Постанова 4875 № 5023/10655/11 (922/474/20)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" листопада 2020 р. Справа №5023/10655/11 (922/474/20) Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Шутенко І.А. при секретарі судового засідання Беккер Т.М. за участю представників сторін: позивача Бабка С.А. (довіреність №548-13 від 11.08.2020), Любімий О.М. (довіреність №508-13 від 07.02.2020); відповідача Смирнова Ю.В. (свідоцтво №868 від 27.04.2011, довіреність №01/20 від 03.01.2020); розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" (вх.№2092Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Яризько В.О., суддя Савченко А.А., повний текст складено 23.07.2020) у справі №5023/10655/11 (922/474/20), за позовом Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна", м. Дніпро, про стягнення коштів, - ВСТАНОВИЛА: У провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство ДП "Завод ім. В.О. Малишева". Справа розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Савченко А. А. та Яризько В.О. Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" звернулося до суду з позовною заявою до ТОВ "Вутмарк-Україна" (вх № 474/20 від 18.02.2020) про стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення у розмірі 981491,62 грн; штраф у розмірі 7% за порушення строків виконання зобов`язання, що триває понад тридцять днів, що становить 291 288,19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до договору поставки № Д-27-648ДП від 25.10.2016 р., а саме, прострочення поставки товару визначеного у Специфікації №7. Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Відповідно до протоколу передачі суду раніше визначеному складу суду від 18.02.2020 визначено склад суду для розгляду даної справи: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Яризько В.О., суддя Савченко А.А. Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУТМАРК-УКРАЇНА", в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУТМАРК-УКРАЇНА" на користь позивача пеню та штраф за неналежне виконання договору поставки № Д-27-648 дп від 25.10.2016 р, яка складається з пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день просторочення, що становить суму 981491,62 грн, штрафу у розмірі 7% за порушення строків виконання зобов`язання, що триває понад тридцять днів, що становить суму 291288,19 грн, та суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви. Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №5023/10655/11(922/474/20) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Вутмарк- Україна на користь ДП Завод ім. В.О. Малишева за договором поставки №Д-27-648ДП від 25.10.2016 р. пеню у розмірі 914 330,70 грн., штраф у розмірі 291 288,19 грн. та 18084,29 грн. судовий збір. В іншій частині позову відмовлено. ТОВ "Вутмарк-Україна" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №5023/10655/11(922/474/20) частково та прийняти нове рішення в частині стягнення штрафних санкцій: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вутмарк- Україна на користь ДП Завод ім. В.О. Малишева штрафних санкцій в розмірі 366822,00 грн., в т.ч. 133792,00 пені; 233030,00 грн. штрафу. В іншій частині позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не перевірено розрахунки позивача, які на думку відповідача є необґрунтованими, а розмір штрафних санкцій є надмірним. Зазначає, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, про що відповідачем заявлялось відповідне клопотання до суду першої інстанції. 19.08.2020 витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи №5023/10655/11 (922/474/20) визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Ільїн О.В., суддя Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 у справі №5023/10655/11 (922/474/20) у зв`язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу, а саме: апелянтом не доплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, залишено без руху апеляційну скаргу відповідача на підставі п. 2 ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Відповідач подав заяву про усунення недоліків (вх.№8356 від 07.09.2020), в якій просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №2020001004 від 28.08.2020 на суму 3,00 грн Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк- Україна" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №5023/10655/11(922/474/20) та призначено її до розгляду на 13.10.2020. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020, у зв`язку з відпусткою судді Ільїна О.В. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С. 22.09.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8988), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Ухвалою суду від 12.10.2020 у зв`язку з відпусткою судді-доповідача розгляд справи перенесено на 10.11.2020 на 11:30 год. В судовому засіданні 10.11.2020 представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2016 між Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" (надалі-покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВУТМАРК-УКРАЇНА" (надалі-постачальник, відповідач) укладено Договір поставки №Д-27-648 дп (далі - Договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором зобов`язався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - "Товар", асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами Договору (п.1.1. Договору). Відповідно до п.1.2. Договору, поставка товару відбувається партіями, для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окрему специфікацію або обмінюються листами, що мають в обов`язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписані уповноваженими представниками сторін. Пунктом 2.2 Договору визначено, що вартість окремих одиниць та партії Товару в цілому визначена Сторонами в специфікації або листах щодо такої партії Товару. Відповідно до п.2.4. Договору зазначено, що Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику вартість партії Товару протягом 15 банківських днів з дати приймання Покупцем партії Товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.5 Договору, якщо інші умови та строк оплати та відповідну партію Товару не визначені Сторонами відповідно до п.1.2 Договору, але у будь-якому випадку не раніше отримання Покупцем оригіналу рахунку на такий Товар. У специфікації №7 від 21.06.2017 до Договору Сторони погодили найменування, кількість, вартість, умови поставки: DDP та умови оплати Товару. У цій специфікації зазначено, що Покупець має оплатити за Товар 50% передплати, решту 50% - протягом 3 календарних днів після поставки Товару Покупцем, а також передбачили толеранс - 20%. Умови поставки DDP (абревіатура від англійського Delivered Duty Paid, в перекладі - поставка з оплатою мита) покладають на продавця максимальні обов`язки. Згідно міжнародних правил, продавець повинен надати в зазначений в договорі місце готовий до розвантаження товар, який вже пройшов митне очищення (як експортну, так і імпортну). Умови поставки DDP Інкотермс 2010 визначають, що продавець несе всі ризики і витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу, в тому числі він зобов`язаний сплатити всі збори, пов`язані з експортом товару з країни призначення і імпортом в країну призначення. При цьому визначення збори включає в даному випадку відповідальність і ризики за проходження митного очищення, а також витрати, пов`язані з оплатою митних зборів, митних зборів, податків та будь-яких інших зборів. Відзначимо ще деякі особливості умови поставки DDP: - продавець зобов`язаний забезпечити отримання документів, необхідних для транзиту товару (вантажу) через треті країни; - продавець не зобов`язаний страхувати вантаж, але при цьому він несе всі ризики за пошкодження або втрату товару до передачі його покупцеві; - продавець зобов`язаний за свій рахунок надати покупцю всі документи, які йому можуть знадобитися для прийняття вантажу. При цьому ці документи можуть бути замінені еквівалентними електронними повідомленнями, якщо така можливість передбачена в договорі; - продавець оплачує витрати по перевірці товару (перевірка кількості, ваги, розмірів, якості); - в обов`язки продавця входить упаковка товару, необхідна для забезпечення безпечного перевезення товару; - витрати по розвантаженню товару, який прибув в зазначений в договорі пункт призначення, оплачуються покупцем. Строк поставки Товару за специфікацією №7 від 21.06.2017 - 30 календарних днів від дати передоплати. Відповідно до п.3.1 Договору місцем його виконання є вул.Плеханівська, 126, м.Харків. 21.06.2017 відповідачем було сформовано рахунок на оплату №585 за постачання Товару загальною вартістю разом з ПДВ 4161259,80 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, сплативши 07.07.2017 відповідачу передоплату в загальній сумі 2080628,90 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ДП "Завод імені В.О. Малишева". Таким чином, з врахуванням строків зазначених в специфікації №7 від 21.06.2017 відповідач мав поставити товар у повному об`ємі ДП "Завод імені В.О. Малишева" до 07.08.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставка товару на загальну вартість разом з ПДВ 2644064,78 грн. була здійснена тільки 28.12.2017, що підтверджується складеною та підписаною сторонами видатковою накладною №281201, згідно якої передано товар - коло 170 мм. сталь 18X2H4MA-Ш кількістю 25274 кг. Інша частина товару на загальну вартість разом з ПДВ 25096,50 грн. була поставлена відповідачем 13.02.2018, що підтверджується складеною та підписаною сторонами видатковою накладною №130201, згідно якої передано товар - коло 16 мм. сталь 18X2H4MА, кількістю 325 кг. В обґрунтування порушення строків поставки товару визначеного Специфікацією № 7 від 21.06.2017 р. відповідач зазначає, що таке порушення відбулося не з вини постачальника, а оскільки товар має військове призначення (подвійне призначення для використання у будівництві військової техніки), на який було введено обмеження на імортно-експортні операції як в Україні, так і з території держави виробника, та поставка яких була дуже ускладнена після прийняття Постанови КМУ від 30.12.2015 р. №1147 " Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації". Втім, місцевим судом правомірно вказано, що факт ускладнення поставки товару відповідачем доведено не було, оскільки відповідно до переліку товару визначеного Постановою КМУ від 30.12.2015 р. №1147 " Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" товар, визначений у Специфікацїї №7 від 21.06.2017 р. до переліку не входить. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд зазначив, що відповідачем порушено умови Договору щодо строків поставки та не доведено поважність такого пропуску. Відтак позивачем правомірно нараховано штрафні санкції з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із пунктом 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтями 662, 663 Цивільного кодексу передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Ч. 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч.6 ст.232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У частині 2 ст. 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Пунктом 6.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконаннями збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим Договором, діючим законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до п.2 ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду доказів виконання умов Договору, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання . За розрахунками позивача, ним нарахована пеня у розмірі 981 491,62 грн., за період з 08.08.2017 по 27.12.2017 р., та штраф у розмірі 291 288,19 грн., однак сторонами в специфікації №7 від 21.06.2017 до Договору погоджено, в тому числі, толеранс - 20%. Толеранс - це допустиме відхилення між кількістю, вказаної в специфікації та кількістю, фактично поставленої продукції, яка вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦУ України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Враховуючи фактичні обставини справи, невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної поставки товару, зміст умов Договору, якими передбачені межі допустимого відхилення, місцевий суд дійшов вірного висновку про застосування розміру узгодженого сторонами у специфікації відхилення (толерансу) та здійснивши розрахунок пені та штрафу, правомірно вказав, що підлягає задоволенню пеня у розмірі 914 330,70 грн., та штраф у розмірі 291288,19 грн. та правомірно відмовивши в решті вимог. Щодо тверджень відповідача про неправильність нарахування позивачем штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що апеляційної скарги взагалі не вбачається на підставі чого відповідач робить такий розрахунок, незрозумілими залишаються суми і періоди за які відповідач нараховує штрафні санкції (відповідач надає нечіткий, неточний, неправильний та неаргументований розрахунок). Враховуючи умови Специфікації №7, до 06 серпня 2017 року Постачальник мав поставити на користь Покупця весь Товар, визначений Специфікацією №7 до Договору. Однак, відповідачем Товар поставлено на користь ДП «Завод імені В.О. Малишева» з порушенням строків поставки. Так, частину товару на суму 2644064,78 грн поставлено відповідачем 28.12.2017, частину Товару на суму 25096,50 грн поставлено 13.02.2018, решту Товару, визначеного Специфікацією №7 до Договору, на користь Покупця взагалі не поставлено. Таким чином, з розрахунку позивача вбачається, що ним нараховано штрафні санкції за прострочення поставки товару з 08.08.2017 по 27.12.2017 на суму 4 161 259,80 грн, з 29.12.2017 по 12.02.2018 на суму 1 517 195,02 грн (враховуючи поставку 28.12.2017 на суму 2 644 064,78 грн), з 14.02.2018 по на суму 1 492 098,52 грн (враховуючи поставку 13.02.2018 на суму 25 096,50 грн та дату відмову від Договору 17.09.2018). Щодо доводів апелянта стосовно застосування ч. 3 cm. 533 ЦК України та зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів приймає до уваги твердження позивача, що відповідач просить суд не зменшити розмір штрафних санкцій, а фактично зменшити суму таких штрафних санкцій та зменшити строк позовної давності, встановлений в Договорі. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно не встановлював розмір штрафних санкцій, а керувався встановленим в законі (ч. 2 ст. 231 ГК України) розміром штрафних санкцій. Посилання апелянта на відповідно судову практику не може слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки такі рішення ухвалено за інших обставин справи. Щодо нерівних умов договору, колегія зазначає, що в Цивільному законодавстві закріплено принцип свободи договору. Так, відповідно до статей 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом. Разом з тим, відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №5023/10655/11(922/474/20) залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11.11.2020. Головуючий суддя П.В. Тихий Суддя В.С. Хачатрян Суддя І.А. Шутенко