Постанова 4803 № 185/129/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5891/20 Справа № 185/129/18 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря - Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків, простроченої заборгованості по процентам, пені, - ВСТАНОВИЛА: Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") у січня 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення донарахованих відсотків та курсової різниці . В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що за кредитним договором № 182 від 27 листопада 2006 року позивачем було надано відповідачу-1 кредит в сумі 10 480,00 доларів США на строк з 27 листопада 2006 року по 26 листопада 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 11,9% річних у валюті кредиту, а на прострочену заборгованість - 12,9 % річних у валюті кредиту. В забезпечення виконання зобов`язання відповідача -1 за кредитним договором, позивачем з відповідачем-2 був укладений договір поруки № 71 від 27 листопада 2006 року, а з відповідачем-3 - договір поруки № 70 від 27 листопада 2006 року. Зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів позичальник не виконав, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2009 року позов банку до позичальника та поручителів був задоволений частково - вимогу в цілому були задоволені, але замість заборгованості у доларах США суд стягнув еквівалент цієї заборгованості у гривні, в перерахунку за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення рішення (797,00 грн за 100 доларів США) - 62 020,30 грн. Таке судове рішення позивачем не оскаржувалось - враховуючи відсутність на момент його ухвалення однозначної узагальненої судової практики щодо стягнення боргу по кредиту в іноземній валюті. У добровільному порядку позичальник та поручителі зазначене судове рішення не виконали, виконавчі документи за первинним рішенням про стягнення боргу неодноразово пред`являлися на виконання до органів ДВС. З 2010 по 2016 рік від продажу майна позичальника, на яке було звернуто стягнення та за рахунок відрахувань із заробітної плати/пенсії позичальника та поручителя ОСОБА_2 надійшло 62 020,28 грн. Зарахування в погашення боргу по кредиту у доларах США здійснювалось банком за встановленим НБУ офіційним курсом на день надходження коштів від ДВС, окрім періоду з квітня по серпень 2014 року, в який купівля доларів США здійснювалось банком на міжбанківському валютному ринку за встановленим на день купівлі курсом. При цьому, і курс купівлі на МВРУ, і офіційний курс НБУ в кожному випадку були різними, але в усіх випадках перевищували той, який визначив суд у первинному рішення про стягнення боргу (797,00 грн за 100 доларів США). На погашення боргу по кредиту у доларах США усього надійшло 4 781, 54 доларів США, що підтверджується довідкою про надходження платежів від органу ДВС на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором та випискою за рахунком позичальника для здійснення сплат за кредитним договором № 3739241156284.840 за період з 01 травня 2011 року по 27 листопада 2017 року, чого не вистачило для повного погашення реальної заборгованості (7 781,77 доларів США). Залишок непогашеної заборгованості склав 3 000,23 доларів США, що є реальним збитком банку, пов`язаним із різницею валютного курсу на день ухвалення судового рішення, та на момент його фактичного виконання, та спричинення якого обумовлено невиконанням позичальником та поручителями первинного рішення про стягнення боргу одразу або найближчим часом після набрання рішенням законної сили, тобто з вини позичальника. Станом на 27.11.2017 року заборгованість за кредитним договором становить: 4 507,20 доларів США - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 229 176,42 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в межах строку позовної давності. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ АБ "Укргазбанк", подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які банк посилалася у своїй позовній заяві. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що 27 листопада 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», що є правонаступником позивача та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 182, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 10 480,00 доларів США на строк з 27 листопада 2006 року по 26 листопада 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 11,9% річних валюті кредиту /т.1 а.с.6-8/. Відповідно до п. 3.3.1 Кредитного договору, позичальник зобов`язався сплачувати заборгованість за кредитом у розмірі 146,00 доларів США, щомісячно, не пізніше передостаннього робочого дня місяця починаючи з грудня 2006 року, а 26 листопада 2012 року 114,00 доларів США. Рішенням Павлоградського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2009 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було стягнуто солідарно на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором суму 62020,30 грн та заборгованість по пені у сумі 946,87 грн, штраф за невиконання умов договору застави в сумі 2940 грн, звернуто стягнення предмет застави, а саме на автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2006 /т.1 а.с.14-16/. Вказане рішення суду було виконано державною виконавчою службою в повному обсязі /т.1 а.с.19,21,22/. Таким чином, ПАТ АБ "Укргазбанк", як кредитор за кредитним договором відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду та принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, в квітні 2009 року звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, пені, штрафу за невиконання умов договору застави та звернення стягнення на предмет застави /а.с.14-16/, погодившись із визначеним судом першої інстанції, при ухваленні рішення від 21 грудня 2009, розміром заборгованості у валюті гривні України (62 020,30 грн - заборгованість за кредитним договором; 946,87 грн - заборгованість по пені). За таких обставин колегія суді погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредитор, який погодився із судовим рішенням та прийняв його виконання у національній валюті, не має права на стягнення курсової різниці, виходячи з наступного. Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу. Монетарні статті - статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов`язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів. До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті. Заявляючи вимоги про стягнення курсової різниці, позивач просив стягнути її, як збитки, на підставі статті 22 ЦК України. Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Зазначені висновки узгоджуються з висновками про застосування норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа № 750/8676/15-ц, провадження № 14-79цс18). При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення з відповідачів курсової різниці з огляду на недоведеність та безпідставність цієї вимоги. Врахувавши вказані норми права та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог банку про стягнення збитку, спричиненого внаслідок різниці курсу на день ухвалення судового рішення про стягнення боргу в доларах США в гривневому еквіваленті та на момент його фактичного виконання. Правильними є й висновки суду першої інстанції про те, що у позивача відсутнє право нараховувати й стягувати пеню після закінчення строку дії кредитного договору та ухвалення рішення суду про стягнення з боржника повного розміру заборгованості за кредитним договором, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), а вимог про застосування положень, передбачених статтею 625 ЦК України, банк не заявляв. Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником банку норм матеріального та процесуального права, є аналогічними із доводами його позову, які були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. В силу ст.367 ЦПК України рішення суду переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в межах заявлених позовних вимог банку, в іншій частині рішення судом апеляційної інстанції не переглядається. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко І.Ю. Ткаченко