Ухвала КЦС ВС № 274/3562/17

Ухвала 06 листопада 2020 року м. Київ справа № 274/3562/17 провадження № 61-15306ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 13 жовтня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 274/3562/17 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, повний текст якої складено 14 вересня 2020 року. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху. І. Щодо підстав касаційного оскарження Пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. ІІ. Щодо сплати судового збору Особою, яка подає касаційну скаргу, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми. Позов було подано до суду у 2017 році. Аналіз ЄДРСР свідчить, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним, скасовано наказ № 7-к від 13 червня 2017 року виданий ФОП ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера зі збуту із 13 червня 2017 року та зобов`язано відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера зі збуту із 26 червня 2017 року та внести відповідний запис до її трудової книжки, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період роботи із 14 червня 2017 року до 26 червня 2017 року. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 січня 2020 року змінено, абзац третій резолютивної частини рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 січня 2020 року викладено у наступній редакції: «Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період роботи з 14 червня 2017 року по 26 червня 2017 року в сумі 1 440 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів». У іншій частині рішення суду залишено без змін. В касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржує судові рішення в частині зменшення розміру виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема просить змінити рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у справі в частині стягнення 20 000 грн за час затримки розрахунку при звільнені та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути із відповідача на 95 834 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги має вираховуватись та сплачуватись лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону України «Про судовий збір»). Таким чином оспорювана сума за касаційною скаргою ОСОБА_1 становить 75 834 грн. З урахуванням наведених обставин розмір судового збору за подану касаційну скаргу становить 1 516,68 грн (із розрахунку (75 834 х 1%) х 200%. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до УК у Печерському районі/ Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Безпосередньо в касаційній скарзі ОСОБА_1 викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI). Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій, визначено у статті 13 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень Закону № 3551-XII. Вказані висновки про застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки заявлені нею позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в межах яких оскаржені судові рішення не пов`язані із порушенням прав наданих законом учаснику бойових дій. ІІІ. Щодо зазначення у касаційній скарзі відомостей про учасників справи У касаційній скарзі не зазначені передбачені пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України відомостіпро відповідача. Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом: - зазначення в касаційній скарзі підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України; - надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1 516,68 грн; - зазначення у касаційній скарзі відомостей про відповідача. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у цивільній справі № 274/3562/17 залишити без руху. Встановити ОСОБА_1 для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Шипович