Постанова Київський апеляційний суд № 381/383/20
від 05.11.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 5 листопада 2020 року місто Київ справа № 381/383/20 провадження №22-ц/824/10961/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Ковалевської Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини. Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі ј частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Однак, з часу ухвалення судом рішення його сімейний та матеріальний стан змінився. Оскільки на сьогоднішній день він не працює у зв`язку з встановленою інвалідністю 2 групи, яка настала внаслідок ДТП, та має на утриманні ще одну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від другого шлюбу, тому, вважає, що потрібно визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі 1500 гривень щомісячно, відповідно до ст.184 СК України. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2020 року залишені без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 через свого пресдатвника ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення були неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; невірно встановлені фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що він має всі правові підстави визначені ст. 192 СК України щодо зменшення розміру аліментів, оскільки не працює, у зв`язку з встановленою другою групою інвалідності, яка настала внаслідок ДТП, має на утриманні ще одну малолітню дитину - доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 від другого шлюбу. Посилання суду першої інстанції на те, що у справі відсутні докази сплати аліментів на другу дитину, що є підставою для відмови у позові, не ґрунтується на вимогах закону. Він є батьком малолітньої дитини, і як батько він забезпечує доньку, проживає з нею та перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 .. В даному випадку факт утримання підтверджується свідоцтвом про народження дитини та свідоцтвом про шлюб. Також, суд не взяв до уваги, що йому встановлена інвалідність 2 групи загального захворювання, що підтверджується актом огляду МСЕК, що свідчить про погіршення стану здоров`я. Висновок суду про те, що він має фінансову можливість утримувати двох дітей є лише припущенням та не підтверджено жодними доказами. Вважає, що розмір аліментів потрібно визначити в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., відповідно до ст. 184 СК України. Зазначена сума обґрунтована тим, що відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" прожитковий мінімум на дитину відповідного віку складає 2218 грн. (50% від цієї суми складає 1109 грн.). Сплата аліментів у твердій грошовій сумі 1500 грн. не порушить прав дитини, виходячи виключно з її інтересів та не призведе до порушення його прав. Відповідач ОСОБА_2 своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом установлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 червня 2011 року. 10 вересня 2016 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_7 , яка є матір`ю його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , 2012 року народження, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с.13). Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВ №0090233 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності загального захворювання (ДТП) з 10 грудня 2019 до 1 січня 2021 року (а.с.7), та в зв`язку з чим він був звільнений зі служби у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, за станом здоров`я, з 20 січня 2020 року (а.с.15). Крім того, встановлено, що згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів №30857499/9 від 19 травня 2020 року, виданої Фастівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_1 , станом на 1 травня 2020 року має заборгованість в сумі 87238,23 гривень. Позивач, отримавши інвалідність в грудні 2019 року, не звернувся до Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та не повідомив про наявність в нього довідки МСЕК з метою вірного визначення розміру аліментів. Інших аліментних зобов`язань позивач не несе. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що обставини, які наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні ст. 192 СК України, не є істотними та достатніми для зміни визначеного за рішенням суду розміру аліментів, адже факт наявності у позивача іншої дитини, яку він утримує, при відсутності доказів зміни матеріального стану, оформлення інвалідності і неповідомлення даної обставини державному виконавцю, не може слугувати самостійною підставою для зміни їх розміру. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статей 51 Конституції України, ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішення суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Отже, за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення стану здоров`я. Положення ст.192 СК України встановлює можливість зміни лише розміру аліментів. За правилами ст.181 СК України визначення способу присудження аліментів ( у частці від заробітку або у твердій грошовій сумі) належить особі, з якою проживає дитина. Наведене дає підстави для висновку, що платник аліментів має право просити зменшити розмір визначених аліментів, в той же час законом не передбачено його право на зміну способу присудження аліментів, таке право належить лише стягувачу. Оскільки вимоги позивача зводяться до зміни способу стягнення визначених рішенням суду аліментів, підстави для задоволення його позову відсутні. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність. Посилання в апеляційній скарзі на положення ст.182 СК України є безпідставним, оскільки до спірних правовідносин ця норма не підлягає застосуванню. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської областівід 15 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус