Постанова Миколаївський апеляційний суд № 756/9820/18

06.11.20 22-ц/812/1369/20 Провадження № 22-ц/812/1369/20 Доповідач апеляційної інстанції-Тищук Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 листопада 2020 року м. Миколаїв справа № 756/9820/18-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Тищук Н.О., суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О., із секретарем Колосовою О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 5 березня 2020 року суддею Притуляк О.І. в приміщенні цього ж суду (повний текст рішення складено 13 березня 2020 року), у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості В С Т А Н О В И В: У серпні 2018 року ПАТ (правонаступником якого є АТ) «Альфа-Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позивач зазначав, що 10 червня 2016 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №500992724 за яким останній отримав 153 155, 65 грн. кредитних коштів, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою - 23,00%. Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань та виникнення станом на 10 липня 2018 року кредитної заборгованості, банк просив стягнути з ОСОБА_1 126 160, 45 грн., з яких 110 600, 53 грн. заборгованості за тілом кредиту; 14 359, 92 грн. за відсотками та 1 200,00 грн. штрафу, а також 1 892 ,41 грн. судових витрат. Відповідач у поданому відзиві позов не визнав, посилався на недоведеність отримання кредитних коштів та порушення строків їх повернення; штучне збільшення суми боргу безпідставним відображенням у розрахунку щомісячного платежу - 5 000, 62 грн., оскільки додатком до договору визначено його розмір у 4 908, 87 грн., безпідставне нарахування 2 400 грн. штрафу та зарахування на його погашення суми, сплаченої позичальником на погашення тіла кредиту; на безпідставне нарахування 1 200 грн. штрафу; на передчасність вимоги про дострокове повернення кредиту без дотримання умови договору про обов`язковість направлення позичальнику вимоги про повернення кредиту з наданням тридцятиденного терміну на її виконання. У відповіді на відзив представник банку зазначав, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 був повідомлений про всі істотні умови кредитування, що підтверджується його особистим підписом у кредитному договорі, графіку погашення кредиту та анкеті-заяві. Розмір щомісячного платежу у 5000, 62 грн. підтверджується тим, що саме така сума позичальником сплачена у червні-липні 2016 року, а розмір та порядок нарахування штрафних санкцій визначені договором. У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позов підтримала, представник відповідача позов не визнала, відповідач участі у судових засіданнях не брав. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 березня 2020 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 119 640, 38 грн., з яких 109 801, 82 грн. за тілом кредиту та 9 838, 56 грн. за відсотками, розподілено судові витрати. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати в частині стягнення 93 728, 13 грн. за вимогою про дострокове повернення кредиту та відмовити у позові у цій частині. Апелянт посилався на те, що ненаправлення банком позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту з наданням для цього тридцятиденного строку, як це передбачено умовами кредитного договору, є підставою для відмови у позові. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» вказував на безпідставність тверджень апелянта щодо ненаправлення йому досудової вимоги про дострокове повернення кредиту, оскільки така вимога була направлена ОСОБА_1 12 липня 2018 року на адресу, зазначену в кредитному договорі. До ухвалення судом першої інстанції рішення у березні 2020 року відповідачем не вчинено жодного платежу на погашення заборгованості, а датою повернення кредиту є 13 червня 2020 року. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 13 серпня 2020 року справу призначено до розгляду на 15 вересня 2020 року без повідомлення (виклику) учасників справи. У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи відкладено на 29 вересня 2020 року. 29 вересня 2020 року представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи. Підставою зазначено те, що банк своїм листом запропонував відповідачу мирне вирішення спору шляхом сплати частини заборгованості у строк до 30 вересня 2020 року, в обмін на припинення дії кредитного договору № 500992724 від 10 червня 2016 року та відмову від претензій, які виникли у зв`язку з порушенням умов цього договору. Клопотання задоволено, розгляд справи відкладено на 6 жовтня 2020 року. 5 жовтня 2020 року від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі. Заявниця зазначала, що 30 вересня 2020 року на виконання запропонованих позивачем умов припинення зобов`язання, ОСОБА_1 сплатив банку 81 024 грн., що свідчить про відсутність предмету спору. Для з`ясування думки позивача щодо заявленого клопотання, розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2020 року. 13 жовтня 2020 року до суду надійшла заява представника АТ «Альфа-Банк» про відсутність заперечень щодо закриття провадження у справі у зв`язку з врегулюванням спору. Ухвалою апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відмовлено, для з`ясування позицій сторін, колегія суддів ухвалила перейти до розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначила справу до розгляду на 9 год. 30 хв. 3 листопада 2020 року. В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Акцепт пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту № 500992724. За умовами договору ОСОБА_1 отримав 153 155, 65 грн. кредитних коштів, зі сплатою 23 % річних на повернення заборгованості за кредитним договором № 500959049 від 9 вересня 2014 року відкритим у цьому ж банку (пункт 5 Оферти/Акцепту про укладення Угоди про надання кредиту). Повернення кредиту, сплата процентів, сум комісійної винагороди та інших платежів здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених Угодою про надання кредиту та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Оферти/Акцепту про укладення Угоди про надання кредиту, що є невід`ємною частиною Угоди про надання кредиту (пункт 7 Оферти/Акцепту). Згідно з пунктом 8 Оферти/Акцепту, сукупна вартість кредиту з урахуванням усіх супутніх послуг визначена в Додатку № 1 до цього договору та є невід`ємною частиною Угоди про надання кредиту. Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, станом на 10 липня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 126 160, 45 грн., з яких 110 600, 53 грн. за тілом кредиту та 14 359, 92 грн. за відсотками, також банком нараховано 1 200,00 грн. штрафу. 12 липня 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту на зазначену в договорі адресу АДРЕСА_1 . Можливість звернення банку з вимогою дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів передбачена п. 2.1.11 Анкети-заяви ОСОБА_1 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» від 10.06.2016р., п. 4.3.15, п.4.3.15, п.4.2.18 Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. А саме, в п.4.2.18 зазначено, що клієнт зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором. Відповідно статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно бути виконано належним чином та в установлений строк, згідно статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплатити відсотки. На підставі частини 2 статті 1054 частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Згідно з положеннями статі 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підпунктом 4.2.18 пункту 4.2 публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, до зобов`язань клієнта віднесено дострокове виконання всіх боргових зобов`язань перед банком протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від банку інформації, якщо інший строк не передбачений умовами цього договору, зокрема у разі наявності у держателя простроченої заборгованості чи несплачених неустойки (пені, штрафів) за невиконання або неналежне виконання ним своїх зобов`язань за цим договором або будь-яким іншим договором Держателя з Банком. Сам факт направлення йому вимоги про дострокове повернення кредиту апелянтом не оскаржується та не спростовується. У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, Велика Палата Верховного Суду вказала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту. Враховуючи те, що вимоги кредитора й обов`язки боржника за договором про надання споживчого кредиту у добровільному порядку не були виконані на час ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала на наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості. Оскільки рішення суду постановлене 5 березня 2020р., тобто до постановлення Великою Палатою Верховного Суду Постанови від 26 травня 2020р. по справі №638/13683/15, суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення заборгованості з відповідача з огляду на неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором. Крім того, позов до суду було подано у липні 2018 року, рішення у справі було прийнято в березні 2020 року. Оскільки на день винесення рішення суду відповідачу був відомий факт вимоги банку про дострокове повернення кредиту понад 30 календарних днів, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про неналежне повідомлення його про дострокове повернення кредиту. В іншій частині судове рішення не оскаржується. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, представник апелянта звернувся до апеляційного суду з заявою про закриття провадження в порядку п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору по даній справі, оскільки відповідачем була сплачена сума боргу, запропонована відповідачем (Том І, а.с. 254). Ухвалою апеляційного суду від 20 жовтня 2020р. в задоволенні заявленого клопотання було відмовлено, оскільки за змістом п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Зазначене кореспондується з Постановами Верховного Суду від 28 травня 2020р. по справі №332/1505/15-ц, від 10 квітня 2019р. по справі №456/647/18. Відтак, апеляційний суд розглядав справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги стосовно правовідносин, які існували на момент постановлення рішення суду. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись статями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: І.В.Лівінський Н.О.Шаманська --------------------------------- Повну постанову складено 6 листопада 2020 року