Постанова Кропивницький апеляційний суд № 402/305/20

ПОСТАНОВА Іменем України 09 листопада 2020 року м. Кропивницький справа № 402/305/20 провадження № 22-ц/4809/1240/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Дуковський О.Л., Письменний О.А., учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року (суддя Ясінський Л.Ю.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Ульяновського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 13.11.2011 року у розмірі 32197,44 грн. В позові зазначений розрахунок боргу станом на 17.03.2020 року, так: 21 090,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту); 2 226,86 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України; 6 870,39 грн - нарахована пеня, а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина); 1509,40 грн штраф (процентна складова). В обґрунтування вимог вказано, що 13.11.2011 року з відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Позичальниця своїм підписом підтвердила згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов цього договору Банк надав ОСОБА_2 , (попереднє прізвище ОСОБА_3 ) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого поступово збільшувався та склав 16000 грн. Позивач стверджує, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, проте, позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за договором, у результаті чого станом на 17.03.2020 року виникла заборгованість у сумі 32 197, 44 грн. Короткий зміст рішення суду Заочним рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2020 року від 17 червня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором б/н від 13 листопада 2011 року в розмірі 21090,79 грн. Здійснено розподіл судових витрат. Частково задовольняючи позов, суд погодився з доводами сторони про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 21 090, 79 грн (заборгованість за простроченим тілом кредиту). Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками, що нараховані на прострочений кредит, згідно зі ст. 625 ЦК України, в розмірі 2 226, 86 грн., та нарахованої пені в сумі 6 870, 39 грн., а також штрафів, суд виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також суд дійшов висновку, що укладений між сторонами кредитний договір у вигляді підписаної сторонами анкети заяви не містить строку повернення кредиту (користування ним). Крім того, Банком не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, у анкеті-заяві відсутні відомості щодо домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як частина укладеного між сторонами кредитного договору 13.11.2011 року, оскільки в них відсутній підпис відповідача. Враховуючи, що фактично отримана та використана ОСОБА_1 позика не повернута, суд першої інстанції дійшов висновку, що позикодавець вправі вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становить собою єдиний договір між ним та Банком. Зобов`язувався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Крім того, активував видану йому картку та користувався картковим рахунком, отже визнавав укладення кредитного договору, а відтак погодився з його умовами. Вчиняв дії, спрямовані на його виконання, зокрема, погашення заборгованості, що підтверджується, крім наданого розрахунку заборгованості, випискою за договором Відсутність підпису позичальника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки такий договір за своєю суттю є договором приєднання. Підписана відповідачем анкета-заява засвідчує, що він повністю згоден з умовами кредитування та отримав кредит саме на таких умовах, у тому числі погоджувався на сплату процентів неустойки (пені, штрафів) у встановленому розмірі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали відповідач отримав 12 вересня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 118). Станом на дату розгляду справи апеляційним судом відзив на апеляційну скаргу не подано, ОСОБА_1 не заявлено про свій намір подати відзив на апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ч. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Ухвалою апеляційного суду від 28 вересня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі; постановлено апеляційний розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного. Судом встановлено такі обставини: 13.11.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі чого отримано кредитну картку. Відповідно до нової редакції Статуту позивача, затвердженого постановою КМУ від 05 червня 2019 року № 594 (в редакції постанови КМУ від 14 серпня 2019 року № 712), було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 66-67). 13.11.2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с. 31). Позивач стверджує, що на підставі вищезазначеної анкети-заяви ОСОБА_1 отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який поступово збільшувався та досяг суми в 16 000 грн (а.с.29). Відповідно до довідки без дати та номеру, де зазначено, що ОСОБА_2 на підставі підписаного між нею та АТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору б/н було отримано наступні кредитні картки: 18.03.2013 року НОМЕР_1 , термін дії якої до 08/16, 28.09.2014 року -5168755605406731, термін дії якої до 09/18, 09.10.2014 року-5168755605406731, термін дії якої до 09/18, 15.05.2017 року-5168742200647612, термін дії якої до 03/21, 02.01.2019 року -4149629396001372, термін дії якої до 06/22. Вказана довідка не підписана представником Банку (а.с.30) Підпис невідомої особи без зазначення П.І.Б. та посади міститься на вільному місці, нижче надрукованої довідки. Згідно довідки Приват Банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_2 , відбулися такі зміни кредитного ліміту за карткою № НОМЕР_1 : 18.03.2013 кредитний ліміт 300,00, примітка:встановлення кредитного ліміту 18.03.2013 кредитний ліміт 300,00, примітка:зменшення кредитного ліміту, 15.05.2017 кредитний ліміт 300,00, примітка:зменшення кредитного ліміту, 15.05.2017 кредитний ліміт 5000,00, примітка:збільшення кредитного ліміту, 16.08.2017 кредитний ліміт 16000,00, примітка:збільшення кредитного ліміту, 01.05.2019 ліміт 16000,00, примітка:зменшення кредитного ліміту, 20.09.2019 кредитний ліміт 0,00, примітка:зменшення кредитного ліміту (а.с.29). Зазначена довідка не містить підпису представника ПриватБанку у відведеній для нього графі. Проте підпис невідомої особи без зазначення П.І.Б. та посади міститься на вільному місці, нижче надрукованої довідки. До позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», який не містить підпису відповідача про ознайомлення з ним (а.с. 32). Також Банк надав до суду першої інстанції витяг із «Умов та Правил надання банківських послуг», затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП -2010-256 (а.с.33-56). Крім того, позивач надав наказ від 06.03.2010 року № СП -2010-256 «Про затвердження Умов та Правил надання банківський послуг ПриватБанку і всіх дочірніх банків», який не містить строку дії даних Умов та Правил (а.с. 57-58). За доводами Банку, відповідач отримав та користувався кредитними коштами, що підтверджується наданою випискою по рахунку станом на 19.03.2020 року (а.с.18-28), проте, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав у зв`язку з чим утворилася заборгованість, розрахунок в позові визначає складові: 21 090, 79 грн - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту); 2226, 86 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, 6 870,39 грн пеня; а також штраф, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг : 500 грн штраф (фіксована частина); 1 509,40 грн. штраф (процентна складова). До вимоги заявлено 32 197,44 грн. На підтвердження вищезазначеного розміру заборгованості позивачем надано розрахунки заборгованості за договором б/н від 13.11.2011 станом на 31.07.2016 та 31.01.2020, які не підписані представником Банку та станом 17.03.2020, який містить підпис в графі представник ПриватБанку, проте не зазначено посаду та П.І.Б. відповідного співробітника Банку(а.с 7-17). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті Банку, тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 21090, 79 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено за необґрунтованістю. ОСОБА_1 судове рішення не оскаржувалося, пояснення до заявлених вимог в порядку передбаченому процесуальним законодавством, не подавалося. Позивач оскаржив судове рішення, в частині відмови в задоволенні стягнення відсотків за ст. 625 ЦК та неустойки(пені, штрафів). З доводами викладеними в обґрунтування оскарження, колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкетізаяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13 листопада 2011 року процентна ставка не зазначена (а. с. 31). Банк, пред`являючи вимоги про повернення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.11.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті Банку, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасну сплату кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані до позовної заяви розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13.11.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (квітень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову із підтвердженням того, що саме вони діяли на час укладення кредитного договору між сторонами. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві, яка безпосередньо підписана відповідачем, лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів дійшла висновку, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які є в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.11.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Доведення умов кредитування і наявності заборгованості у відповідача є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Враховуючи наведене, з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом, штрафів (межі оскарження) погоджується колегія суддів, інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Доводи апеляційної скарги, що судами не взято до уваги постанови Верховного суду від 26 вересня 2018 року по справі №159/2146/15-ц, є необґрунтованими, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини правовідносин між сторонами. Отже, судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення в частині відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів, пені та штрафів за користування кредитом. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О.Л. Дуковський О.А. Письменний