LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855757/25037/20-а

від 11.11.2020 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/25037/20-а Суддя (судді) першої інстанції: Волкова С.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Єгорової Н.М. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Катасонова Микити Євгенійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, закриття справи, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Печерського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до інспектора роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Катасонова Микити Євгенійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАМ № 2643748 від 06.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення у розмірі 510 грн. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, без надання оцінки доказам. Зокрема, апелянт зазначила, що судом не встановлено та не досліджено того, яким саме способом відповідачем було встановлено, що саме позивачка здійснила паркування транспортного засобу біля входу у метрополітен, а саме в межі за жовтою обмежувальною лінією, що являється аварійним заїздом. Апелянт зазначила, що станом на час прийняття відповідачем спірної постанови позивачка не здійснювала керування транспортним засобом та не знаходилася у авто. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що саме позивачка здійснила дане правопорушення. Також, апелянт зазначила, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про відсутність такої заборони, як «здійснення стоянки біля метрополітену в межі за жовтою обмежувальною лінією». Правила ПДР містять положення про здійснення дорожньої розмітки, ліній жовтого кольору. Проте, нанесена жовта лінія в місці стоянки автомобіля позивачки не відноситься до жодних їх визначених ПДР розмежувальних розміток, така лінія є лінією іншого, невідомого походження. Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що постановою у справі про адміністративне правопорушення ЕАМ № 2643748 від 06.06.2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_1 06.06.2019 року о 13:05:48 год. в м. Києві по вул. Хорива, 19-В, здійснила стоянку біля входу у метрополітен, а саме: в межі за жовтою обмежувальною лінією, що являється аварійним заїздом, чим порушила пункт 15.10 (д) Правил дорожнього руху України - у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП є наявним та підтверджується наданим стороною відповідача доказом у вигляді відео фіксації з місця події (а саме неналежної стоянки автомобіля INFINITI QX80 д.н.з. НОМЕР_1 ). Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суд першої інстанції та зазначає наступне. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність. Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2643748 від 06.06.2020 року зазначено, що ОСОБА_1 06.06.2019 року о 13:05:48 год. в м. Києві по вул. Хорива, 19-В, здійснила стоянку біля входу у метрополітен, а саме: в межі за жовтою обмежувальною лінією, що являється аварійним заїздом, чим порушила пункт 15.10 (д) Правил дорожнього руху України - у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Згідно п.15.10 (д) ПДР стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Частина 3 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Як вбачається зі змісту відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, що міститься у матеріалах справи, автомобіль марки INFINITI QX80 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачці ( ОСОБА_1 ) був припаркований біля входу у метрополітен, в межі за жовтою обмежувальною лінією, що являється аварійним заїздом, що є порушенням п.15.10 ПДР та, в свою чергу вказує на вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП - порушення правил зупинки, стоянки, що створює неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів. Доводи апелянта про те, що судом не встановлено та не досліджено того, яким саме способом відповідачем було встановлено, що саме позивачка здійснила паркування транспортного засобу біля входу у метрополітен, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), а також накладення стягнення при розгляді цих справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлюються ст.ст.279-1 -279-4 цього Кодексу. Так, згідно ст.279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу(ч.1). Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) (ч.3). Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч.5). Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу). В даному випадку інспектор встановивши за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів власника автомобілю марки INFINITI QX80 д.н.з. НОМЕР_1 , виніс оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 510 грн. за порушення вимог ч. 3 ст. 122 КпАП України. Враховуючи те, що власником транспортного засобу марки INFINITI QX80 д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 і цей факт не заперечується апелянтом, а адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, зафіксоване відеозйомкою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність і законність винесеної відповідачем постанови. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов Н.М.Єгорова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»