Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 810/1697/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1697/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимог, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 за № 0107061309; податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 за № 0107131309; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 за № 0107161309; податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 за № 0107171309; податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 27.12.2017 за №0107151309; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 за № Ф-0107101309; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 року № Ф-0107191309; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 за № 010791309; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 за № 0107181309; рішення № 35/ФОП/10-36-13-09 від 03.01.2017 «Про розгляд заперечення». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження № 32016000000000015, досудовим розслідуванням встановлено проведення позивачем незаконної діяльності з обміну валюти та використання найманої праці без оформлення трудового договору. Так, апелянт стверджує, що в ході перевірки встановлено не включення позивачем до складу доходу суми доходу, отриманого ним від здійснення валютно-обмінних операцій у розмірі грошових коштів, вилучених під час проведення у позивача обшуку. У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника. Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні. 19 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції. Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є фізичною особою, зареєстрованою суб`єктом підприємницької діяльності, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації № 2 353 000 0000 032436 від 05.11.2013. Основними видами господарської діяльності позивача є «Роздрiбна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах» (КВЕД 47.71), «Роздрiбна торгівля взуттям i шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах» (КВЕД 47.72) та «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (КВЕД 68.20). Згідно даних з реєстру платників єдиного податку, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.12.2013 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку другої групи (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/edpod). У період з 27.11.2017 по 01.12.2017, на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17.08.2017 у справі № 761/28128/17, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДФС у Київській області від 24.11.2017 № 2154, посадовою особою Головного управлінням ДФС у Київській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2000 по 31.12.2017. Результати перевірки оформлені актом від 08.12.2017 № 965/10-36-13-09/ НОМЕР_1 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 , за період діяльності з 01.01.2000 року по 31.12.2017 року (далі - Акт перевірки) (а.с.14-39). Перевіркою встановлені порушення позивачем: - підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, в частині неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014, 2015 та 2016 роки; - пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу на загальну суму 2 688 536,41 грн. без ПДВ, в тому числі за 2014 рік у сумі 210 430,00 грн. без ПДВ, за 2015 рік у сумі 577 080,00 грн. без ПДВ та за 2016 рік у сумі 1 901 026,41 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 483 142,65 грн, в тому числі за 2014 рік в сумі 32 849,90 грн., за 2015 рік в сумі 108 108,00 грн. та за 2016 рік в сумі 342 184,75 грн.; - пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 37 171,59 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 8 656,20 грн. та за 2016 рік в сумі 28 515,39 грн.; - пункту 2 частини першої статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 243 792,03 грн.; - підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на доходи фізичних осіб на суму 1 488,24 грн.; - пункту 1.3 статті 161 розділу ХХ Перехідних положень та пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору в сумі 124,02 грн.; - пункту 1 частини першої статті 7, частин п`ятої та восьмої статті 8, частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2 326,06 грн. При перевірці були використані матеріали кримінального провадження №32016000000000015, відомості, відображені в податкових деклараціях платника єдиного податку за 2014, 2015 та 2016 роки, відомості, відображені у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014, 2015 та 2016 роки, відомості, відображені у звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та відомості Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів. Як вбачається зі змісту Акта перевірки, відповідно до інформації, що наявна у матеріалах кримінального провадження № 32016000000000015, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 проводив діяльність з обміну валюти в офісному приміщенні за адресою м. Біла Церква, вул. Шевченко, буд.7 без наявності ліцензії (дозволу) Національного банку України на здійснення валютно- обмінних операцій. В ході проведення 27.04.2016 обшуку у приміщеннях, розташованих за вказаною адресою, вилучено грошові кошти у національній та іноземній валютах, а саме, 814 670,00 грн., 180,00 євро, 51 000,00 російських рублів та 21 035,00 доларів США, що загалом, з урахуванням офіційного курсу гривні, установленого Національним банком України до цих валют, становить суму 1 374 028,41 грн. Посилаючись на легалізовані матеріали негласних слідчих дій та показання свідків, отриманих у ході досудового розслідування, контролюючий орган зробив висновок про те, що грошові кошти у сумі 1 374 028,41 грн. є доходом позивача, отриманим від здійснення валютно - обмінних операцій, а також про використання позивачем праці фізичної особи без оформлення з нею трудових відносин. На підставі наведених обставин, перевіркою правильності декларування валових доходів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановлено заниження позивачем загального доходу від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування на суму 2 688 536,41 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 210 430,00 грн., за 2015 рік в сумі 577 080,00 грн., за 2016 рік в сумі 1 901 026,41 грн. (з яких 526 998,00 грн. дохід отриманий згідно даних декларації платника єдиного податку за 2016 рік, 1374 028,41 грн. дохід отриманий від здійснення валютно - обмінних операцій та вилучених під час проведення обшуку 27.04.2016). У зв`язку із твердженням про заниження позивачем доходу від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, податковий орган дійшов висновку про заниження ним військового збору на суму 37171,59 грн. (в тому числі за 2015 рік в сумі 8656,20 грн., за 2016 рік в сумі 28515,39 грн.) та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 243 792,03 грн. У зв`язку із твердженням про використанням позивачем праці особи без належного оформлення трудових відносин з нею, відповідач робить висновок про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на 1488,24 грн., військового збору на суму 124,02 грн. та єдиного внеску на з загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 2326,06 грн. Акт перевірки надісланий позивачеві поштовим відправленням. За твердженням позивача, Акт перевірки отриманий ним 11.12.2017, що підтверджуються роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти (а.с.41). Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач надав свої заперечення, направлені на адресу відповідача поштовим відправленням 18.12.2017, що підтверджується поштовою накладною (а.с.56). Згідно змісту листа «Про розгляд заперечення» ГУ ДФС у Київській області № 35/ФОП/10-36-13-09 від 03.01.2017, заперечення позивача на Акт перевірки залишено без розгляду у зв`язку із недотриманням ним вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки термін подання заперечень розпочинається з 13.12.2017, а 19.12.2017 є останнім днем їх подання (а.с.57-58). На підставі акта перевірки від 08.12.2017 № 965/10-36-13-09/ НОМЕР_1 , відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 № 0107061309, яким за порушення пункту 167.1 статті 167, пункту 177.1 статті 177, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати фізичними особами за результатами річного декларування» на 603 928,32 грн., у тому числі, на 483 142,65 грн. за податковим зобов`язанням, на 120 785,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.42); податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 № 0107131309, яким за порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 3 908,07 грн., у тому числі, на 1488,24 грн. за податковим зобов`язаннями, на 930,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), на 679,68 грн. - суму пені (а.с.43); податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 № 0107161309, яким за порушення пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» на 46 464,49 грн., у тому числі, на 37 171,59 грн. за податковим зобов`язанням та на 9 292,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.44); податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 № 0107171309, яким за порушення пункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 258,17 грн., у тому числі, на 124,02 грн. за податковим зобов`язанням, на 77,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), на 56,64 грн. - суму пені (а.с.45); податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 27.12.2017 № 0107151309, яким за порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, до позивача за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати фізичними особами за результатами річного декларування» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510,00 грн. (а.с.46); вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107101309 за якою, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від позивача вимагається сплатити недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 243 792,03 грн. (а.с.47); вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107191309 за якою, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від позивача вимагається сплатити недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 326,06 грн. (а.с.49); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107091309 яким, за порушення пункту другого частини 1 статті 7, частини 11 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 36 246,70 грн. (а.с.48); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107181309 яким, за порушення пункту другого частини 1 статті 7, частини 11 статті 8, частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 859,87 грн. (а.с.50). Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимоги та рішення податкового органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що матеріали кримінального провадження в правовому контексті можуть бути доказами лише в рамках відповідного кримінального провадження. Відсутність вироку у такому кримінальному провадженні (що є кінцевим його результатом), яким би визначалась винуватість тієї чи іншої особи, позбавляє відповідача можливості самостійно встановлювати ті чи інші обставини на підставі матеріалів кримінального провадження. За таких обставин, матеріали кримінального провадження № 32016000000000015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2016, за відсутності вироків, не можуть бути належними та допустимими доказами правомірності здійснених контролюючим органом висновків та оскаржуваних у даній справі рішень. Докази проведення під час перевірки аналізу первинної фінансово-господарської та бухгалтерської документації позивача в матеріалах справи відсутні. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 291.2 статі 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Згідно з пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; 4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; 5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, Єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. При цьому підпунктом 2 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють обмін іноземної валюти. Тобто, з вищевикладеного вбачається, що здійснення суб`єктом господарювання діяльності з обміну іноземної валюти унеможливлює застосування ним спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а платник єдиного податку, при здійсненні такої діяльності, зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України. Платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах (підпункт 297.3 статті 297 Податкового кодексу України). В силу положень пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Пунктом 86.1. статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Як було вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для висновків контролюючого органу про заниження позивачем доходу від здійснення ним підприємницької діяльності стало твердження відповідача про здійснення позивачем діяльності із обміну іноземної валюти, обґрунтоване контролюючим органом наявними в матеріалах кримінального провадження №32016000000000015 показаннями свідків та фактом вилучення під час обшуку в приміщенні за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченко, буд. 7 грошових коштів у національній та іноземній валюті, які, за твердженням відповідача, належать позивачеві. Однак, в матеріалах справи відсутні, а апелянтом не надано доказів належності позивачеві приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де було вилучено кошти в межах кримінального провадження. Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що вилучені під час проведення обшуку за вказаною адресою грошові кошти в національній та іноземній валюті належать позивачеві Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . Більше того, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 11-сс/796/1601/2017, задоволена скарга власника тимчасово вилучених грошових коштів ОСОБА_3 та відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУФР ГУ ДФС у Київській області про накладання на них арешту. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.07.2016 у справі № 761/23058/16-к визнана протиправною бездіяльність посадових осіб ВРКП ГСУ ФР ДФС України, яка полягає у неповерненні ОСОБА_3 тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів, вилучених в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язано їх повернути. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок контролюючого органу про належність позивачеві грошових коштів, які тимчасово вилучені під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме, українських гривень номінальною вартістю 814 670,00 грн, євро номінальною вартістю 180,00 євро, російських рублів номінальною вартістю 51 000,00 рублів та доларів США номінальною вартістю - 21 035,00 доларів США, ґрунтується на припущеннях, та не підтверджується абсолютно жодними належними та допустимими доказами. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частина перша статті 72 вказаного Кодексу визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною шостою статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Тому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, твердження щодо належності позивачеві грошових коштів, які тимчасово вилучені під час проведення обшуку, не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. За таких обставин, як вірно вказав суд першої інстанції, матеріали кримінального провадження № 32016000000000015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2016, за відсутності вироків, не можуть бути належними та допустимими доказами правомірності здійснених контролюючим органом висновків та оскаржуваних у даній справі рішень. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази проведення під час перевірки аналізу первинної фінансово- господарської та бухгалтерської документації позивача. Таким чином, висновок контролюючого органу про здійснення позивачем діяльності із обміну іноземної валюти здійснений на підставі неналежних та недопустимих доказів, є безпідставним, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 27.12.2017 № 0107061309; форми «Р» від 27.12.2017 № 0107161309,; форми «ПС» від 27.12.2017 № 0107151309; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107101309; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107091309,. Щодо висновків контролюючого органу про порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства у зв`язку із використанням праці найманої особи без оформлення трудових відносин, колегія суддів зазначає наступне. Так, з акту перевірки вбачається, що висновок про використання праці найманої особи без оформлення трудових відносин сформований податковим органом лише на підставі інформації з протоколу допиту свідка ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 32016000000000015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2016. Згідно з частиною першою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України). У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки належність, допустимість та достовірність показань ОСОБА_4 не перевірені у встановленому законом порядку, при цьому, рішення судів, які встановлювали такі факти відсутні, то висновки податкового органу є всього лиш непідтвердженими припущеннями. Суд першої інстанції вірно вказав, що визначення податкових зобов`язань не може ґрунтуватись лише на твердженнях фізичної особи, як в усній, так і в письмовій формі, без належного підтвердження викладених такою особою фактів. Оскільки вищезазначені твердження третьої особи про використання позивачем праці найманої особи без оформлення трудових відносин, надані в межах кримінального провадження, були єдиною підставою для збільшення контролюючим органом суми обов`язкових платежів, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Д» від 27.12.2017 № 0107131309; форми «Д» від 27.12.2017 № 0107171309; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107191309; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107181309. Так, відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи той факт, що матеріали кримінального провадження № 32016000000000015 стали фактично єдиною підставою встановлення податковим органом порушення позивачем норм податкового законодавства, а відповідачем не спростовано апеляційною скаргою, що в межах цього кримінального провадження наявний вирок щодо позивача або інше судове рішення, яким було встановлено належність йому вилучених під час обшуку грошових коштів, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не підтверджують порушення позивачем норм Податкового кодексу, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року. До того ж, колегія суддів наголошує, що доводи апеляційної скарги зводяться до копіювання висновків акту перевірки, є абсолютно ідентичними тим, що вже були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, безвідносно до висновків суду першої інстанції, та яким в оскаржуваному судовому рішенні було надано вірну правову оцінку. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимог. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України. Повний текст постанови складено 09.11.2020 Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна