Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/7149/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8974/20 Справа № 211/7149/19 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2020 року м.Кривий Ріг справа № 211/7149/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року, яке ухвалено суддею Середньою Н.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 25 серпня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: В листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснює постачання теплової енергії для опалення житла населенню, яке відповідно з вимогами ЖК України, зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Позивач надає послуги з централізованого опалення відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2013 року по вересень 2019 року в сумі 23030,18 грн. Вказану суму заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення, а також 3% річних в сумі 1589,21 грн. та інфляційні втрати в сумі 5898,59 грн., позивач просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року в сумі 23030 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 1589 грн. 21 коп., інфляційні втрати в сумі 5898 грн. 59 коп. Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в сумі 1921 грн., тобто по 640 грн. 34 коп. з кожного. В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що в період з 01.09.2008 року по 31.08.2010 року послуги з централізованого опалення, які надавались у квартирі відповідачів, в частині середньої температури в кімнатах квартири не відповідали вимогам пункту 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р., №

630. Відповідачі неодноразово зверталися до позивача з приводу складання актів щодо невідповідності нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири, за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року за участю споживачів було складено відповідні акти-претензії. Зауважують на тому, що з 31.08.2010 року і по теперішній час послуги з централізованого опалення позивачем відповідачам взагалі не надавались та не надаються, відповідачами фактично не використовуються послуги, оскільки було здійснено відключення від системи централізованого опалення, про що позивач був повідомлений відповідачами відповідними заявами від 05.10.2010 року з проханням з`явитися представнику позивача для складення акту про відключення та зняття відповідачів з теплового навантаження. В результаті довгих перемовин 18.10.2017 року до відповідачів був направлений представник АТ «Криворізька теплоцентраль» для складення акту огляду системи опалення, який відмовився зазначати в акті про відсутність приладів опалення. Додаткові роз`яснення про відсутність приладів опалення були вказані в присутності інспектора теплоцентралі в оглядовому акті. При цьому відповідачі зауважують, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, про застосування якого відповідачами було подано відповідну заяву. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу відповідачів залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини по наданню з боку АТ «Криворізька теплоцентраль» та споживанню, з боку мешканців квартири за адресою: АДРЕСА_1 , комунальних послуг з надання теплової енергії, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, Законом України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (далі Правила). За період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 рік за адресою: АДРЕСА_1 обліковується заборгованість по оплаті послуг централізованого опалення в розмірі 23030 грн. Звертаючись до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги центрального опалення, позивач посилався на те, що на відповідачів, які зареєстровані в квартири АДРЕСА_2 , покладено обов`язок сплати заборгованості за надані позивачем послуги опалення, 3% річних та інфляційних втрат. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль», суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги централізованого опалення за період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року, 3 % річних та інфляційних втрат. Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги центрального опалення за період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року, та відповідно із розміром стягнутих судом 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на наступне. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву споживача кореспондує визначений п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» його обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено й ст. 19 Закону України «Про теплопостачання». Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міістрів України № 630 від 21 липня 2005 року передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти б, 7, 8 частини першої статті 31). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» є постачальником послуг централізованого опалення у період виникнення заборгованості за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» (а.с.14-16). Отже, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Пунктом 18 Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України передбачено що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається централізоване опалення до житла відповідачів, однак відповідачами зобов`язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином. Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири АДРЕСА_2 за період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року становить 23030,18 грн.(а.с.4,4а). При цьому, визначаючи період та розмір заборгованості за послуги з централізованого опалення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що цей період буде становити з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року та позивачем було перервано строк позовної давності шляхом подачі заяви про видачу судового наказу, з огляду на наступне. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у чинній редакції, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України в чинній редакції. Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України в чинній редакції, наказне провадження, як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві, спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Як встановив суд першої інстанції, ухвалоюДовгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жотвня 2019 року скасовано судовий наказ від 13 вересня 2019 року у справі № 211/4466/19 про стягнення з заборгованості за спожиту теплову енергію у вигляді централізованого опалення у розмірі 17680,60 грн.. інфляційних витрат в розмірі 2163,79 грн., 3% річних в розмірі 663,98 грн. та витрати зі сплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17 зробила висновок про те, що подання заяви про видачу судового наказу заявником (стягувачем) не може використовуватися згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову. Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «Криворізька теплоцентраль» просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання, яка виникла за період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року. Позовна заява, при цьому, подана 18 листопада 2019 року, що підтверджується вхідним штампом суду (а.с.1). Оскільки подання позивачем у вересні 2019 року заяви про видачу судового наказу не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки. У зв`язку з наведеним вище колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, про застосування якого відповідачами 19 лютого 2020 року було подано відповідну заяву та вважає, що згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири АДРЕСА_2 має бути стягнута в межах строків позовної давності за період з 01.11.2016 року по 31.10.2019 року, яка, згідно проведеного колегією суддів розрахунку, становить 17938 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити (а.с.4, 4а). При цьому колегія суддів вважає, що не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що в період з 01.09.2008 року по 31.08.2010 року послуги з централізованого опалення, які надавались у квартирі відповідачів, в частині середньої температури в кімнатах квартири не відповідали вимогам пункту 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р., №

630. Відповідачі неодноразово зверталися до позивача з приводу складання актів щодо невідповідності нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири, за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року за участю споживачів було складено відповідні акти-претензії, оскільки вказаний відповідачами період, а саме період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, не є предметом позовних вимог позивача. Також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що з 31.08.2010 року і по теперішній час послуги з централізованого опалення позивачем відповідачам взагалі не надавались та не надаються, відповідачами фактично не використовуються послуги, оскільки було здійснено відключення від системи централізованого опалення, про що позивач був повідомлений відповідачами відповідними заявами від 05.10.2010 року з проханням з`явитися представників позивача для складення акту про відключення та зняття відповідачів з теплового навантаження та 18.10.2017 року до відповідачів був направлений представник АТ «Криворізька теплоцентраль» для складення акту огляду системи опалення, який відмовився зазначати в акті про відсутність приладів опалення. Додаткові роз`яснення про відсутність приладів опалення були вказані в присутності інспектора теплоцентралі в оглядовому акті, з огляду на наступне. Так, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту. Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункти 2.1, 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4») Відповідно до пункту 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійної діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4», які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять відповідної проєктної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщення відповідачів, згідно відповідного порядку, від мереж централізованого теплопостачання та доказів ненадання їй теплової енергії в повному чи частковому обсязі. Відповідно до пункту 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири (приміщення). Підведення централізованого опалення до стояка в межах приміщення відповідача свідчить про постачання теплової енергії позивачем. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин у розглядуваній справі, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади і з дотримання споживачем процедури визначеної Порядком. Позивач виконує свої зобов`язання щодо постачання теплової енергії, а відповідачі, незалежно від споживання теплової енергії або відмови від її споживання, зобов`язані оплачувати постачання теплової енергії. У разі наміру споживача не отримувати теплову енергію, він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення свого приміщення від мережі централізованого опалення. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для неукладання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та звільнення від її оплати. Аналогічні висновки викладені в Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року, справа № 6-1192цс15, Постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, справа № 490/11619/15-ц, провадження № 61-23337св18), Постанові Верховного Суду України від 18 червня 2020 року, справа №643/133/17, провадження № 61-38460св18, Постанові Верховного Суду України від 08 липня 2020 року, справа № 554/946/18, провадження № 61-44416св18. У позовній заяві позивач вказав, що, окрім повернення боргу за надані ним послуги, відповідачі мають сплатити позивачеві три проценти річних й інфляційні втрати. Так, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Отже, вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляв вимоги про стягнення з відповідачів на його користь 3% річних від простроченої суми в сумі 1589,21 грн. та інфляційних втрат в сумі 5898,59 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України. При цьому, у зв`язку з поданням відповідачами заяви про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає, що 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, необхідно розрахувати за період з 01.11.2016 року по 31.10.2019 року, тому 3% річних за вказаний період становитиме 902,88 грн., виходячи з наступної формули розрахунку - сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, а інфляційні втрати - 1965,60 грн., які розраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1921 грн. сплаченого при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає частковому задоволенню, колегія суддів, з врахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає за необхідне відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1309,70 грн. (20806,47 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 1921 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 30517,98 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення). Крім того, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 , за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволених позовних вимог, підлягає стягненню 916,95 грн. (2881,50 грн. (судовий збір, який відповідачі мали сплатити за подання апеляційної скарги)-1309,70*1,5 (судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно задоаовлених позовних вимог)= 916,95 грн.). За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь позивача 17 938 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2016 року по 31.10.2019 року, 3% річних в сумі 902,88 грн., інфляційні втрати в сумі 1965,60 грн., по 436,57 грн. судового збору з кожного з відповідачів за подання позовної заяви. В іншій частині в задоовленні позовних вимог позивача слід відмовити. Крім того, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню 916,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року скасувати та постановити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2016 року по 31.10.2019 року в сумі 17 938 (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень, 3% річних за період з 01.11.2016 року по 31.10.2019 року в сумі 902 (дев`ятсот дві) гривень 88 коп. та інфляційні втрати за період з 01.11.2016 року по 31.10.2019 року в сумі 1965 (одна тисяча дев`ятсот п`ять) гривень 60 коп. Стягнути в рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в сумі 1309 (одна тисяча триста дев`ять) гривень 70 коп., тобто по 436 (чотириста тридцять шість) гривень 57 коп. з кожного. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 916 (дев`ятсот шістнадцять) грн. 95 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 09 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: