Постанова КАС ВС № 0540/6555/18-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року м. Київ справа № 0540/6555/18-а адміністративне провадження № К/9901/7551/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Тацій Л.В., суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., - розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (прийняте судом у складі судді Голуб В.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУ Нацполіції), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ Нацполіції, яка полягає у ненаданні йому статусу учасника бойових дій за період з 14.04.2014 по 31.01.2015 року; - зобов`язати ГУ Нацполіції нарахувати та сплатити позивачу грошове забезпечення за участь в антитерористичній операції за період з 14.04.2014 по 31.01.2015; - зобов`язати зарахувати вказаний період до пільгового стажу та стягнути з ГУ Нацполіції моральну шкоду в розмірі 35 000 грн. На обґрунтування позову зазначив, що з 14.04.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ, на посаді заступника начальника Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області, а з 7 листопада 2015 року - на посаді старшого інспектора поліції у Покровському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Весь цей час виконував свої посадові обов`язки безпосередньо в м. Покровську, ніс службу на блокпостах та направлявся у відрядження до інших міст, де проводилася антитерористична операція, а саме м. Авдіївки, м. Мар`їнки. Вважає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у наданні статусу учасника бойових дій за період з 14.04.2014 по 31.01.2015 року. Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 13 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовив. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 19 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що довідкою ГУ Нацполіції засвідчено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 01.02.2015 до 06.11.2015 та з 07.11.2015 до 22.09.2017 був зарахований до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції. Довідка видана на підставі наказів Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України. Щодо залучення позивача до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення у відповідності до п. 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413) у період з 14.04.2014 по 30.01.2015, то доказів виконання дій, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у цей період суду не надано. Оскільки позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, то як наслідок у відповідача відсутні підстави для нарахування та сплати позивачу грошового забезпечення за участь а антитерористичній операції за період з 14.04.2014 по 31.01.2015 та зарахування спірного період до пільгового стажу, а також для відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст вимог касаційної скарги 18 березня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати, та ухвалити нове - про задоволення позову. У скарзі зазначає, що суди не застосували Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Посилається на те, що у період з 14.04.2014 року по 31.01.2015 року він виконував свої посадові обов`язки безпосередньо в м. Покровську, перебував, ніс службу на блокпостах, перебував у відрядженнях до м. Авдіївки та м. Мар`їнки. 08 грудня 2018 року ГУ Нацполіції видало йому посвідчення учасника бойових дій. У відзиві на касаційну скаргу ГУ МВС просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В. Верховний Суд ухвалою від 22 березня 2019 року відкрив касаційне провадження. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року № 884/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано головуючому судді. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ ОСОБА_1 з 14 квітня 2014 року по 07 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України на посаді заступника начальника Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області. З 07.11.2015 - у Покровському відділі поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області на посаді старшого інспектора поліції, з 30.01.2017 - старшого дільничного, офіцера поліції сектору превенції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій від 13 березня 2002 року. Відповідно до довідки начальника ВПС УКЗ ГУНП в Донецькій області від 27.10.2017 № 3567/12/03-2017 ОСОБА_1 дійсно в період 01.02.2015 до 06.11.2015 та з 07.11.2015 до 22.09.2017 був зарахований до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Довідка видана на підставі наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 22.10.2015 № 295; наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 13.12.2015 № 347; наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 14.12.2015 № 348. 27.03.2018 позивач звернувся до ГУ Нацполіції з запитом, зокрема, стосовно довідки № 3567/12/03-2017 від 27.10.2017 щодо зарахування його в списки сил та засобів, які беруть безпосередню участь у проведенні АТО на території Донецької області з 01.02.2015 до 06.11.2015 та 07.11.2015 до 22.09.2017; стосовно рапорту у серпні 2017 року про видачу посвідчення учасника АТО, на який відповіді не отримано. Листом відповідача від 25.04.2018 року № Ш-133/12/01-2018 позивача повідомлено, що відповідно до обліків управління кадрового забезпечення до ГУНП в Донецькій області матеріали щодо встановлення статусу позивачу учасника бойових не надходили, у зв`язку з чим на опрацювання до комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України не направлялись. 15.06.2018 позивач звернувся до керівництва Головного управління Національної поліції в Донецькій області з питанням стосовно внесення в список сил та засобів, які беруть участь в проведенні АТО періоду часу з 14.04.2014 по 01.02.2015, оскільки в цей час проходив службу у Покровському відділі на посаді зам начальника ГО. На це звернення позивача Головним управлінням МВС України в Донецькій області надано відповідь від 13.07.2018 за № Ш-230/ик, відповідно до якої позивача не включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції, забезпечені її проведення на території Донецької та Луганської областей, оскільки рапорти на включення до складу сил і засобів, з метою виконання службових завдань особового складу Красноармійського МВ (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області надавались керівництвом Красноармійського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, а саме колишнім начальником Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_2., який звільнений з органів внутрішніх справ України у 2015 році, опитати останнього не надається можливим. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни визначені Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). Статтею 5 Закону № 3551-XII регламентовано, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Згідно з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 413). Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається: - військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзвязку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції; - працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення. За змістом пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень); документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження. Отже, статус учасника бойових дій у відповідності до приписів Порядку № 413 надається особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що підтверджується відповідними документами, перелік яких наведено у пункті 4 Порядку №

413. Довідкою ГУ Нацполіції засвідчено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 01.02.2015 до 06.11.2015 та з 07.11.2015 до 22.09.2017 був зарахований до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції. Довідка видана на підставі наказів Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України. Як встановили суди, щодо залучення позивача до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення відповідно до п. 2 Порядку № 413 у період з 14.04.2014 по 30.01.2015, доказів виконання дій, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у цей період, суду не надано. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що доводи апелянта стосовно виконання у період з 14.04.2014 по 31.01.2015 своїх посадових обов`язків безпосередньо в м. Покровську, перебування, несення служби на блокпостах, перебування у відрядженнях до м. Авдіївки та м. Мар`їнки не є достатнім доказом про залучення позивача до безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Оскільки позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, то як наслідок у відповідача відсутні підстави для нарахування та сплати позивачу грошового забезпечення за участь а антитерористичній операції за період з 14.04.2014 по 31.01.2015 та зарахування спірного період до пільгового стажу, а також для відшкодування моральної шкоди. З огляду на встановлені судами обставини, а саме те, що доказів виконання позивачем у період з 14.04.2014 по 30.01.2015 дій, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у цей період, суду не надано, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність бездіяльності з боку відповідачів. В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність судових рішень. Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - постановив: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Л.В. Тацій Судді : С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець