Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/653/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/653/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 03 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги, В С Т А Н О В И В : в травні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась в Чернівецький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Прокуратури Чернівецької області (змінено на Чернівецьку обласну прокуратуру), у якому просила: - стягнути з прокуратури Чернівецької області на користь ОСОБА_1 29214,55 грн вихідної допомоги. Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 13.07.2020 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру", яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні є необґрунтованим та таким що не підлягають задоволенню. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що наказом Прокуратури Чернівецької області від 28.04.2020 року позивача звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі п. 9 ч. 1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Вважає, що відповідачем не проведено остаточний розрахунок та не виплачено усі належні виплати при звільненні, чим порушено права та законні інтереси позивача. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що Законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України "Про прокуратуру". Також зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформуй органів прокуратури" норми статті 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремі категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої та третьої статті 49-2, статті 74 частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Вважає, що звільнення прокурорів, які не пройшли атестацію, згідно з вимогами пункту 19 розділу II Закону № 113 відбувається на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 27.08.1985 р., що підтверджується записами № 1-22 у трудовій книжці позивача. 28.04.2020наказом прокурора А. Дутковського прокуратури Чернівецької області № 218-к позивача звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 ч. 1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" 29.04.2020 року. 28.04.2020 позивач звернувся з заявою про виплату вихідної допомоги. 08.05.2020 відповідач надав відповідь на заяву, відповідно до змісту якої вказував, що у зв`язку зі звільненням прокурора на підставі пункту 9 ч. 1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" виплата вихідної допомоги не передбачена. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. На виконання вимог ст.123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.) Водночас норми даного Закону являються пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі. Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закон України №1697-VII, прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом. Згідно з п.9 ч.1 ст.51 цього Закону прокурор звільняється з посади зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 по справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв`язку зі скороченням штатів, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.10.2018 у справі №823/276/16 та від 08.10.2019 у справі №823/263/16. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Оцінюючи висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права на виплату вихідної допомоги при звільненні, колегія суддів виходить з наступного. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19.09.2019 (далі - Закон №113-IX) ст.51 Закону №1697 доповнено частиною 5, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, яка передбачена п.9 ч.1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Вказаним Законом також доповнено ст.40 КЗпП України частиною 5 наступного змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Виплата вихідної допомоги при звільненні у зв`язку зі скороченням штатів передбачена ст.44 КЗпП України. Отже, ч.5 ст.40 КЗпП України не містить обмежень щодо прокурорам виплати вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст.44 КЗпП України. Виходячи із системного аналізу положень Закону №1687 та КЗпП України в редакції Закон №113-IX, колегія суддів дійшла висновку, що при звільненні з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури на прокурорів не поширюються положення КЗпП України щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. При цьому, застереження щодо виплати прокурорам вихідної допомоги при звільненні ані Закон №1687, ані КЗпП України не містять. Зміст п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (розірвання власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) та п.9 ч.1 ст.51 Закону №1687 (прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) свідчить про те, що вказані вище підстави для звільнення є аналогічними. З урахуванням наведеного, а також правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про те, що у разі звільнення прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1687, останній має право на виплату вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Зважаючи на встановлені у справі обставини, оскільки позивача звільнено на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1687, він набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до ст.44 КЗпП України. При звільненні з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, вихідна допомога виплачується в розмірі не менше середнього місячного заробітку. За правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 середній заробіток працівника визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню. Згідно з абз. 1, 2 п. 8 вказаного Порядку такий заробіток обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Відповідно до наявної у справі довідки від 20.05.2020 №18-294 вих-20 у лютому 2020 року ОСОБА_1 нараховано 28098,37 грн. (20 робочих днів) та у березні 2020 року - 16079,75 грн. (11 робочих днів). Розмір середньомісячної заробітної плати складає 29214,55 грн. (а.с. 13). У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з Чернівецької обласної прокуратури (58001, вул. Кордуби, 21-А, м. Чернівці, Код ЄДРПОУ 02910120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 29214 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 55 коп. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Біла Л.М.