Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3375/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3375/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В. Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 06 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року (рішення ухвалене суддею Лабань Г.В. 02 вересня 2020 року в м. Хмельницький в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: 1.1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.06.2020 №968250880746 про відмову у призначенні пенсії за заявою від 22.06.2020. 1.2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 60 відсотків суми всієї заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідці виданої Департаментом соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації від 22.06.2020 №02.03-3132.

2. В обґрунтування позову зазначив, що 16.03.2020 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, з пенсії за віком на пенсію по інвалідності державного службовця.

3. Головним управлінням ПФУ було прийняте рішення про відмову у переведенні його на пенсію по інвалідності державного службовця у зв`язку з тим, що нормами закону "Про державну службу" не передбачене проведення перерахунків призначених пенсій та переведення з одного виду пенсії на інший.

4. Не погодившись з відмовою пенсійного органу позивач звернувся до суду. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. 5.1. Визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.06.2020 №968250880746 про відмову у призначенні пенсії за заявою від 22.06.2020. 5.2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 22.06.2020 року пенсії державного службовця ( по інвалідності) відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці про складові заробітної плати № 02.03-3132 від 22.06.2020 року, виданій Департаментом соціального захисту населення Хмельницької ОДА. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Апелянт - Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

7. Апелянт зазначає, що права на переведення на бажану пенсію позивач не має, оскільки Законом України "Про державну службу" № 889 від 10.12.2015 року такий вид пенсії не передбачений. Посилається на те, що відмова позивачу у задоволенні його заяви вчинена відповідно до вимог чинного законодавства. Також зазначає, що вказаний закон не передбачає і проведення перерахунку призначених пенсій державного службовця. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. ОСОБА_1 на даний час є пенсіонером за віком та інвалідом ІІ групи (а.с.5), перебуває на пенсійному обліку ГУ ПФУ у Хмельницькій області.

9. Інвалідність позивача другої групи встановлена йому 27.01.2014 під час його перебування на державній службі, чого відповідач не спростовує і не заперечує.

10. З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що до встановлення інвалідності на посадах державної служби він працював, зокрема, протягом періоду з 29.04.1994 року по 19.06.2020 року.

11. Як видно з протоколу пенсійного органу позивачу була призначена і виплачувалась пенсія по інвалідності 2 групи на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

12. У подальшому позивача на підставі розпорядження пенсійного органу № 808975 ( а.с. 57) переведено на пенсію за віком на підставі того ж Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року. Надалі позивачеві неодноразово проводились перерахунки пенсії.

13. Отже, судом встановлено, що станом на момент звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби 19.06.2020 року йому вже була встановлена 2 група інвалідності, а стаж державної служби складав понад 35 років. Ці обставини відповідач ніяким чином не спростував. 14. 22.06.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про перерахунок його пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, бажаючи отримувати у подальшому пенсію по інвалідності державного службовця. До заяви позивач додав довідку про складові заробітної плати № 02.03-3132 від 22.06.2020 року, видану Департаментом соціального захисту населення Хмельницької ОДА.

15. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.06.2020 року позивачу було відмовлено, оскільки Законом України «Про державну службу» не передбачене проведення перерахунків призначених пенсій та переведення з одного виду пенсії на інший. Про відмову позивача інформовано листом №2200-0301-8/26837 від 24.06.2020 року.

16. Вважаючи протиправною протиправним рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.06.2020 №968250880746 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся із цим позовом до суду. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

17. Позивач вважає, що набув право на перерахунок призначеної йому пенсії за віком у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, отже має право на призначення пенсії по інвалідності за вказаним законом.

18. Апелянт зазначає, що чинна редакція Закону України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу" передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" виключно за дотримання такими особами умов, визначених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, а саме щодо віку, загального стажу, спеціального стажу. Разом з цим, такого виду і умов пенсійного забезпечення, як пенсія по інвалідності Законом України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу" не передбачено.

19. Вказав, що імперативною вимогою, з якою пов`язано право на пенсію, виходячи з пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу" та частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, є досягнення позивачем, 1965 року народження, віку 62 років. При цьому, станом на момент звернення з заявою зазначеного віку не досяг. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

31. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

32. Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

33. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

34. Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

35. Приписами частини 1 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

36. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

37. Відповідно до частини 9 статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

38. З матеріалів справи встановлено, що трудовий стаж позивача на державній службі на момент звернення складає понад 35 років. З 27.01.2014 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ 0862891.

39. Отже, позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а відтак, має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, право на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

40. Відповідно до вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

41. Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) ознаками такої типової справи визначено: а) позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність; б) відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України; в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723.

42. Також зазначено, що Висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723. На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, можуть впливати відмінності в обставинах справи, зокрема щодо стажу позивача.

43. Суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 31 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31 січня 2018 року.

44. За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача в таких типових справах є зобов`язання управління Пенсійного фонду України призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.

45. Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції оскаржуване рішення ухвалено відповідно до приписів матеріального та процесуального права, з урахування правових позицій Верховного суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у справах цієї категорії.

46. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

47. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

48. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

49. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

50. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

52. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.