікаційний клас, надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, надбавки за високі досягнення в праці та виконання особливо важливої роботи, надбавки за напруженість і складність роботи, надбавки за таємність, надбавки за вчену ступінь кандидат наук, надбавки за почесне звання «Заслужений юрист», щомісячної премії. Одночасно позивачу, як судді, який мав право на відставку та продовжував працювати на посаді, виплачувалось довічне грошове утримання судді у розмірі 90% заробітної плати у розмірі 8675,38 гривень на підставі Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150/2002.

12. Відповідно до «Інформації про щомісячну заробітну плату судді Конституційного Суду України у відставці ОСОБА_1 за період його роботи на посаді Секретаря колегії суддів КС України з 01.01.2005 по 31.10.2005 р.» позивач за період з 01 січня 2005 року по 03 листопада 2005 року одержував наступні види виплат: посадовий оклад - 1195,00 гривень (за методом розрахунку - 400*60%*32%*28%*10,5%) на підставі постанови № 2288; Указу № 1150/2002; надбавку за кваліфікаційний клас (вищий) - 400,00 гривень на підставі Указу № 1048/99, постанови № 1350; надбавку за вислугу років - 638,00 гривень (40% від посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас) на підставі Закону № 2862-XII; надбавку за інтенсивність праці - 2009,70 гривень (90% від посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас та надбавки за вислугу років) на підставі постанови № 1350; надбавку за високі досягнення в праці та виконання особливо важливої роботи - 1196,25 гривень (75% від посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас) на підставі Указу № 584/95; надбавка за напруженість і складність роботи - 1435,50 гривень (90% від посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас) на підставі постанови № 1350 (зі змінами постанова КМУ від 14.04.2004 р. № 496); надбавка за таємність - 179,25 гривень (15% від посадового окладу) на підставі постанови від 15.06.1994 р. № 414; надбавку за вчену ступінь (кандидат наук) - 179,25 гривень (15% від посадового окладу) на підставі постанови № 2288; надбавку за почесне звання («Заслужений юрист») - 478,50 гривень (30% від суми посадового окладу та надбавки за кваліфікаційний клас) на підставі Указу Президента України від 11.12.2002 р. № 1150/2002; щомісячну премію - 1927,86 гривень (25% від суми посадового окладу та всіх надбавок) на підставі постанови № 2288.

13. Уважаючи, що вказані виплати за спірний період проведені у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду. ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Справа розглядалась судами неодноразово.

15. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16 травня 2018 року позов задовольнив: стягнув з Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1 120581,55 гривень заробітної плати; 1153,68 гривень відпускних; 2680,00 гривень посадового окладу до відпустки; 44972,25 гривень матеріальної допомоги; 10005,30 гривень компенсації за невикористану відпустку; 173736,06 гривень щомісячного довічного грошового утримання та 881898,60 гривень вихідної допомоги.

16. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заробітної плати позивача з 01 червня 2005 року повинен був визначатися з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», а відповідач повинен був організувати з 01 червня 2005 року оплату праці суддів Конституційного Суду України, як того вимагає частина друга статті 44 Закону України «Про статус суддів».

17. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 вересня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року та залишив позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення.

18. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на тому, що у період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року жодних змін ні в об`ємі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, а тому правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.

19. При цьому суд послався на правові позиції, наведені в постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року (справа № 21-1461а15), від 15 грудня 2015 року в справі № 822/2527/13-а, та позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 23 травня 2018 року (справа № 2а-1796/09-10/2270/12). IV. Провадження в суді касаційної інстанції

20. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

21. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

22. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. V. Позиція колегії суддів

23. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до частини першої статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 2862-ХІІ) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

25. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя (частина друга статті 44 цього ж Закону).

26. За приписами частини четвертої наведеної статті суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

27. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

28. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постановою від 30 червня 2005 року № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» (надалі - Постанова № 514) з 01 червня 2005 року підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.

29. Постановою від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судців» (надалі - Постанова № 865) Кабінет Міністрів України затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції. Зокрема, посадовий оклад за посадою судді Конституційного Суду України визначено на рівні 12,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

30. У початковій редакції Постанови № 865 її пунктом 5 було передбачено, що вона набирає чинності з 1 січня 2006 року.

31. До набрання нею чинності, Кабінет Міністрів України постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 вніс зміни до Постанови № 865, зокрема, пункт 5 якої виклав у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

32. Таким чином, Кабінет Міністрів України на період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами статті 44 Закону № 2862-XII.

33. У подальшому, Вищий адміністративний суд України постановою від 16 травня 2007 року у справі № 17634/06 визнав пункт 5 Постанови № 865 незаконним і в порядку повороту виконання цієї постанови, допущеного судом, визнав, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами № 513 і № 514.

34. Верховний Суд України за результатом аналізу наведених норм права дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України, діючи відповідно до статті 8 Закону № 108/95-ВР, постановою № 865 не просто підвищив посадові оклади, а визначив нові розміри та умови оплати праці суддів, у зв`язку з чим нові посадові оклади могли бути застосовані лише з одночасною втратою чинності зазначеними указами Президента України в частині оплати праці суддів (постанова Верховного Суду України від 03 листопада 2015 року в справі № 21-527а15).

35. Крім того, Верховний Суд України у подібних правовідносинах неодноразово зауважував, що не дивлячись на те, що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом - статтею 44 Закону № 2862-XII, а не статтею 8 Закону № 108/95-ВР, виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам Закону № 108/95-ВР, зокрема статті 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджується одночасно з бюджетом. Оскільки в період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року жодних змін ні в об`ємі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених в постановах №№ 513, 514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було (постанови Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справах №№ 2-а-9288/10/2270, № 822/505/13-а, від 11 листопада 2015 року в справі № 2а/0270/3001/12, від 15 грудня 2015 року в справі № 822/2527/13-а.

36. Колегія суддів не погоджується з цими висновками та зазначає таке.

37. Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

38. Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Сук проти України» від 10 березня 2011 року, «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі «Кечко проти України», пункт 23).

39. Отже, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

40. До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року констатовано заборону органу державної влади посилатися на брак коштів як на причину неможливості виконання власних зобов`язань.

41. Таким чином, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що приписи частини другої статті 44 Закону № 2862-ХІІ як правового акту, який має вищу юридичну силу, підлягають застосуванню безвідносно до приведення Урядом підзаконного нормативно-правового регулювання у відповідність до вимог чинного законодавства та забезпечення відповідного фінансування.

42. Такий підхід до правозастосування відображено в численних постановах Верховного Суду України (від 26 лютого 2013 року по справі № 21-29а13, від 21 січня 2014 року в справі № 21-464а13, від 17 червня 2014 року в справі № 21-91а14, від 13 січня 2015 року в справі № 21-582а14, від 03 листопада 2015 року в справі № 21-527а15, від 27 квітня 2016 року в справі № 736/268/14, від 20 вересня 2017 року в справі № 21-2655а16 та інших) у різноманітних відносинах.

43. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що в період з 01 червня по 31 грудня 2005 року посадовий оклад судді Конституційного Суду України повинен був визначатися на підставі частини другої статті 44 Закону № 2862-ХІІ і пункту 1 Постанови № 513, а саме: 80% від посадового окладу Голови Конституційного Суду України.

44. Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

45. Зважаючи на наведене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 03 листопада 2015 року в справі № 21-527а15, від 04 листопада 2015 року в справах №№ 2-а-9288/10/2270, № 822/505/13-а, від 11 листопада 2015 року в справі № 2а/0270/3001/12, від 15 грудня 2015 року в справі № 822/2527/13-а, та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Керуючись статтями 248, 347, пунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду УХВАЛИЛА: Справу № 826/16464/13-а за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Державна казначейська служба України, про стягнення недоотриманих коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Головуючий М. І. Смокович Судді Н. А. Данилевич Н. В. Шевцова