Постанова КЦС ВС № 459/966/16-ц

Постанова Іменем України 06 листопада 2020 року м. Київ справа № 459/966/16 провадження № 61-6703св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., учасники справи: позивач - акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області в складі судді Кріль М. Д. від 01 вересня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В. від 14 лютого 2019 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2016 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 04 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на загальну суму 420 000 дол. США. З метою забезпечення цього договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 04 липня 2007 року, за умовами якого остання зобов`язалася перед позивачем відповідати за невиконання усіх зобов`язань ОСОБА_1 . У порушення умов договору відповідачі кошти не повернули, у зв`язку із чим станом на 26 лютого 2016 року утворилась заборгованість в сумі 275 488,73 дол. США. Просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором кредиту в сумі 275 488,73 дол. США та судовий збір в розмірі 110 911,75 грн. У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів поруки. Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивувала тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 з 26 січня 1991 року, який на підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 березня 2003 року було розірвано. 11 липня 2013 року вона звернулась в міліцію із заявою про вчинення відносно неї злочину, оскільки вона жодних документів з АТ «Універсал Банк» не підписувала, що підтверджується висновком експерта Львівського НДЕКЦ МВС України від 29 березня 2016 року № 6/143. По вказаному факту було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Просить суд визнати недійсними укладені між АТ «Універсал Банк» та нею договір поруки від 04 липня 2007 року; додаткову угоду від 29 липня 2009 року № б/н до договору поруки від 04 липня 2007 року; договір поруки № б/н від 27 грудня 2010 року та договір поруки № б/н від 29 березня 2012 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року позов АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 11-1/440к-07 від 04 липня 2007 року в розмірі 275 488,73 дол. США. У позові до ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 111 809,10 грн сплаченого судового збору. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 року про забезпечення позову - скасовано. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Укладені договори між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 : договір поруки від 04 липня 2007 року; додаткову угоду від 29 липня 2009 року б/н до договору поруки від 04 липня 2007 року; договір поруки № б/н від 27 грудня 2010 року та договір поруки № б/н від 29 березня 2012 року - визнано недійсними. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , а також про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договорів поруки недійсними виходив із того, що первісний позов до ОСОБА_3 є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення, оскільки останній не виконує покладених на нього зобов`язань, тоді коли ОСОБА_2 жодних договорів поруки та додаткових угод до них з АТ «Універсал Банк» не укладала. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року в частині задоволення первісного позову та скасування ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 в частині забезпечення позову до ОСОБА_1 - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким: позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2007 року в розмірі 235 062,39 дол. США. Рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 липня 2007 року, та у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів поруки залишено без змін. Вирішено питання про судовий збір. Апеляційний суд, приймаючи нову постанову, фактично погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення суми кредитної заборгованості з позичальника, та відмову в задоволенні зустрічного позову. При цьому, скасував рішення місцевого суду в частині скасування ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2016 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги до нього задоволенні, а зазначене суперечить частині третій, шостій статті 154 ЦПК України. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи касаційної скарги У квітні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року та постанову Львівського апеляційного сулу від 14 лютого 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення в частині вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та в цій частині ухвалити нове рішення про зменшення суми заборгованості, яка підлягає до стягнення до 2 561,92 дол. США. Касаційна скарга мотивована тим, що відсоткова ставка з 15 липня 2008 року становила 12,95% річних, оскільки ця відсоткова ставка на момент укладення договору 04 липня 2007 року і до 10 липня 2009 року, коли була змінена з цієї дати додатковою угодою від 10 липня 2009 року до 10,37% річних - не змінювалась і становила 12% річних, а не 12,5%, як вказано в рахунку. Таким чином, йому майже рік, з 15 липня 2008 року і до 10 липня 2009 року нараховували і стягували відсотки по цьому кредитному договору у завищеному розмірі, а саме на 0,95% більші (12,95% замість 12%). Не погоджується заявник також з розміром пені 2 522,25 дол. США, яка нарахована позивачем з 10 січня 2015 по 10 лютого 2016 року, в той час коли позов датований лише 23 березня 2016 року, а позовна заява зареєстрована судом 29 березня 2016 року, а відтак, пеня в розмірі 963,14 дол. США нарахована за період з 10 січня 2015 року по 10 березня 2015 року не підлягала стягненню, оскільки нарахована поза межами строку позовної давності, а такий сторонами гне збільшувався. Окрім того, судами не враховано, що до кредитного договору були внесені зміни, і такий в редакції від 29 березня 2012 року не містив положень про відповідальність позичальника за порушення строків погашення кредиту або сплати процентів за користування коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного банкуУкраїни від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу за весь час прострочення чи у будь-якому іншому розмірі. Йдеться лише про відповідальність передбачену законодавством або цим договором. Оскільки договором питання стягнення пені не було врегульовано взагалі, така до стягнення не підлягає. При цьому, суди не вказали норми права, якими керувалися стягуючи пеню. Суди не врахували і ту обставину, що банком неправильно зараховувались внесені боржником кошти, що призвело до неправильного нарахування відсотків, пені, а відтак і неправильного обрахування самої заборгованості. Немає підстав для дострокового стягнення всієї суми кредиту, яка діяла на час звернення позивача з позовом до суду передбачено умови та механізм можливості дострокового стягнення, які банком порушені і докази про дотримання в матеріалах справи відсутні. Судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного та зустрічного позовів до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України). Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу У травні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов від АТ «Універсал Банк» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає. Узагальнені доводи відповіді на відзив У травні 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якій заявник просить його касаційну скаргу задовольнити, з урахуванням мотивів, наведених в його касаційній скарзі. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 459/966/16-ц з Червоноградського міського суду Львівської області. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що 04 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11-1\440к-07 на загальну суму 420 000 дол. США з терміном повернення кредиту до 03 липня 2027 року з процентною ставкою 12,0% річних. Згідно розрахунку позивача, станом на 26 лютого 2016 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 275 488,73 дол. США, яка складається з 29 780,73 дол. США - простроченої заборгованості по сумі кредиту: 190 646,27 дол. США - суми дострокового стягнення кредиту; 52 539,48 дол. США - відсотків; 2 522,25 дол. США - пені. У подальшому між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до кредитного договору № 11-1/440к-07 від 04 липня 2007 року, а саме: 10 липня 2009 року, 29 липня 2009 року, 10 грудня 2010 року, 27 грудня 2010 року, 10 березня 2012 року, 29 березня 2012 року. Указані додаткові угоди змінювали розмір відсоткових ставок за користування кредитними коштами. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15 грудня 2014 року сума заборгованості по тілу кредиту становить 9 670,50 дол. США та 209 987,36 дол. США - заборговане, непрострочене тіло кредиту. З розрахунку також вбачається, що відповідачем сплачено в період з 22 грудня 2004 року по 26 лютого 2016 року кошти в сумі 1 159,35 дол. США, які позивачем безпідставно зараховано в погашення заборгованості по відсотках. На підставі викладеного, правильними є висновки апеляційного суду про те, що з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2007 року в сумі 235 062,39 дол. США, з яких 218 498,51 дол. США - тіло кредиту, 16 563,88 дол. США - відсотки. Відповідно безпідставною є вимога про стягнення пені, яку позивач нарахував на вищевказані суми по тілу кредиту та відсотки за період з 10 січня 2015 року по 26 лютого 2016 року. Апеляційний суд правильно встановив, що внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, що відповідно до статті 1050 ЦК України надало банку право вимагати від позичальника дострокового погашення позики і сплати процентів, у зв`язку з чим, пред`явлена банком сума заборгованості, яка підтверджується відповідним розрахунком та не спростована під час розгляду справи відповідачем підлягає стягненню з останнього на користь позивача. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи наведені у касаційній скарзі зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2019 року було зупинено дію рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 016 року та постанови Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягає поновленню. Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу. Керуючись статтями 400, 401, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в частині задоволення позову акціонерного товариства «Універсал Банк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін. Поновити дію рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 вересня 2016 року та постанови Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев