Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/920/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/920/20 пров. № А/857/9017/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, суддя у І інстанції Боршовський Т.І. , час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення 10 липня 2020 року, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ) щодо відмови виплатити неодержану її чоловіком ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю пенсію за вислугу років в розмірі 78709,90 грн та зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 таку пенсію. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 300/920/20, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде покладення на ГУ ПФУ обов`язку виплатити ОСОБА_1 неодержану її чоловіком - ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю суми пенсії за вислугу років у розмірі 78709,90 грн. У апеляційній скарзі ГУ ПФУ просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу, що судом не вказано, яку саме норму права було порушено відповідачем при неодержанні ОСОБА_1 коштів за свого покійного чоловіка. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ та з жовтня 2000 року отримував пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується копіями протоколів та розпоряджень про призначення та перерахунок пенсії. На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року голова ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області видав 22 березня 2018 року довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_2 за № 2228/8-18. 02 квітня 2018 року ГУ ПФУ на підставі вказаної довідки та згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року провело перерахунок за пенсійною справою ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року, внаслідок чого розмір його пенсії після перерахунку склав 7607,56 грн. Відповідно до копії договору № 32/660/45 від 06 червня 2018 року, укладеного з Івано-Франківською дирекцією ПАТ «Укрпошта», та повідомлення, адресованого за адресою вул. Свободи, 210/62 м. Яремче Івано-Франківської області, відповідачем поштовим зв`язком повідомлено ОСОБА_2 про те, що йому на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року. Після перерахунку розмір його пенсії з 01 січня 2016 складає 7607,56 грн. Сума перерахованої пенсії з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року становить 78709,92 грн. Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу від 08 березня 1980 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 08 березня 1980 року перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 липня 2018 року серії НОМЕР_2 . Довідкою від 24 квітня 2020 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стоквартирний» підтверджується, що ОСОБА_1 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 . 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву до відповідача про виплату їй одноразової грошової допомоги в зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №

393. Згідно із повідомленням № 294 про доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру, ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу в разі смерті пенсіонера. 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до ГУ ПФУ заяву про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до протоколу від 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 з 22 листопада 2019 року довічно призначено пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_2 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до ГУ ПФУ заяву від 03 лютого 2020 року про виплату їй перерахованої її чоловікові ОСОБА_2 та невиплаченої у зв`язку зі смертю пенсії за вислугою років в розмірі 78709,92 грн. Листом від 02 березня 2020 року № 389-247/02/8-0900/20 ГУ ПФУ повідомило позивачку про те, що її звернення від 03 лютого 2020 року розглянуто та по суті питання вже надано відповідь листом від 29 січня 2020 року № 01/М-15. У листі від 29 січня 2020 року № 01/М-15 ГУ ПФУ повідомило ОСОБА_1 про те, що суми пенсії за вислугою років за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року, неодержані ОСОБА_2 у зв`язку із його смертю 11 липня 2018 року, обчислені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, складають 78709,92 грн. До спливу встановленого статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_2 (до 11 січня 2019 року), ніхто із членів сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, не звертався до пенсійного органу із заявою про отримання таких сум у встановленому законом порядку. Відтак у відповідача відсутні підстави та повноваження на виплату вказаних коштів ОСОБА_2 . Вважаючи відмову відповідача виплатити неодержану її чоловіком у зв`язку зі смертю пенсію за вислугу років в розмірі 78709,90 грн протиправною, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частинами 1, 3 статті 61 Закону № 2262-ХІІ, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними, у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , а позивачка із заявою про виплату недоодержаної пенсії ОСОБА_2 звернулась до ГУ ПФУ у січні 2020 року, тобто більше ніж через шість місяців після смерті ОСОБА_2 . Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 особисто або через свого представника не зверталась до ГУ ПФУ із заявою про надання інформації щодо недоодержаних її померлим чоловіком сум пенсії та про їх виплату у встановлений частиною 3 статті 61 Закону № 2262-ХІІ шестимісячний строк, хоча за зверненням позивачки відповідачем їй було призначено пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 . Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що до компетенції ГУ ПФУ на законодавчому рівні не віднесено повноважень на поновлення чи продовження строку, встановленого приписами частини 3 статті 61 Закону № 2262-ХІІ, ні з власної ініціативи, ні за клопотанням особи. Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов переконання про відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів про порушення ГУ ПФУ прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , оскільки її несвоєчасне звернення за неодержаними чоловіком при житті пенсійними виплатами не створювало для відповідача будь-яких обов`язків щодо виплати таких сум за відсутності звернення членів сім`ї такого пенсіонера. Відтак, на переконання апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про протиправність дій ГУ ПФУ та зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 неодержані її чоловіком суми пенсії є помилковим. Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ. Тому оскаржуване судове рішення слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити. Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 300/920/20 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко