Постанова Східний апеляційний господарський суд № 905/996/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" жовтня 2020 р. Справа № 905/996/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М. за участю секретаря судового засідання Перікової К.В., за участі представників: позивача не з`явився; відповідача не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (вх.№ 2558) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/996/20, ухвалене суддею Демідовою П.В. в приміщенні господарського суду Донецької області 10.09.2020 о 12:40 (повний текст рішення складено 21.09.2020) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН, м.Василівка Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, м.Білицьке Донецької області про стягнення суми 954766,22 грн ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля про стягнення заборгованості у розмірі 1196608, 01 грн., з яких : 1034800,00 грн. основний борг; 105285,72 грн. пеня, 3% річних та інфляційні втрати (специфікація №1); 56522,29 грн. грн. пеня, 3% річних та інфляційні втрати (специфікація №2). Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати щодо сплати судового збору у розмірі 17950, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору підроду від 08.04.2019 №8017-ДУ-УМТС-У щодо повної та своєчасної оплати за здійснені позивачем підрядні роботи за специфікацією №1 від 10.04.2019, за якою вартість робіт з капітального ремонту бульдозера Б-170 (держ. №Т02709АН) складає 880800,00 грн. з ПДВ та специфікацією №2 від 07.07.2019, за якою вартість робіт з капітального ремонту бульдозера Б-170 (держ. №Т00777АН) складає 804800,00 грн. з ПДВ. 16.06.2020 позивач подав до господарського суду Донецької області заяву про збільшення розміру позовних вимог за (вх.№10999/20), в якій просив стягнути з відповідача 1247 338,40 грн., з яких: 1034800,00 основний борг; 113591,35 грн. пеня, 3% річних та інфляційні втрати (специфікація №1), 98,947,05 грн. пеня, 3% річних та інфляційні втрати (специфікація №1). В обґрунтування заяви посилався на необхідність донарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, розмір яких станом на 23.06.2020 року (дату відкладеного підготовчого засідання) збільшився. Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2020 було задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог в розмірі 1 247 338, 40 грн. 20.07.2020 року до господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№13416/20), в якій він просив суд стягнути з відповідача 1258 766,22 грн., з яких: 1034800,00 основний борг; 116 670,79 грн. пеня, 3% річних та інфляційні втрати (специфікація №1), 107295,43 грн. пеня, 3% річних та інфляційні втрати (специфікація №1). В обґрунтування заяви посилався на необхідність донарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, розмір яких станом на 04.06.2020 року (дату відкладеного підготовчого засідання) збільшився. 04.08.2020 позивачем подано до Господарського суду Донецької області надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№143/40/20), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 954 766,22 грн., посилаючись на те, що відповідач платіжними дорученнями від 30.07.2020 №1657963 на суму 150000,00 грн. та від 30.07.2020 №1657964 на суму 154000,00 грн. (на суму 304000,00 грн.) частково оплатив основний борг, внаслідок чого сума основного боргу зменшилась до 730 800,00 грн. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.08.2020, серед іншого, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН про уточнення розміру позовних вимог та прийнято рішення про повернення з Державного бюджету України судового збору, закрито провадження в частині стягнення заборгованості за Договором підряду в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 304 000, 00 грн. Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.09.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля про стягнення 954766,22грн, з яких основний борг 730800,00 грн, пеня, 3% річних та інфляційні втрати 223966,22 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН суму у розмірі 932375,85 грн, з яких: основний борг 730800,00грн, пеня у розмірі 157583,04 грн, три проценти річних у розмірі 24399,15грн, інфляційні втрати у розмірі 19593,66 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 13985,64грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити постанову про скасування рішення господарського суду у повному обсязі. Витрати по судовому збору в сумі 26924,00грн стягнути з позивача. Апеляційну скаргу обґрунтовує наступними доводами: - враховуючи положення частини 2 статті 266 Господарського кодексу України, статті 844 Цивільного кодексу України, а також умови пунктів 3.2, 3.3 спірного договору, саме калькуляція та кошторис, які підписані сторонами, є належними доказами, що сторони узгодили ціну робіт, що будуть виконуватись. Проте, між сторонами не укладалось додаткових угод (калькуляції/кошторису), що суперечить приписам п.п. 3.2, 3.3 договору та ст. 844 Цивільного кодексу України, отже ціна договору не є узгодженою належним чином, а специфікації до договору не містять інформацію про вартість використаних матеріалів, величині і вартості трудозатрат, вартості робіт, що підлягають виконанню, а також не містять посилання на нормативні документи або іншу інформацію, яка зазвичай використовується при складанні кошторисної вартості робіт. - висновок місцевого господарського суду про відсутність в договорі підряду положень щодо необхідності визначення ціни робіт шляхом узгодження кошторису (калькуляції), прямо суперечить пунктам 3.2, 3.3 договору, які визначають спосіб узгодження ціни, що відповідає приписами статті 843 Цивільного кодексу України. - виходячи з положень статті 189 Господарського кодексу України, ціною може бути еквівалент товару (продукції, робіт, послуг), що підлягає продажу, а не сума договору (зазначена у пункту 3.1 цього договору), на яку посилається суд першої інстанції, і саме цей еквівалент одиниці робіт повинен був узгоджений сторонами в калькуляції/ кошторисі. Скаржник вважає, що сторонами не було погоджено такої істотної умови договору підряду, як ціна, а отже, за правилами статті 180 та 189 Господарського кодексу України, він є неукладеним. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/996/20 та призначено розгляд апеляційної скарги на 29 жовтня 2020 о 12:00 годині. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №10144 від 22.10.2020) заперечує проти доводів апеляційної скарги. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що, відповідач, стверджуючи про позадоговірний характер відносин сторін з ремонту бульдозера через відсутність погодженого кошторису, залишив поза увагою такі обставини: 1) виконати капітальний ремонт бульдозера без узгодження суттєвих умов в договорі неможливо; 2) відповідно до п. 1.2 договору, вартість робіт узгоджується сторонами в специфікаціях, при цьому у специфікації №1 від 10.04.2019 вартість робіт з капітального ремонту бульдозера Б-170 (держ. №Т02709АН) складає 880800,00 грн. з ПДВ; у специфікації №2 від 07.07.2019 вартість робіт з капітального ремонту бульдозера Б-170 (держ. №Т00777АН) складає 804800,00 грн. з ПДВ; 3) дефектовка, яка підписується обома сторонами, проводиться при укладеному договорі і підписаній специфікації; 4) в актах передачі бульдозера в ремонт, передачі бульдозера з ремонту, здачі-приймання виконаних робіт вказується номер і дата договору та марка і номер бульдозера; 5) в рахунках на оплату виконаних робіт вказується номер і дата договору та марка і номер бульдозера; 6) в усіх шести платіжних дорученнях відповідача про оплату виконаних робіт вказані номер і дата договору та марка бульдозера. Також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, тобто положення щодо визначення ціни договору саме у кошторисі не має імперативного характеру. Поряд з цим, сам предмет договору, визначений у пункту 1.1. договору, передбачає , що підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик і за завданням замовника виконати із власного матеріалу ремонт обладнання, зазначеного в специфікаціях і в даному випадку кошторис міг би мати місце лише якщо роботи виконувались б з матеріалу замовника і відповідач вимагав би скласти кошторис. Крім того, звертає увагу на те, що договір підряду №8017-ДУ-УМТС-У від 08.04.2019 є типовим договором ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля і жодних інших договорів підряду (в іншій редакції) не укладається. Так, у всіх тендерних пропозиціях, де замовником виступає ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля, міститься посилання саме на типовий договір, який є аналогом договору підряду №8017-ДУ-УМТС-У від 08.04.2019. Представники сторін в судове засідання 29.10.2020 не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення учасникам справи копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 29.10.2020 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін відповідно до ч.1 ст. 202 та ст. 270 ГПК України. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 08.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН, підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, замовником, було укладено договір підряду №8017-ДУ-УМТС-У (далі договір), за умовами п. 1.1. якого, підрядник прийняв на себе зобов`язання виконати на користь замовника ремонтні роботи, вказані в специфікаціях, які підписуються сторонами в ході дії договору. Згідно з пунктом 1.2 договору безпосередній перелік, об`єм, вартість робіт узгоджується сторонами у додатках, які є невід`ємними частинами договору. У відповідності до п. 2.2 договору замовник зобов`язався своєчасно оплатити роботи підрядника. За умовами пункту 2.1.2 договору підрядник зобов`язується, серед іншого, виконати роботи на протязі 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт та підписання відповідного акту приймання-передачі обладнання в ремонт, якщо інший строк не оговорений сторонами в додатках до даного договору. Пунктом 3.4 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядчика протягом 5-ти робочих днів з 90-го календарного дня з дати підписання Сторонами акта здачі-приймання робіт. Згідно з пунктом 3.8 договору замовник при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, в призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку зазначає реквізити даного договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку незазначення у призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік) за який здійснюється оплата, здійснена по такому платіжному дорученню оплата за работи по даному договору зараховується в хронологічному порядку у відповідності до дати виникнення зобов`язань. У випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, відповідач, за письмовою вимогою позивача, зобов`язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу(пункт 6.9 договору). За договором та Специфікаціями №1 від 10.04.2019 та №2 від 07.07.2019, ТОВ АЕРЛАЙН зобов`язалось виконати роботи з капітального ремонту бульдозерів Б-170. Вартість робіт відповідно до Специфікації №1 складає 880 800, 00 грн., відповідно до Специфікації № 2 - 804 000, 00 грн. 03.07.2019 року між Сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт №83 за Специфікацією №1. Платіжним дорученням №1012659 від 17.01.2020 відповідач здійснив часткову сплату заборгованість у сумі 650 000, грн., отже заборгованість за Специфікацією №1 складає 230 800, 00 грн., яка не була погашена до подання позову. Інших платежів по даній специфікації відповідач до подання прозову не здійснював. 01.10.2019 року між позивачем та відповідачем було підписано акт здачі-приймання робіт №170 за Специфікацією №2. Жодних платежів по даній специфікації відповідач до подання прозову не здійснював 13.04.2019 року позивач з вернувся до відповідача з вимогою вих.№1304/17 про виконання грошових зобов`язань та запропонував здійснити розрахунки протягом 3-х днів з моменту отримання такої вимоги задля уникнення додаткових витрат. Відповідачем зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення, відповідач не вживав заходів щодо врегулювання спірних відносин в досудовому порядку. Після подання позову, в процесі розгляду справи господарським судом першої інстанції, відповідачем частково сплачено суму основного боргу за договором, про що свідчать надані ним до матеріалів справи копії платіжних доручень № 1657964 від 30.06.2020 року та № 1657963 від 30.06.2020 року на суму 150 000, 00 грн. та 154 000, 00 грн. відповідно. У зв`язку із даною обставиною ухвалою господарського суду Донецької області від 12.08.2020 у даній справі було закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 304 000, 00 грн. Зі змісту позовної заяви, з урахуванням заяв про збільшення позову та заяви про уточнення позову, вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що ним було виконано роботи за договором, вартість яких за специфікацією №1 від 10.04.2019 (ремонту бульдозера Б-170 (держ. №Т02709АН)) складає 880800,00 грн. з ПДВ та специфікацією №2 від 07.07.2019 (капітальний ремонт бульдозера Б-170 (держ. №Т00777АН)) - 804800,00 грн. з ПДВ, всього на суму 1034800,00 грн. Зазначені роботи прийняті замовником в порядку, визначеному умовами договору : сторонами підписані відповідні акти здачі приймання робіт №83 від 03.07.2019 та №170, при цьому жодні зауваження з боку замовника щодо якості прийнятих робіт не надходили. Відповідач оплатив здійснені позивачем роботи лише частково: на суму 650000,00 грн. - до дати подання позивачем позову у даній справі та на суму 304 000, 00 грн. після подання позову в процесі розгляду справи, внаслідок чого основна заборгованість відповідача за договором підряду на 04.08.2020 складає 730800,00 грн. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної та в повному обсязі оплати підрядних робіт, позивачем на підставі пункту 6.9 договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано до стягнення 116 670,79 грн. пені, 3% річних та інфляційних втрат (специфікація №1), 107295,43 грн. пені, 3% річних та інфляційних втрат (специфікація №2). Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - позивачем доведено наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 730 800, 00 грн., а тому позов в зазначеній частині підлягає задоволенню; - твердження відповідача про неузгодженість вартості виконаних робіт, що, на думку останнього, свідчить про неукладеність договору, є необґрунтованими, оскільки зміст договору, підписані сторонами специфікації, а також акти приймання-здачі виконаних робіт та часткове виконання відповідачем зобов`язань за договором свідчать про його укладення сторонами; - щодо вимог позивача про стягнення пені та 3 % річних за специфікацією № 1, та у розрахунку позивача щодо стягнення цих сум останній не врахував, що останнім днем строку виконання зобов`язань за специфікацією №1 є 08.10.2019 року. Простроченим зобов`язання може вважатися з наступного дня після спливу строку його виконання. Таким чином, початком розрахунку пені та трьох відсотків річних є 09.10.2019 року. Крім того, у договорі підряду сторони не домовилися про строки нарахування пені, у зв`язку з чим о на відносини сторін розповсюджуються обмеження, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України. Таким чином, належним строком нарахування пені за специфікацією № 1 є період з 09.10.2019 року по 08.04.2020 року. Щодо періоду нарахування 3% річних, суд першої інстанції врахував, що відповідач 17.01.2020 року здійснив часткове погашення зобов`язань за специфікацією № 1 , у зв`язку з чим з 17.01.2020 року заборгованість за вказаною специфікацією складала 230 800, 00 грн. 30.07.2020 року відповідач здійснив часткове погашення зобов`язань за договором на суму 304 000,00 грн., тобто основне зобов`язання за вказаною специфікацією відповідачем виконано повністю. Враховуючи викладене, нарахування позивачем 3 % річних на суму заборгованості за специфікацією № 1 до 4.08.2020року є неправомірним. Отже, за висновком суду першої інстанції, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню , а саме в частині пені на суму 83 817,14 грн., в частині 3 % річних на суму 10925,31 грн.; - щодо вимог позивача про стягнення пені та 3 % річних за специфікацією № 2, то позивач застосовує санкції з 09.01.2020 року. Проте, ним не враховане, що відповідно до п.3.4 договору, розрахунки за даним договором здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядчика протягом 5-ти робочих днів з 90-го календарного дня з дати підписання Сторонами акта здачі-приймання робіт. 90 днем з моменту підписання акту приймання передачі є 30.12.2019 року. Проте у 2019 -2020 році, відхідними та святковими днями були 30,31 грудня та 1,4,5,6,7 січня та 11,12 січня (субота, неділя). У зв`язку з чим першим днем прострочення зобов`язання є 13.01.2020 року. Враховуючи вимоги позивача про стягнення пені за специфікацією № 1 до 8.07.2020 року, правомірним є її стягнення за період 13.01.2020 8.07.2020 року, що складає 73765,90 грн. Розраховуючи 3 % річних, позивачем не враховано, що відповідач здійснив часткове погашення основного боргу в ході розгляду справи на суму 304 000,00 грн. Таким чином правомірним є нарахування 3 % річних на суму 804 000,00 грн. за період 13.01.2020 року- 29.07.2020 року та на суму 730 800,00 грн. за період 30.07.2020-4.08.2020 року, що складає 13473,84 грн. - перерахувавши розмір інфляційних втрат з урахуванням суми основної заборгованості, яка існувала на час подання позову та яка стягнута судом в межах цієї справи, та з урахування повних місяців, в яких відбулося прострочення, з урахуванням граничного строку, який заявив позивач, суд першої інстанції встановив, що стягненню підлягає за специфікацію № 1 - 5051,74 грн., за специфікацією № 2 14541,92 грн. Отже господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 932375,85 грн., з яких: основний борг 730800,00грн, пеня у розмірі 157583,04 грн., три проценти річних у розмірі 24399,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 19593,66 грн., у решті позовних вимог відмовив. Відповідач в апеляційній скарзі не наводить доводів з приводу незгоди з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому, у відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що, враховуючи положення частини 2 статті 266 Господарського кодексу України, статті 844 Цивільного кодексу України, а також умови пунктів 3.2, 3.3 спірного договору, саме калькуляція та кошторис, які підписані сторонами, є належними доказами, що сторони узгодили ціну робіт, що будуть виконуватись. Проте, між сторонами не укладалось додаткових угод (калькуляції/кошторису), що суперечить приписам п.п. 3.2, 3.3 договору та ст.844 Цивільного кодексу України, отже ціна договору не є узгодженою належниим чином, а специфікації до договору не містять інформацію про вартість використаних матеріалів, величині і вартості трудозатрат, вартості робіт, що підлягають виконанню, а також не містять посилання на нормативні документи або іншу інформацію, яка зазвичай використовується при складанні кошторисної вартості робіт. У зв`язку з цим вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на договорі, що є неукладеним, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Проте колегія суддів вважає такі твердження відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Порядок укладання господарських договорів врегульовано статтями 180-181 Господарського кодексу України, згідно з якими господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зі змісту даної норми вбачається, що її положення щодо визначення ціни договору саме у кошторисі не має імперативного характеру, а тому в договорі підряду ціна може мати форму як кошторису, так і будь-яку іншу форму. Приписами статті 843 Цивільного кодексу України також встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Отже, за змістом частини 2 статті 843 та частини 1 статті 844 Цивільного кодексу України саме по собі невизначення контрагентами ціни договору у кошторисі не дає підстав вважати такий договір неукладеним. При цьому слід взяти до уваги, що кошторис за своєю правовою природою є лише фінансовим документом, додатком до договору підряду, доцільність складання якого визначається сторонами залежно від конкретних обставин справи на їх розсуд, а стаття 844 Цивільного кодексу України не містить правової оцінки з приводу того, що складання кошторису для договорів підряду є істотною умовою. Окрім цього, слід зазначити, що пунктом 1.2 договору безпосередній перелік, об`єм, вартість робіт узгоджується сторонами у додатках, які є невід`ємними частинами договору. Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик і за завданням замовника виконати із власного матеріалу ремонт обладнання, зазначеного в специфікаціях, підписаних обома сторонами, які є невід`ємною частиною договору (далі Додатками). Отже, виходячи з умов пунктів 1.1. та 1.2 підписані сторонами специфікації №1 від 10.04.2019 року та №2 від 07.07.2019 є невід`ємними додатками договору, які встановлюють безпосередній перелік, об`єм та вартість робіт. Про те, що дані специфікації є додатками до договору від 08.04.2019 №8017-ДУ-УМТС-У зазначено і у тексті самих специфікацій. Також, з наявних в матеріалах справи специфікацій №1 та №2 вбачається, що сторони дійшли згоди щодо вартості робіт, що виконуються позивачем за договором від 08.04.2019 №8017-ДУ-УМТС-У, про що свідчать підписи уповноважених осіб позивача та відповідача. Крім того, відповідно до пункту 2.2.4 договору замовник зобов`язаний прийняти від підрядника обладнання з ремонту по акту приймання передачі. В акті приймання-передачі в обов`язковому порядку зазначається кількість, наявність зовнішніх пошкоджень, комплектність обладнання, переданого з ремонту. З матеріалів справи вбачається, що виконані позивачем роботи за специфікаціями №1 від 10.04.2019 року та №2 від 07.07.2019 року були прийняті позивачем у встановленому договором порядку шляхом підписання актів приймання-здачі від 03.07.2019 №83 та від 01.10.2019 №170. Також, згідно з пунктом 3.8 договору замовник при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, в призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку зазначає реквізити даного договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. Як вже зазначалось, як до подання позову, так і в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач частково оплатив здійснені за договором від 08.04.2019 №8017-ДУ-УМТС-У роботи, а саме: відповідно до платіжного доручення від 17.01.2020 року на суму 650 000, грн. (до подання позову), та платіжних доручень від 30.07.2020 №1657963 на суму 150000,00 грн. та від 30.07.2020 №1657964 на суму 154000,00 грн. (під час розгляду справи). При цьому, як у вищенаведених актах приймання- здачі робіт, так і всіх платіжних дорученнях міститься посилання на ремонт бульдозерів Б-170 по договору підряду від 08.04.2019 №8017-ДУ-УМТС-У. Отже, наявні в матеріалах справи специфікації, акти здачі-прийняття робіт та платіжні доручення відповідача в сукупності свідчать про те, що спірний договір виконувався сторонами і з урахуванням вказаних конклюдентних дій сторін він є укладеним в розумінні статті 638 Цивільного кодексу України. Таким чином, враховуючи встановлення факту виконання договору №8017-ДУ-УМТС-У від 08.04.2019 сторонами, відсутні обставини кваліфікації договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, враховуючи вимоги пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 123, 126, 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, пунктами 1, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/996/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 06.11.2020 Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.І. Бородіна Суддя Л.М. Здоровко