Постанова 4852 № 280/6337/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/6337/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання Чорноа Є.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. у справі №280/6337/19 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» до: про:Головного управління ДПС у Запорізькій області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: 19.12.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» (далі - ТОВ «ІПВК «Спецзахист») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень /а.с. 3-17 том 1/. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2020р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6337/19 та справу призначено до підготовчого засідання /а.с. 2 том 2/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові, з урахуванням уточненого адміністративного позову /а.с. 201- 216 том 1/ на те, що у період з 03.10.2019р. по 08.10.2019р. фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з податку на додану вартість, по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» за лютий 2019 року, ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ» за лютий 2019 року (включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року), ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» за березень 2019 року, ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ» за березень 2019 року та квітень 2019 року, та при визначенні показників фінансової звітності за І квартал 2019 року та півріччя 2019 року, з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт № 58/08-01-05-07/37778452 від 16.10.2019р., у якому відповідачем за результатами перевірки зроблено висновок про порушення підприємством певних норм Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 1 674 758,00 грн., заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 1 498 471,00 грн., та завищення суми від`ємного значення у загальному розмірі 362 371,00 грн., такий висновок зроблено в зв`язку з тим, що податкові операції на думку відповідача, не мали реального характеру. За результатами перевірки 18.11.2019р. ГУ ДПС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003520507 про збільшення ТОВ «ІПВК «Спецзахист» суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 247 706,50 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 1 498 471,00 грн. та за штрафними санкціями - 749 235,50 грн.; № 0003530507 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 512 137,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 1 674 758,00 грн. та за штрафними санкціями - 837 379,00 грн.; №0003540507 про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9102625207 від 17.05.2019, за квітень 2019 року на 362 371,00 грн. Позивач вважає висновки відповідача за результатами перевірки та прийняті ним рішення необґрунтованими та безпідставними, оскільки висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ» є помилковими, оскільки всі проведені господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, а отриманні послуги були використані ним в межах господарської діяльності за оподатковуваними операціями, що підтверджується первинними документами які були надані контролюючому органу під час проведення перевірки, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003520507, № 0003530507, № 0003540507 від 18.11.2019р. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. у справі №280/6337/19 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.11.2019 №0003540507, від 18.11.2019 №0003520507 та від 18.11.2019 №0003530507. /а.с. 160-167 том 2/. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 170-181 том 2/, у якій посилаючись на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 09.06.2020р. у цій справі та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Матеріали адміністративної справи №280/6337/19, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 12.08.2020р. / а.с. 169 том 2/. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020р. у справі №280/6337/19 апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. у справі №280/6337/19 залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 184 том 2/. У встановлений судом строк відповідачем недоліки апеляційної скарги були усунуті /а.с. 187-191 том 2/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020р. у справі № 280/6337/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. у справі № 280/6337/19 /а.с. 195 том 2/, та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 15-30 годин 13.10.2020р. /а.с.196 том 2/, про що судом апеляційної інстанції було повідомлено учасників справи /а.с. 197-198 том 2/. Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу /а.с. 201-217 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що висновки зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, а спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 09.06.2020р. у даній справі залишити без змін. Представник позивача у судове засідання 13.10.2020р. не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги зазначене, а також враховуючи, що представник позивача надав до суду клопотання про можливість розгляду справи у свою відсутність /а.с. 218 том 2/, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача. Представник відповідача у судовому засіданні 13.10.2020р. підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 09.06.2020р. у даній справі скасувати та у задоволені позову відмовити. Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (код ЄДРПОУ 37778452) зареєстровано як юридична особа 14.07.2011р., перебуває на обліку як платник податків, у тому числі податку на додану вартість (далі - ПДВ), видами діяльності позивача є: Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи (основний); Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 80.20 Обслуговування систем безпеки; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період з 03.10.2019 по 08.10.2019 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з податку на додану вартість, по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» за лютий 2019 року, ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ» за лютий 2019 року (включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року), ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» за березень 2019 року, ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ» за березень 2019 року та квітень 2019 року, та при визначенні показників фінансової звітності за І квартал 2019 року та півріччя 2019 року, з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 16.10.2019 № 58/08-01-05-07/37778452 (далі - акт перевірки). З наданої суду та долученої до матеріалів цієї адміністративної справи копії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 19-53 том 1/ вбачається, що у ході проведеної перевірки посадовими особами податкового органу, відповідача у справі, зроблено висновок про порушення підприємством вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» за лютий 2019 року, ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ» за лютий 2019 року, ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» за березень 2019 року, ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ» за березень 2019 року та квітень 2019 року, а саме вимог: - п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, як наслідок занижено податок на прибуток підприємств, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 674 758,00 грн., в т.ч. за періоди: за 1 квартал 2019 року на суму 1 348 624,00 грн.; за півріччя 2019 року на суму 1 674 785,00 грн.; - пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за березень 2019 року у розмірі 1 498 471,00 грн. та завищення суми від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість), за квітень 2019 року у розмірі 362 371,00 грн. У подальшому, а саме 18.11.2019р., за результатами перевірки на підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: -№ 0003520507, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 247 706,50 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 1 498 471,00 грн. та за штрафними санкціями - 749 235,50 грн.; /а.с. 56 том 2/; -№ 0003530507, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 512 137,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 1 674 758,00 грн. та за штрафними санкціями - 837 379,00 грн. /а.с. 58 том 2/; -№ 0003540507, за яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9102625207 від 17.05.2019, за квітень 2019 року на 362 371,00 грн. /а.с. 54 том 2/ і саме ці рішення відповідача, який є органом державної виконавчої влади та у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій адміністративній справі. Як вбачається з наданої суду копії акту перевірки /а.с. 19-53 том 1/, висновок про порушення позивачем у справі вищенаведених норм чинного податкового законодавста при здійсненні позивачем у справі фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» за лютий 2019р., ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ» за лютий 2019р., ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» за березень 2019 року, ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ» за березень 2019р. та квітень 2019р. зроблено відповідачем з огляду на те що, у контрагентів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів при відомих обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, операції не мають реального товарного характеру. Щодо господарських взаємовідносин позивача у справі з вищезазначеними контрагентами, які стали підставою для формування позивачем показників податкової звітності у відповідних звітних періодах, за які відповідачем у справі проведено перевірку та складено акт перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові-повідомлення рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, наступне. Так під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що: протягом перевіряємого періоду внаслідок укладених фінансово-господарських договорів позивач у справі мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ», ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ», ТОВ «САРАГОСА ТОРГ» при цьому необхідно зазначити, що предметом договорів, які були укладені позивачем у справі з контрагентами - ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ» було придбання позивачем продукції (товарів) виробничо-технічного призначення, а з ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ» було придбання паливно-мастильних матеріалів /а.с. 184-185 том 1/, також з ТОВ «САРАГОСА ТОРГ» було укладено договір зберігання нафти та нафтопродуктів /а.с. 191-194 том 1/, і ці господарські зобов`язання які наведені вище виконані сторонами у повному обсязі, а саме контрагентами позивача поставлено у визначені умовами договорів строки визначений договорами товар, а позивачем у повному обсязі сплачена вартість цього товару у безготівковій формі, та позивачем у справі, використано отриманий від контрагентів - ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ», ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ», ТОВ «САРАГОСА ТОРГ», товар - виробничо-технічного призначення, паливно-мастильні матеріали, зберігання нафти та нафтопродуктів у подальшому у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації для виконання підрядних робіт від 23.10.2018 №23/10/20, від 24.10.2018 № 24/10/2018, укладених з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція», протоколи погодження договірної ціни, графіки виконання робіт, Договірна ціна на виконання будівельних робіт по заходу: «Доведення до нормативного значення межі вогнестійкості несучих металевих будівельних конструкцій ЕЕТП» на енергоблоці №1 Рівненської АЕС, що здійснюється в 2018-2019 роках», Договірна ціна на виконання будівельних робіт по заходу: «Доведення до нормативного значення межі вогнестійкості несучих металевих будівельних конструкцій ЕЕТП» на енергоблоці №2 Рівненської АЕС, що здійснюється в 2018-2019 роках», підсумкові відомості, договір №24.07-2 від 24.07.2019 на виконання підрядних робіт по Монтажу системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу в будівлі магазину, розташовуваного за адресою: АДРЕСА_1 , укладений з ФОП ОСОБА_1 , усі контрагенти позивача під час укладання договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов`язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників податків, у тому числі ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за вищезазначеними господарськими зобов`язаннями (правочинами), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем товарів та робіт (послуг) у власній господарський діяльності позивача, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи. /а.с. 60-195 том 1/, /а.с. 44-80 том 2/, /а.с. 101-154 том 2/. Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на складений відповідачем акт перевірки позивача, викладені у цьому акті обставини щодо порушень ТОВ «ІПВК «Спецзахист» податкового законодавства, зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача, про що зазначено в акті перевірки та апеляційній скарзі, і що на думку контролюючого органу свідчить про нереальність господарських операції так як у контрагентів відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, складських приміщень транспортних засобів трудових ресурсів, проте суд апеляційної інстанції зазначає, що така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами лише на тій підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені певні порушення через отримання податковим органом податкової інформації, у якій містяться висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє такий податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. Правова позиція, стосовно того, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод, викладена у Постановах Верховного суду у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, від 16.01.2018 р. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Сукупний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Також статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків, при цьому вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Отже, колегія суддів вважає, шо факт реальності придбання позивачем протягом перевіряємого періоду товарів (послуг) у контрагентів - ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ», ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ», підтверджується вищенаведеними первинними документами, копії яких були досліджені судом та долучені до матеріалів справи /а.с. 60-195 том 1/ які також є належним підтвердження реального характеру спірних операцій, оскільки спричинено реальні зміни майнового стану платника податків позивача у справі. Аналіз норм чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги). Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з контрагентами - ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ», ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ», протягом відповідних звітних періодів, які були предметом перевірки, у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання робіт та послуг від цих контрагентів і подальше їх використання у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання - позивача у справі, ділової мети - одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання його контрагентами (по всьому ланцюгу постачання) вимог чинного законодавства України. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція стосовно розв`язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було надано суду належних доказів правомірності зроблених ним за результатами перевірки висновків, як і не надано належних доказів правомірності прийняття ним рішення, яке є предметом оскарження у справі. З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено безпідставний та неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій з ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ», ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 674 758,00 грн. та заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за березень 2019 року у розмірі 1 498 471,00 грн. та завищення суми від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість), за квітень 2019 року у розмірі 362 371,00 грн. З огляду на вищевказане, та приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, пп.14.1.36, пп.14.1.181, п.14.1.231 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.198.1,п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для відображенні у податковій звітності результатів фінансово-господарської діяльності з контрагентами ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», ТОВ «БАРАКУДА КОМПАНІ», ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ», у відповідних звітних періодах, і як наслідок мав право на формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від цього контрагента робіт (послуг), оскільки у позивача у справі були ( та наявні зараз) наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів за результатами господарської діяльності по операціям з вищезазначеними суб`єктами господарювання протягом перевіряємого періоду, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновок податкового органу про заниження ПДВ та заниження податку на прибуток підприємств по операціям з вищезазначеними контрагентами є безпідставними, що свідчить про те, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкових повідомлень-рішень № 0003520507, № 0003530507, № 0003540507 від 18.11.2019р., які є предметом оскарження у даній справі, діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством, та, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів під час розгляду справи судом правомірності прийнятих ним рішень, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог про визнання протиправними та скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ІПВК «Спецзахист» у повному обсязі. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у цій справі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 09.06.2020р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. у справі №280/6337/19 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України. Повний текст виготовлено та підписано 02.11.2020р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко