Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1061/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1061/20 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року (суддя Фульга А.П., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 07 травня 2020 року) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості, В С Т А Н О В И В: 05 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними та скасувати: - рішення про коригування митної вартості товарів №UA 508140/2020/000003/2 від 27.01.2020 року; - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UA 508140/2020/00004 від 27.01.2020 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року адміністративний позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» був задоволений. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA508140/2020/000003/2 від 27.01.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UA 508140/2020/00004 від 27.01.2020 року. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не було враховано, що при виконанні митних формальностей спрацювала форма контролю системи управління ризиками. За результатом опрацювання документів встановлено, що подані декларантом документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Не подано повних відомостей щодо ціни товару, відповідно до умов контракту №27-Е-2019 від 27.12.2019 року. Також, на думку апелянта, відсутні документи, що підтверджують розрахунок фактурної вартості товару, які передбачені контрактом. Разом з тим, імпортований позивачем товар відноситься до небезпечних вантажів, а тому повинен бути застрахований, а вказана сума входити до митної вартості товару. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивачем відповідно до контракту від 27.12.2019 №27-Е-2019, специфікації №1 від 27.12.2019 до нього, укладеного з ТОВ «ГалоПолимер» РФ, ввезено на митну територію України «натр їдкий» за ціною 210,6 доларів США за тону. Відповідно до пп. 2.1, 3.1 Контракту, продавець зобов`язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева, згідно Інкотермс 2010, при цьому ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. Пунктом 2.2 Контракту сторони визначили, що ціна на товар вказується в Специфікаціях. Специфікацією №1 визначена вартість товару протягом січня 2020 210,6 доларів США за тону. В якості основних документів для підтвердження митної вартості кожної з вказаних партій товару позивачем надані: контракт №27-Е-2019 від 27.12.2019, специфікація №1 від 27.12.2019, інвойси, митна декларація країни відправника, накладні СМГС. Відповідачем було витребувано від позивача по митній декларації додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Подані декларантом документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару). На вимогу митного органу позивач надав додатково: доручення на право підпису комерційних документів №7-2020 від 27.01.2020 р; інформацію біржових коригувань щодо вартості товару, сертифікати якості. Митницю повідомлено, що товар не страхувався, а тому надати страховий поліс немає можливості. Ціна на товар включає в себе всі витрати по доставці. Інших договорів та угод із третіми особами, пов`язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається не укладалось, тому що позивач є кінцевим споживачем продукту, а тому вони не можуть бути надані. Надати платіжний документ, що підтверджує факт сплати за товар не є можливим, оскільки за умовами Контракту сплата здійснюється протягом 21 календарних днів з дати його відвантаження. За результатами контролю правильності визначення митної вартості вищевказаної партії товару відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 0,4465 дол. США/кг із застосуванням резервного методу, за ціною товару ввезеного на митну територію за митною декларацією від 18.12.2019 №UA 807170/2019/802504 та як наслідок прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA 508140/2020/000003/2 від 27.01.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UA 508140/2020/00004 від 27.01.2020 року. У зв`язку з відмовою відповідача прийняти вищевказані митні декларації, з метою розмитнення вищезазначеного товару, позивач подав нові митні декларації, у яких ціна ввезеного товару визначена відповідно до прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості та сплачено усі обов`язкові платежі, на підставі яких відповідачем здійснено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг. Після прийняття рішень про коригування митної вартості товару позивачем було доплачено мито та податок на додану вартість, в зв`язку з прийняттям відповідачем спірних рішень про коригування митної вартості товару. По рішенню №UA508140/2020/000003/2 від 27.01.2020 було позивачем доплачено 108 368,55 грн. - мито, 415 741,13 грн. - ПДВ. Не погоджуючись з прийнятими митним органом рішенням та карткою відмови позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу. Позивач та його контрагент встановили у контракті, що ціна договору зазначається у специфікаціях. Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач надав митниці всі документи, які були у нього в наявності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі №814/694/16, від 21 серпня 2020 року по справі № 814/1521/16 та від 14 листопада 2019 року у справі № 814/264/16. Посилання відповідача у відзиві на те, що митна вартість товару, заявлена декларантом не відповідає «дійсній ціні» імпортованого товару, на яку нараховуються митні платежі, ґрунтується на припущеннях та не підтверджені жодними доказами, оскільки відповідно до ст. ст. 189, 190 Господарського Кодексу ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Таким чином суб`єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору. Також відповідачем не зазначено, з яких підстав декларант повинен був надати обґрунтування та документальне підтвердження зниження контрактної ціни. Відповідно до п. 2.2 Контракту №27-Е-2019 від 27.12.2019 зазначено, що ціна товару і вартість кожної партії товару визначається в специфікації. Сторони контракту, як рівні сторони господарювання визначили в такий спосіб ціну товару за контрактом. Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за одиницю товару до контракту відповідає розміру цін у інвойсах. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості у відповідача немає. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано митниці безпосередньо контракт, а також специфікацію, де чітко визначена ціна в розмірі 210,6 доларів США за тонну. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною, зазначеною в інвойсах. Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про невідповідність опису товару в митних деклараціях та в специфікації, інвойсах, оскільки вони жодним чином не впливають на числові значення митної вартості. Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт також стверджує, що імпортований товар відноситься до небезпечних вантажів, а тому повинен бути застрахований, а вказана сума входити до митної вартості товару. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. За правилами п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося. Разом з тим, згідно базису поставки СРТ правил Інкотермс 2010 жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мала зобов`язань з обов`язкового страхування, імпортований в Україну товар не страхувався, що, в свою чергу, не є порушенням вимог законодавства, таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, про що товариством надана письмова інформація, твердження митного органу про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним. Крім того, доводи апелянта щодо необхідності страхування соди каустичної як небезпечної речовини, а також її перевезення, є необґрунтованими, оскільки дії суб`єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з тим, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга Чорноморської митниці Держмитслужби задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов