Постанова Харківський апеляційний суд № 644/5787/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 644/5787/18 Головуючий суддя І інстанції Матвієвська Г. В. Провадження № 22-ц/818/895/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Матвієвської Г.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна», третя особа: Первинна профспілкова організація «Захист трудових прав» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, встановив: 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Філіп Морріс Україна, третя особа Первинна профспілкова організація Захист трудових прав про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що згідно наказу № 41 від 27.07.2018 року, його звільнено з посади машиніст сигаретних ліній (рівень 2 ) на підставі пункту 2 ст. 40 КЗпП України за виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Вважає звільнення його з роботи незаконним з тих підстав, що під час роботи на підприємстві позивач отримав професійне захворювання і є інвалідом 2 групи, про майбутнє звільнення позивач не був попереджений та проінформований, не було запропоновано переведення на іншу посаду. В день звільнення позивач звернувся до керівництва з заявою про надання відпустки. Відповідачем не було отримано згоду на звільнення позивача від Первинної профспілкової організації Захист трудових прав Зазначає, що відповідачем порушено його конституційне право на працю, незаконне звільнення спричинило йому моральну шкоду, яка виразилась втраті нормальних життєвих зв`язків, неможливості спілкуватися з знайомими і друзями, не міг придбавати продукти харчування в достатньому обсязі та сплачувати комунальні послуги, вказану шкоду ним оцінено у розмірі 60000 грн.00 коп. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказу № 41 від 24.07.2018 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 60000 грн.00 коп. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказав, що при звільненні йому не було запропоновано переведення на іншу посаду, незважаючи на наявність на підприємстві інших посад. При звільненні відповідач проігнорував погодження звільнення із відповідною профспілковою організацією та проігнорував його заяву про надання відпустки. Роботодавець не здійснив його перекваліфікацію та відповідно послідуюче працевлаштування. Зазначив, що жодного разу він не висловлював свою незгоду та не відмовлявся від подальшої роботи на підприємстві. Легалізація профспілкової організації не потрібна, як помилково вважав суд першої інстанції. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Філіп Моріс Україна» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Доводи аналогічні запереченням на позовну заяву. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в режимі відеоконференції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені. Суд також вказав, що немає підстав поновити позивача на роботі машиніст сигаретних ліній (рівень2) оскільки ця робота протипоказана йому за станом здоров`я, що підтверджується медичною документацією в справі, порядок звільнення не був порушений. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Згідно з п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Статтею 170 КЗпП України передбачено, що працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести за їх згодою на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. Згідно із частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2695-XII працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я. Зазначене документальне підтвердження щодо тимчасової втрати працездатності відповідно до зазначених вище норм законів, та наказів МОЗ України, надає в своєму висновку ЛКК. За результатами медогляду, особа направляється на додатковий медогляд в разі якщо лікарі визначили таку необхідність, чи за бажанням (заявою) особи, та на МСЕК - в разі вирішення питання щодо стійкої втрати працездатності (інвалідность, профзахворювання). Згідно ч.1 ст.69 Основ законодавства України про охорону здоров`я визначення наявності на ступеню тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється за результатами МСЕК. Згідно п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Тобто, МСЕК вирішує питання встановлення інвалідності за наявності стійкого порушення функцій організму, стійкої втрати працездатності (встановлює відсотки), профзахворювання. В п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9 роз`яснено, при розгляді справ про звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою на іншу роботу. Матеріалами справи підтверджується, що 04 листопада 2004 року позивача було прийнято на роботу в приватне акціонерне товариство Філіп Морріс Україна в сигаретний цех на посаду машиніста сигаретних ліній. 01.01.2017 року позивача переведено на посаду машиніст сигаретних ліній (рівень 2). Матеріали справи свідчать, що позивач з 27.08.2014 року є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням. За наявними в справі картами умов праці робоче місце позивача має в наявності І фактор ІІІ класу 1 ступеня за показниками робоче місце слід вважати зі шкідливими умовами праці. На робочому місці позивача було встановлено перевищення гранично допустимих показників виробничого шуму. Позивача ознайомлено з картами умов праці. Головним управлінням Держпраці у Харківській області №11424/02 01-06 /11651 від 03.11.2017 року складено санітарно-гігієнічну характеристику умов праці ОСОБА_1 , якою встановлено перевищення еквівалентних ГДР шумового навантаження на робочому місці ОСОБА_1 на 4-8 ДБа в 2016 році, на 3-6 Дба в 2017 році. 06 лютого 2018 року відповідач отримав повідомлення про професійне захворювання позивача № 165/4 від 26.01.2018 року Клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН». Наказом головного управління Держпраці у Харківській області №07-02/60 -ПЗ від 12.02.2017 року створено комісію з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання у позивача. 05 березня 2018 року начальником головного управління Держпраці у Харківській області затверджено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форма П-4. Відповідно до акту заступнику генерального директора ПрАТ «Філіп Морріс Україна» ОСОБА_2 приписано направити позивача на МСЕК, раціонально працевлаштувати позивача поза дією шкідливих виробничих фактів: виробничого шуму, вібрації та фізичних перенавантажень, начальнику відділу виробництва ПрАТ «Філіп Морріс Україна» ОСОБА_3 розробити комплекс заходів на зниження виробничого шуму. Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 079903 від 20.06.2018 року Обл. МСЕК № 3 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках. За змістом п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Згідно з пунктом 21 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі. Відповідно до виписки № 55 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вих. № 227 від 05.02.2018 року Клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН» позивачу протипоказана робота в умовах дії інтенсивного шуму, фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, несприятливого мікроклімату. Відповідно до ст.8 закону Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні експертиза професійної придатності повнолітніх осіб з інвалідністю здійснюється медико-соціальними експертними комісіями. До роботи цих комісій залучаються спеціалісти з інженерної психології (психології праці) та психології професійного відбору, педагогічні працівники, що займаються навчанням і професійною підготовкою осіб з інвалідністю, спеціалісти державної служби зайнятості. Висновок медико-соціальної експертної комісії з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю - для навчання). Рішення медико-соціальних експертних комісій є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності. Згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 22 лютого 1992 року №83(з подальшими змінами та доповненнями), МСЕК Міністерства охорони здоров`я роблять експертизу тривалої або стійкої втрати працездатності, які в кожному конкретному випадку визначають ступінь і тяжкість порушення функцій організму, можливість інвалідом виконувати роботу за певною професією або роботу в звичайних чи спеціально створених умовах, за основною професією чи близькою до неї за кваліфікацією. Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 708370 від 20.06.2018 року та індивідуальною програмою реабілітації № 377 від 20.06.2018 року Обл. МСЕК № 3 позивачу надано висновок про умови і характер праці інженер без додаткових навантажень. Повідомленням підприємству, установі, організації про результати огляду медико соціальною експертною комісією Обл. МСЕК № 3 форма первинною облікової документації № 162/о позивачу підтверджено висновок про умови і характер праці інженер без додаткових навантажень. Відповідно до положень ст. 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що переведення працівника на легшу роботу допускається виключно за згодою працівника. Частиною 3 ст. 64 ГК України, встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до ст. 39 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за згодою потерпілого роботодавець зобов`язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій. Матеріали справи свідчать, що 11.07.2018 року позивачу була запропонована легша робота посада робітника з підтримки робочих процесів у відділі виробничої підтримки та покращення процесів з адміністративним графіком роботи на умовах неповного робочого дня. Позивач 11.07.2018 року не прийняв пропозицію підприємства про переведення на легшу роботу. 24.07.2018 року позивачу було повторно запропонована легша робота посада робітника з підтримки робочих процесів у відділі виробничої підтримки та покращення процесів з адміністративним графіком роботи на умовах неповного робочого дня. Позивач відмовився від переведення на легшу роботу, що підтверджено актом від 24 липня 2018 р. та показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Наведені у доводах скарги заперечення проти вказаних обставин належними і допустимим доказами не підтверджені, і тому колегія суддів їх відхиляє. Власник вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов`язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору. І лише за наявності права на звільнення працівника власник реалізує його на свій розсуд: він вправі звільнити працівника або не звільняти (за винятком випадків, коли із відповідних норм законодавства випливає обов`язок власника звільнити працівника). Так, власник не може залишити працівника на попередній роботі, яка відповідно до медичного висновку протипоказана йому за станом здоров`я, і за відсутності згоди працівника на переведення зобов`язаний звільнити його на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП. Відповідно до положень ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації. Матеріали справи не свідчать, що позивач на дату звільнення був членом якоїсь з профспілкових організацій, що діють на підприємстві відповідача. Посилання у доводах на те, що позивач був членом профспілки, яка здійснювала свою діяльність згідно статуту на території міста Харкова колегія суддів відхиляє, оскільки підприємство, з якого було звільнено зареєстровано поза межами міста. Як встановлено судом, на ПрАТ «Філіп Морріс Україна» на день звільнення позивача діяли дві професійні спілки: Первинна профспілкова організація ПрАТ «Філіп Морріс Україна» та Первинна профспілкова організація ЗАО «Філіп Морріс Україна» Конфедерації праці України. На запит ПрАТ «Філіп Морріс Україна» при звільненні позивача зазначені профспілки надали відповідь, що ОСОБА_1 не є їх членом. Наведені з цього приводу доводи скарги не обґрунтовані і тому колегія суддів їх відхиляє. Згідно ст. 11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських. Статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, закладі освіти або об`єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб. Статус місцевих мають профспілки, які об`єднують не менш як дві первинні профспілкові організації, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району в місті, району, села, селища). Статус обласних мають профспілки, організації яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя; в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя, де розташовані підприємства, установи або організації певної галузі. Статус регіональних мають профспілки, організації яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць двох або більше областей. Статус всеукраїнських профспілок визначається за однією з таких ознак: 1) наявність організацій профспілки в більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених частиною другою статті 133 Конституції України; 2) наявність організацій профспілки в більшості з тих адміністративно-територіальних одиниць України, де розташовані підприємства, установи або організації певної галузі. Статус республіканських профспілок Автономної Республіки Крим визначається за ознаками всеукраїнських профспілок стосовно території Автономної Республіки Крим. Всеукраїнські профспілки можуть без спеціального дозволу використовувати у своєму найменуванні слово "Україна" та похідні від нього. Відповідно до абз. 4 п. 3 Наказу МЮ України від 09.12.2016 № 259/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи», до 01 січня 2019 року, тобто до дати звільнення позивача з роботу, відомості про державну реєстрацію громадських формувань як юридичних осіб вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (крім відомостей, передбачених п.п. 4, 5, 7, 14, 17 абз. сьомим пункту 20, пунктами 21-25, 32, 44 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань»), Єдиного реєстру громадських формувань та Реєстру громадських об`єднань і надаються з цих реєстрів органом, який провів їх реєстрацію (легалізацію). ППО «Захист трудових прав» не надало таких відомостей із згаданих реєстрів станом на день звільнення позивача, і тому не може вважатися такою, що відповідає заявленому статусу первинної профспілкової організації за ознаками, визначеними відповідно до ст. 11 Закону України «Про професійні спілки». Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 1998 року № 14-рп/98 у справі № 1-31/98 за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", використаного в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України (справа про профспілку, що діє на підприємстві) поняттям "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди. Питання про надання згоди на розірвання трудового договору з працівником у передбачених законом випадках і порядку вирішує професійна спілка, яка діє на підприємстві, в установі, організації, членом якої є працівник. Таким чином, оскільки позивач не довів, що він був членом профспілок, які діяли на підприємстві, тому суд дійшов правильного висновку, що відповідач дотримався передбаченого ст. 43-1 КЗпП України порядку звільнення без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Наказом № 41 від 24.07.2018 року по Приватному акціонерному товариству Філіп Морріс Україна ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади машиніст сигаретних ліній (рівень2) за виявленою невідповідністю займаній посаді та виконуваній роботі внаслідок стану здоров' я на підставі п.2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та наказано виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу, а також провести розрахунок та виплату усіх сум, що належать ОСОБА_1 при звільненні відповідно до положень чинного законодавства та, або колективного договору. З наказом позивача ознайомлено 24.07.2018 року. При цьому адміністрацією ПРПТ «Філіп Моріс Україна» було вжито всіх законних, достатніх та обґрунтованих дій для подальшого раціонального працевлаштування ОСОБА_1 , проте ОСОБА_1 , по суті двічі відмовився від переведення на легшу роботу робітника з підтримки робочих процесів у відділі виробничої підтримки та покращення процесів, наведені з цього приводу заперечення позивача належним чином не підтвердженні та наданих відповідачем доказів не спростовують. Матеріали справи свідчать і це не заперечується сторонами, що з позивачем було проведено повний розрахунок при звільненні та видано трудову книжку. Судом першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позову, які доводами скарги не були спростовані. Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, то відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись 268, 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.