Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/6346/20
від 28.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Іванов А.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 рокуЛьвівсправа № 308/6346/20 пров. № А/857/12142/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 вересня 2020 року у справі № 308/6346/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправних дій та скасування постанови, ВСТАНОВИВ : 03.07.2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправних дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №708949 від 24.06.2020р. та закриття провадження у справі. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2020р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 24.06.2020р. працівники патрульної поліції під час несення служби в селі Барвінок Ужгородського району Закарпатської області на 805км траси М-06, здійснювали візуальне спостереження за дотриманням учасниками дорожнього руху встановленої Правилами дорожнього руху України швидкості руху транспортних засобів в населених пунктах, яка відповідно до п.12.4 правил не повинна перевищувати 50 км/год. Так, працівники патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000618 виявили що водій транспортного засобу «КІА Cerato» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 97км/год із перевищенням обмеження швидкості в населеному пункті на 47км/год, чим порушив вимоги п.12.4 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. 24.06.2020р. поліцейський взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП рядовий поліції Шимко П.Р. прийняв постанову ДПО18 №708949 від 24.06.2020р. в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.( далі ПДР) Згідно п.1.1.ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. За приписами п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. ч.1 ст.122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із змісту ч.2 ст.2 КАС України видно, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення. Отже, перевірці у такому випадку підлягають дії суб`єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення. ч.3 ст.283 КУпАП передбачено обов`язок поліцейського щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Проте, колегія суддів встановила що в оспорюваній постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 708949 від 24.06.2020р. всупереч ч.3 ст.283 КУпАП відсутній запис з нагрудної камери та її використання якою здійснено фото та відеозапис. ( у графі 8 «до постанови» запис відсутній) Із змісту ч.1 ст.77 КАС України видно, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Зокрема, ч.2 даної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів вважає зазначити, що рішення не може ґрунтуватись на припущеннях та доказах, які не містять доказову інформацію щодо скоєного правопорушення. Відповідач до відзиву на позовну заяву додав оптичний диск з місця події, на якому міститься відеофайли та фотофайли: 20200624194330000308.mov, 20200624194333000310.mov, 20200624194710000334.mov, 20200624194859000335.mov, photo_2020-07-07_09-32-05.jpg, video_2020-08-05_15-05-32.mp4" (а.с. 75). ч.1 ст.99 КАС України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Згідно ч.2 ст.99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Із змісту ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» видно, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Колегія суддів зазначає, що надані суб`єктом владних повноважень матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України. Тобто, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора. Проте, колегією суддів встановлено, що на відеозаписі відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. Таким чином, наданий суду відеозапис з приладу ТruCAM не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку - прилад ТruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу. При цьому, інших належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення суб`єкт владних повноважень не надав. Щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення колегія суддів звертає увагу на наступне. Із змісту ПДР видно, що дорожній знак 5.45 позначає - «початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Отже, згідно ПДР знак 5.45 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Проте, зона дії знаку 5.45. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.46. Разом з тим, на фотознімку з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM Serial № ТС000618 (не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46, тому неможливо встановити - чи рухався позивач у межах населеного пункту, чи ні. При цьому, колегія суддів вважає зазначити, що на фотозображенні які надав відповідач видно зображення транспортного засобу НОМЕР_1 , однак, позивач керував автомобілем з іншим номерним знаком НОМЕР_2 , на що суд першої інстанції не звернув увагу. ч.2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» видно, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Тобто, контроль швидкості повинен відбуватись лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації. ( дорожній знак 5.70 ПДР) Як видно з матеріалів справи, у населеному пункті де інспектори поліції зупинили позивача в с. Барвінок Ужгородського району Закарпатської області на момент безпосередньої зупинки саме 24.06.2020р. всупереч ч.2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не встановлено знаку 5.70 ПДР, який би на видному місці попереджав водіїв про здійснення контролю швидкості руху транспортних засобів. Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в порушення вимог ст.268, ст. 279 КУпАП інспектор поліції під час винесення оспорюваної постанови не роз`яснив прав та позбавив позивача скористатись правом на отримання правової допомоги, що свідчить про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Закарпатській області як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України та всупереч ст.77 КАС України не виконав обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення. Тому, позов в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 708949 від 24 червня 2020 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає до задоволення. Проте, не підлягає до задоволення позов в частині вимог про визнання протиправних дій працівників поліції щодо процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки згідно ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд зокрема, скасовує рішення суб`єкта владних повноважень і закриває провадження в справі про адміністративне правопорушення а не визнає протиправними дії суб`єкта владних повноважень. Висновки апеляційного суду узгоджуються з позицією яка викладена в постановах Верховного Суду від 15.11.2018р. у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019р. у справі № 295/3099/17, від 24.07.2019р. у справі № 161/10598/16-а, від 11.09.2019р. у справі № 509/3145/18, від 13.02.2020р. у справі № 524/9716/16-а, від 05.03.2020р. у справі № 607/7987/17. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково. В решті вимог відмовити за безпідставністю. Керуючись ст.ст.243, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 вересня 2020 року у справі № 308/6346/20- скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 708949 від 24 червня 2020 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення. В решті вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя В.Я. Макарик Суддя З.М. Матковська Постанова в повному обсязі складена 09.11.2020р.